Фаина Раневская – фото, биография, личная жизнь, причина смерти, фильмы

Биография

Актриса Фаина Раневская покорила старую Россию и весь Советский Союз. Ее называли скандальной особой, язвительной дамой с искрометным юмором и философом с сигареткой в зубах. Ее боялись и боготворили одновременно, одни искали с ней встреч, а другие избегали. Такой всем запомнилась артистка, которая, прячась за незаурядной личностью, была одинокой и ранимой.

Детство и юность

Фаина Раневская (настоящее имя — Фанни Гиршевна Фельдман) родилась в богатой еврейской семье в конце августа 1896 года, по знаку зодиака Дева. На то время семейство Фельдман жило в собственном доме в Таганроге. Кроме Фаины, подрастали ещё четверо детей: сестра Изабелла Фельдман и трое братьев (один умер в младенчестве). Мама Фаины была домохозяйкой — воспитывала пятерых детей. Папа был влиятельным фабрикантом, владел производственным предприятием, имел магазин, дома и пароход.

Фаина не чувствовала себя счастливой в доме родителей, напротив, она страдала от одиночества.

В детстве была робкой и неуверенной в себе, отчасти из-за того, что заикалась. Иногда это происходило и во взрослом возрасте в минуты волнения, но исключительно в обычной жизни, и никогда на сцене.

Очередное #редкоефото из коллекции Moscow Show Фаина Раневская в молодости

Опубликовано Moscow Show Воскресенье, 12 июня 2016 г.

Фаина Раневская в молодости

Девочка мало общалась со сверстниками и даже упросила родителей забрать её из элитной женской гимназии, где чувствовала себя некомфортно и не любила учиться. С тех пор учителя приходили к Фельдманам на дом, и Фанни получила приличное образование. Девочка играла на фортепиано, пела, неплохо знала иностранные языки и запоем читала.

После 10 лет Фаина заинтересовалась кинематографом и театром. Огромное впечатление оказал на неё увиденный в 13 лет спектакль «Вишнёвый сад». Оно было настолько большим, что девочка экстерном сдала гимназические экзамены и начала ходить на занятия в театральную студию. Вскоре дочь сообщила, что собирается учиться на профессиональную актрису. Это было причиной, из-за которой у Фаины случился разрыв с родителями. Отец не общался с дочерью долгие годы. В 1915-м Фанни Фельдман уехала в столицу.

Личная жизнь

Личная жизнь Фаины Раневской оказалась несчастной. Она не была замужем. Женщина избегала мужчин из-за психологической травмы, полученной в молодости. Фанни влюбилась в актера труппы. Как ей казалось, он тоже ей симпатизировал. Когда девушка пригласила его в гости, он пришёл, но не один, а с женщиной, и попросил Фаину погулять. С тех пор Раневская и стала избегать всех связей, которые в перспективе могли причинить боль.

Не чувствовала себя одинокой Фаина Георгиевна совсем недолго. В 60-х годах к ней переехала родная сестра Белла, решив скоротать одиночество после смерти мужа с родным человеком. Но вскоре она заболела и умерла.

В СМИ писали об отношениях Раневской и маршала Федора Толбухина, в одних источниках пару называли влюбленными, в других просто друзьями. По какой причине их общение оборвалось, для всех остается загадкой.

Опубликовано Фанклуб Ольги Фаворской Вторник, 29 января 2019 г.

Фаина Раневская и Павла Вульф

Фаина Раневская осталась одна. Единственной любовью она называла Павлу Вульф. Русская актриса не поступила в Московский художественный театр, поэтому работала в нижегородском и рижском театрах. Знакомство женщин состоялось в Ростове-на-Дону после революции, Вульф на долгие годы стала для Фаины учителем и верным другом.

Еще одной близкой подругой женщины была Татьяна Пельтцер. Советская актриса театра и кино никого к себе не подпускала, но с Раневской сразу нашла общий язык и интересы.

При этом Фаина жила не одна, при ней был друг, скрашивающий одиночество, это собака Мальчик. После смерти актрисы на её надгробии установили металлическую фигурку любимца.

В молодости внешностью Раневской восхищались (рост 180 см, пронзительный взгляд, темные волосы-каре). Держать горделивую осанку, представляя себя как особу со статусом, ей удавалось и в старости, что хорошо видно на фото, за это женщину продолжали любить, несмотря на взбалмошный характер.

Театр

В Москву Фанни приехала налегке: отец не дал дочери на проживание в столице ни копейки, ведь считал её желание стать артисткой глупой блажью. Немного денег тайком дала мама. Девушка сняла на Большой Никитской крошечную комнатушку и сразу почувствовала себя совершенно счастливой и свободной. В эти годы Фаина познакомилась с легендарными личностями, культовыми даже в то время поэтами Мариной Цветаевой, Осипом Мандельштамом, Анной Ахматовой, Владимиром Маяковским. Тогда же встретилась с артистом Василием Качаловым и даже влюбилась в него.

К сожалению, Фаину не приняли в столичные театральные училища, и ей пришлось найти частную школу. Денег на оплату обучения не было. Не дала пропасть девушке известная артистка Екатерина Гельцер. Она похлопотала, чтобы девушку взяли в один из театров Подмосковья. Когда сезон летних театров закончился, Раневской пришлось искать себе другое место. Она успела понемногу поработать в театрах в Керчи, Кисловодске, Феодосии, Баку, Ростове и Смоленске.

Опубликовано Nelly Khalatova Пятница, 26 декабря 2014 г.

Фаина Раневская и Марина Неёлова

Весна 1917 года принесла Фаине окончательный разрыв с родными. Семейство Фельдман эмигрировало. Но был и счастливый момент — девушку приняли в столичный Театр актёра. Наконец молодую актрису оценили по достоинству. Театральная биография Фаины Раневской началась со спектакля «Роман», где она сыграла роль Маргариты.

Потом последовали постановки, где артистка играла более заметных героинь. В спектакле «Вишнёвый сад» она примерила на себя образ Шарлотты. В этом театре Фаина Георгиевна служила до 1931 года. Потом перешла в более известный столичный Камерный театр, где вскоре дебютировала в «Патетической сонате».

В самом начале 50-х Фаина Раневская перешла в Театр им. Моссовета, где её пребывание сопровождалось нередкими скандалами. Талант актрисы часто превосходил таланты режиссёров. У Раневской было собственное видение игры, и оно часто не совпадало с режиссёрским. Например, играя эпизодическую роль в спектакле «Шторм», она полностью переписала её и сыграла на свой лад.

«Сестра Фаины Раневской, Изабелла, жила в Париже. В силу ряда обстоятельств она переехала в Советский Союз. В первый же…

Опубликовано Лучшие стихи великих поэтов. Литература Среда, 17 июля 2019 г.

Фаина Раневская и ее сестра Изабелла

При этом Фаина Георгиевна затмила даже исполнителей главных ролей, что никак не входило в планы ни самих артистов, ни постановщиков спектакля. Препирания и стычки с режиссёром Юрием Завадским позже нашли отражение в анекдотах и афоризмах, приписываемых острому языку Раневской. Тем не менее на этой сцене артистка появлялась четверть века.

Здесь она сыграла заметные роли. Зрители с удовольствием смотрели миссис Сэвидж в исполнении Раневской, аплодировали стоя Люси Купер в спектакле «Дальше — тишина». В 1978 году вышла телевизионная версия постановки. Вместе с ней главную роль исполнил Ростислав Плятт, он сыграл Барклея Купера.

Окончила Фаина Раневская театральный путь в Театре им. А. С. Пушкина, когда-то бывшем Камерном. С него начиналась её театральная биография, здесь и закончилась в 1963 году.

Фильмы

Впервые телезрители увидели Фаину Раневскую в роли колоритной госпожи Луазо в драме Михаила Ромма «Пышка». Это был 1934 год. Актрисе даже удалось побывать с этим спектаклем во Франции, куда труппу театра пригласил Ромен Роллан, чрезвычайно высоко оценивший спектакль.

В самом конце 30-х Раневская сыграла в трёх картинах, которые сделали ее узнаваемой. Артистка появилась в ролях супруги во всех этих лентах. В картине «Человек в футляре» она стала женой инспектора, в «Ошибке инженера Кочина» — супругой портного Гуревича. Ну и самая популярная жена появилась в «Подкидыше», где Раневская произнесла незабываемое и теперь уже крылатое выражение «Муля, не нервируй меня». Аришу в этом фильме сыграла Рина Зеленая, в жизни женщины не были подругами, скорее, их называли приятельницами.

Великие! Любовь Орлова и Фаина Раневская

Опубликовано ВКинотеатрике Воскресенье, 14 мая 2017 г.

Любовь Орлова и Фаина Раневская

В годы войны Раневская вместе с труппой театра была эвакуирована и до 1943-го работала в Ташкенте. По возвращении в Москву ей предложили сыграть Мамашу в «Свадьбе» Исидора Анненского. В этой картине Раневская снялась с известными артистами Эрастом Гариным, Зоей Федоровой, Михаилом Яншиным, Верой Марецкой, Михаилом Пуговкиным и другими узнаваемыми актёрами. А в 1945-м она появилась в военной музыкальной комедии «Небесный тихоход», где исполнила роль врача, профессора медицины.

В 1947 году фильмография артистки пополнилась знаменитой комедией «Весна», в которой Раневская сыграла Маргариту Львовну. Орлова и Черкасов, исполнявшие главные роли в картине, и сама Фаина Георгиевна вмиг превратили фильм в один из самых популярных и кассовых.

В том же году артистка сыграла мачеху в «Золушке». Сценарист картины Евгений Шварц обожал Раневскую. Он позволил артистке вставлять бесподобные фразы. Эта работа считается лучшей в карьере Фаины Георгиевны.

Фаина Раневская и Татьяна Лазарева

Не меньше положительных отзывов имел советский фильм «Александр Пархоменко», снятый Леонидом Луковым. В 1962 году вышла новая режиссерская редакция картины, в ней Фаина Георгиевна сыграла тапершу в ресторане, исполнив романс «Пусть летят и кружат пожелтевшие листья…», при этом сидела за роялем, аккомпанируя себе.

В 1964-м она появилась в комедии «Легкая жизнь» вместе с Юрием Яковлевым. Сатирическую ленту снимал режиссер Вениамин Дорман.

В ней Раневской удалось феноменально изобразить спекулянтку Маргариту Ивановну, которую называли «Королева Марго». В итоге фильм занял 17-е место в списке самых кассовых картин того года.

Последняя роль Раневской в кино — лента «Сегодня новый аттракцион». Актриса сыграла директора цирка, но перед этим поставила режиссёру ряд условий. Так как Фаина Георгиевна на тот момент была уже известной, то, конечно же, режиссёр согласился на всё, лишь бы заполучить звезду в фильм.

Фаина Раневская получила звание народной артистки СССР и три Сталинские премии.

Смерть

Коллеги Фаины Георгиевны вспоминали, что у актрисы было слабое здоровье. Она часто ходила к врачам и лежала в больнице. Чтобы не падать духом и не дать болезням взять над собой верх, женщина шутила над заболеваниями и медперсоналом, который ее обслуживал.

Скончалась великая Фаина Георгиевна Раневская в июле 1984 года в столице, причиной смерти стал инфаркт, отяжелённый пневмонией. Современники называют Раневскую королевой второго плана и признают, что она была величайшей русской актрисой XX столетия.

Опубликовано Натальей Олейниковой Суббота, 19 октября 2019 г.

Собака Мальчик на надгробье Фаины Раневской

Похороны и прощание с Раневской прошли на Донском кладбище. Перед смертью актриса с присущим ей сарказмом завещала высечь на надгробии «Умерла от отвращения». Но делать этого не стали, Фаина Георгиевна похоронена под обычным надгробием, поклонники творчества постоянно приносят на могилу свежие цветы.

В 2016 году 120-летие знаменитой актрисы отметили драматической комедией «Одинокая насмешница». В постановке Льва Шимелова зрители увидели королеву эпизодических ролей в ее московской квартире. Фрагменты постановки взяты из жизни Раневской — к артистке наведываются посетители, героиня ведет с ними остроумный диалог с использованием знаменитых фраз.

Пару раз в Таганроге планировалось открыть музей в честь актрисы в квартире, где она жила. Там сохранились интерьер и даже некоторые личные вещи. Однако это событие откладывалось, и пока точная дата его открытия неизвестна.

Фильмография

• 1934 – «Пышка»
• 1939 – «Ошибка инженера Кочина»
• 1939 – «Подкидыш»
• 1945 – «Слон и верёвочка»
• 1947 – «Весна»
• 1947 – «Золушка»
• 1949 – «Встреча на Эльбе»
• 949 – «У них есть Родина»
• 1964 – «Лёгкая жизнь»
• 1978 – «Дальше — тишина…»
• 1980 – «Комедия давно минувших дней»

Афоризмы

Высказывания и цитаты острой на словцо Фаины Георгиевны превратились в крылатые выражения. Часто артистка едко подшучивала над окружающими, причём доставалось от неё всем, без учёта рангов и должностей. Но шутила она и над собственной непростой жизнью. Например, Раневской принадлежат слова:

«Если бы я, уступая просьбам, стала писать о себе, это была бы жалобная книга “Судьба-шлюха”».

И такая книга все-таки родилась, но написал ее другой автор Дмитрий Щеглов, основываясь на записках и дневниках артистки. В этом издании не встретить ее популярных ныне цитат, там описывается скорее одинокая и трудная жизнь женщины, которая так и не построила счастливую семейную жизнь.

Что касается творческого и сценического псевдонима Раневская, то и здесь присутствует грустная и в то же время фирменная манера актрисы подшучивать во всех ситуациях, юмор был спутником Фаины Георгиевны всегда. А мат в речи женщина и вовсе использовала повсеместно. На упреки современников она отвечала так:

«Как бы разъяснить… Мата я не стесняюсь, свободно им пользуясь при всех. Лучше ругаться матом и быть хорошим человеком, чем тихой, воспитанной тварью».

Нередко Раневская высказывалась и о женщинах, ее крылатые фразы теперь пользуются популярностью, разлетаясь по Интернету в виде картинок с цитатами. Вот пара из них:

«Почему женщины столько времени и средств тратят на внешность, а не на развитие интеллекта? — Потому что слепых мужчин гораздо меньше, чем умных».

«Сказка — это когда женился на лягушке, а она оказалась царевной. А быль — это когда наоборот».

Фаина Георгиевна не упускала возможность высказаться и о мужчинах в присущей ей манере:

«Настоящий мужчина — это мужчина, который помнит день рождения женщины и не знает, сколько ей лет. Мужчина, который не помнит дня рождения женщины, но знает, сколько ей лет, — это ее муж».

Впоследствии из громких афоризмов знаменитости были взяты самые острые, и из них составлены шесть нескромных советов от Фаины Раневской.

Раневська Фаїна Георгіївна чат, безкоштовно, завантажити

Раневська Фаїна Георгіївна чат, безкоштовно, завантажити

. Ranevska Fayina Georgiyivna Mova Sposterigati Redaguvati Perenapravleno z Fayina Ranevska 4 zmini u cij versiyi ochikuyut na perevirku Stabilnu versiyu bulo perevireno 1 zhovtnya 2019 Fayi na Grigorivna Geo rgiyivna 2 Rane vska urodzhena Fayi na Gi rshivna Fe ldman 15 27 serpnya 1896 18960827 Taganrog 19 lipnya 1984 Moskva radyanska rosijska aktrisa teatru ta kino Laureat troh Stalinskih premij 1949 1951 1951 Narodna artistka SRSR 1961 Kavaler Ordena Lenina 1976 Fayina Ranevskaros Faina RanevskayaIm ya pri narodzhenni Fayina Grigoriyivna FeldmanNarodilasya 15 27 serpnya 1896 1896 08 27 Taganrog Rosijska imperiyaPomerla 19 lipnya 1984 1984 07 19 87 rokiv Moskva SRSRPohovannya Novij donskij cvintarGromadyanstvo Rosijska imperiya SRSRDiyalnist aktrisa teatru i kinoAlma mater Mariyinska gimnaziya Taganrog Vchiteli Vulf Pavla LeontiyivnaZaklad Azerbajdzhanskij derzhavnij rosijskij dramatichnij teatr imeni Sameda Vurguna Arhangelskij teatr drami imeni M V Lomonosova Smolensk state drama theatre named after A S Griboedovd Volgogradskij derzhavnij novij eksperimentalnij teatrd Azerbajdzhanskij derzhavnij rosijskij dramatichnij teatr imeni Sameda Vurguna Kamerny Theatred Centralnij akademichnij teatr Rosijskoyi armiyid Moskovskij akademichnij teatr imeni Volodimira Mayakovskogo Teatr imeni Mossovyeta Moskovskij dramatichnij teatr imeni O S Pushkina Teatr imeni Mossovyeta Mosfilm i UzbekfilmRoki diyalnosti 1920 1984Batki Girsch FeldmandIMDb nm0709993Nagorodi ta premiyi Fayina Ranevska u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zmist 1 Zhittyepis 2 Pam yat 3 Krilati frazi Ranevskoyi 4 Filmografiya 4 1 Ozvuchuvannya multfilmiv 5 Primitki 6 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiU Knizi dlya zapisu poyednannya shlyubiv mizh yevreyami na 1889 rik Taganrozkij rabin na prizvishe Zelcer zareyestruvav shlyub mishanina mistechka Smilovichi Igumenskogo povitu Minskoyi guberniyi Girsha Hayimovicha Feldmana j Lepelskoyi mishanki Vitebskoyi guberniyi Milki Rafayilivni Zagovajlovoyi Ce stalosya 26 grudnya 1889 roku Oselya Fayini Ranevskoyi v Taganrozi 27 serpnya 1896 roku v rodini Feldmaniv narodilasya divchinka Fayina Krim neyi u rodini vzhe bulo dva starshi sini i dochka Bella V yunosti Fayina duzhe zazdrila krasi svoyeyi sestri i u majbutnomu vsih krasivih divchat vona nazivala fifami Zakinchila Taganrozku Mariyinsku zhinochu gimnaziyu Zahoplyuvalasya teatrom iz 14 rokiv Zakinchivshi gimnaziyu vidviduvala zanyattya u privatnij teatralnij studiyi A Yagello A N Govberga U 1915 roci poyihala do Moskvi Ranevska zhila u malenkij kimnatci na Velikij Nikitskij Same u ci roki vona znajomitsya iz Marinoyu Cvyetayevoyi Osipom Mandelshtamom Volodimirom Mayakovskim vidbuvayetsya yiyi persha zustrich iz Vasilem Kachalovim Same Kachalov stav pershim kohannyam Ranevskoyi Zakinchivshi privatnu teatralnu shkolu grala u bagatoh teatrah pochinayuchi iz provincijnih Pidmoskov ya Krim Rostov na Donu Baku Arhangelsk Smolensk ta inshi a potim u moskovskih vklyuchayuchi Kamernij teatr Centralnij akademichnij teatr Rosijskoyi armiyi Teatr drami nini teatr imeni Mayakovskogo teatri imeni A S Pushkina teatri imeni Mossoveta Yiyi vchitelem bula Pavla Leontiyivna Vulf Debyutuvala u kino u 1934 u filmi Mihajla Romma Pishka Brala uchast v ozvuchuvanni multfilmiv zokrema rol Freken Bok u multfilmi Karlson povernuvsya Zasluzhena artistka RRFSR 1937 Narodna artistka RRFSR 1947 Fayina Ranevska pomerla 19 lipnya 1984 r Pohovana na Novomu Donskomu kladovishi u Moskvi razom iz sestroyu Izabelloyu Pam yat Redaguvati memorialna doshka Obraz aktrisi vivedenij v seriali Zirka epohi de yiyi zigrala Tetyana Vasilyeva Na budinku de vona narodilas i provela dityachi roki v Taganrozi vstanovleno memorialnu doshku a bilya yiyi budinku pam yatnik Takozh na yiyi chest nazvano asteroyid 3 Krilati frazi Ranevskoyi RedaguvatiMulya ne nervuj mene Spogadi bagatstva starosti Skleroz ne mozhna vilikuvati Jogo mozhna zabuti Zhittya nevelika progulyanka pered vichnim snom Koli ya pomru to pohovajte mene i na pam yatniku napishit Pomerla vid ogidi Samotnist yak stan ne piddayetsya likuvannyu Suputnik slavi samotnist Stariti nudno ale ce yedinij sposib zhiti dovgo Ya ne viznayu slova grati Na sceni potribno zhiti Ya vikiden Stanislavskogo Krasa ce strashna sila Do Rostislava Plyatta Znovu ci vashi plyattski zharti Shob mi bachili skilki mi pereyidayemo nash zhivit roztashovanij z togo zh boku sho j ochi Lesbijstvo gomoseksualizm mazohizm sadizm ce ne zbochennya Zbochen vlasne tilki dva hokej na travi i balet na lodu Filmografiya Redaguvati1934 Pishka pani Luazo 1937 Duma pro kozaka Golotu popadya 1939 Pomilka inzhenera Kochina Ida zhinka kravcya 1939 Pidkidok Lyalya 1939 Lyudina u futlyari zhinka inspektora gimnaziyi 1940 Kohana divchina titka Dobryakova 1941 Mriya Roza Skorohod 1941 Yak posvarivsya Ivan Ivanovich z Ivanom Nikiforovichem Gorpina 1942 Oleksandr Parhomenko taperka 1943 Novi prigodi Shvejka Soldatska kazka titonka Adel 1943 Tri gvardijci Ridni beregi direktor muzeyu 1944 Vesillya mati narechenoyi 1945 Nebesnij tihohid profesor medicini 1945 Slon ta motuzochka babusya 1947 Vesna Margarita Lvivna 1947 Popelyushka machuha 1947 Ryadovij Oleksandr Matrosov likar 1949 Zustrich na Elbi misis Mak Dermot 1949 Voni mayut Vitchiznu frau Vurst 1958 Divchina z gitaroyu Sviristinska 1960 Oberezhno babusyu babusya 1960 Drama Murashkina 1963 Tak i bude 1964 Legke zhittya koroleva Margo 1964 Fitil 25 vorozhka v syuzheti Karti ne breshut 1964 Fitil 33 gromadyanka Piskunova v syuzheti Ne poyidu 1965 Sogodni novij atrakcion direktor cirku 1965 Pershij vidviduvach epizodichna rol staroyi dami 1980 Dali tisha 1980 Komediya davno minulih dniv Ozvuchuvannya multfilmiv Redaguvati 1943 Kazka pro carya Saltana 1970 Karlson povernuvsya freken BokPrimitki Redaguvati OCLC VIAF Virtual International Authority File Dublin Ohio OCLC 2003 d Track Q54919 za pasportom vona bula Fayina Grigorivna Ranevska nevidomo chomu yiyi chasto nazivali Georgiyivna za svidchennyam samoyi Ranevskoyi takim chinom mozhlivo vikazuvalasya bilsha povaga do neyi bo Grishko Otrep yev ale Georgij Pobidonosec Lutz D Schmadel International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg New York Springer Verlag 2003 992 s ISBN 3 540 00238 3 Posilannya RedaguvatiFayina Ranevska u sestrinskih Vikiproektah Citati u Vikicitatah Fayina Ranevska u Vikishovishi Fayina Ranevska na sajti IMDb angl Faina Georgievna Ranevskaya ros Sajt Faina Ranevskaya ros Faina Ranevskaya Sluchai Shutki Aforizmy informaciya ob izdanii ros Aforizmy Fainy Ranevskoj ros Aforizmy Ranevskoj ob akterah i lyubvi ros Vspomnim nezabyvaemuyu ros Zhizn i sudba Fainy Ranevskoj ros Aleksej Sheglov Zapiski erzac vnuka Zhurnal Ogonyok 52 1996 ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ranevska Fayina Georgiyivna amp oldid 30082226,

Фаїна Раневська: «я ще пам’ятаю порядних людей!».

Фаїна Георгіївна Раневська

Легендарна Фаїна Раневська (справжнє ім’я Фанні Гіршевна Фельдман) з’явилася на світ в багатій єврейській родині в кінці серпня 1896 року. На той час сімейство Фельдманів проживало у власному будинку в Таганрозі. Крім Фаїни підростало ще четверо дітей: сестра Белла і троє братів (один з них помер у дитинстві). Мама Фаїни була домогосподаркою, виховувала п’ятьох дітей. Папа був впливовим фабрикантом. Він володів підприємством з виробництва фарб, мав магазин, кілька будинків і навіть пароплав.

Фаїна не відчувала себе щасливою в будинку батьків. Навпаки, вона страждала від самотності. Швидше за все, причиною була надзвичайна вразливість через вродженого нестачі — заїкання. Дівчинка мало спілкувалася з однолітками і навіть впросила батьків забрати її з елітної жіночої гімназії, де відчувала себе некомфортно і не любила вчитися. З тих пір вчителя приходили до Фельдмана на будинок, і Фанні отримала дуже пристойну освіту. Дівчинка грала на фортепіано, співала, непогано знала іноземні мови і запоєм читала.

Фаїна Раневська (зліва внизу) з гувернанткою, братом і сестрою

Після десяти років Фаїна зацікавилася кінематографом і театром. Величезне враження справив на неї побачений в тринадцятирічному віці спектакль «Вишневий сад». Враження було настільки великим, що Фаїна екстерном склала гімназичні іспити і почала ходити на заняття в театральну студію. Незабаром дочка повідомила батькам, що збирається вчитися на професійну актрису. Це було причиною, через яку у Фаїни трапився розрив з батьками. Батько не спілкувався з дочкою довгі роки. У 1915-му Фанні Фельдман поїхала до столиці.

театр

У Москву Фанні приїхала без нічого — батько не дав дочці на проживання в столиці ні копійки, адже вважав її бажання стати артисткою дурною примхою. Трохи грошей потайки дала мама. Дівчина зняла на Великій Нікітській крихітну кімнатку і відразу ж відчула себе абсолютно щасливою і вільною. У ці роки Фаїна познайомилася з легендарними особистостями, культовими навіть в той час поетами,. Тоді ж вона зустрілася з великим артистом Василем Качаловим і навіть закохалася в нього.

На жаль, Фаїну не прийняли в столичні театральні училища, і їй довелося знайти приватну школу. Але грошей на оплату навчання не було. Чи не дала пропасти Фаїні відома артистка Гельцер. Вона поклопотала, щоб дівчину взяли в один з театрів Підмосков’я. У Малаховський літньому театрі Фанні змогла спостерігати гру знаменитих акторів Садовської, Петіпа і Пєвцова. Сама ж актриса з’являлася лише в масовках. Коли сезон літніх театрів закінчився, Раневської довелося шукати собі інше місце. Вона встигла потроху попрацювати в невеликих театрах в Керчі, Кисловодську, Феодосії, Баку, Ростові і Смоленську.

Навесні 1917 року принесла Фаїні остаточний розрив з рідними. Сімейство Фельдманів емігрувало. Але був і щасливий момент: дівчину взяли в столичний Театр актора. Нарешті молоду актрису оцінили по достоїнству. Театральна біографія Фаїни Раневської почалася з спектаклея «Роман», де Раневська зіграла помітну роль Маргарити. Потім ішов постановок, де артистка грала більш-менш помітні ролі. Найбільш значущою для себе Раневська вважала роботу у виставі «Вишневий сад», де зіграла Шарлотту. У цьому театрі Фаїна Георгіївна служила до 1931 року. Потім вона перейшла в більш відомий столичний Камерний театр, де незабаром дебютувала в «Патетичної сонаті».

Через чотири роки Раневська переходить на роботу в театрі Червоної Армії, де зупиняється до 1949 року. Тут Фаїна Георгіївна також задіяна в багатьох постановках, але найбільш відомою з них стає «Васса Желєзнова», де актриса зіграла головну роль.

На самому початку 50-х Фаїна Раневська перейшла в Театр імені Моссовета, де її перебування супроводжувалося нерідкими скандалами. Талант актриси часто перевершував таланти режисерів. У Раневської було своє бачення гри, і воно часто не збігалося з режисерським. Наприклад, граючи епізодичну роль у виставі «Шторм», Фаїна Георгіївна повністю переписала її і зіграла на свій лад.

Фаїна Раневська в спектаклі «Шторм»

При цьому вона затьмарила навіть виконавців головних ролей, що ніяк не входило в плани ні самих виконавців, ні постановників вистави. Препіранія і сутички з режисером Завадським пізніше знайшли відображення в анекдотах і афоризмах, приписуваних гострого мови Фаїни Георгіївни. Проте, на цій сцені артистка з’являлася майже чверть століття. Тут вона зіграла свої найпомітніші ролі. Глядачі із задоволенням дивилися місіс Севідж у виконанні Раневської, аплодували стоячи Люсі Купер в спектаклі «Далі — тиша».

Закінчила Фаїна Раневська свій театральний шлях в театрі Пушкіна, колись колишньому Камерному. З цього театру починалася її театральна біографія, тут і фінішувала в 1963 році.

Фільми

Вперше телеглядачі побачили Фаїну Раневську в ролі колоритної пані Луазо в драмі Ромма «Пампушка». Це був 1934 рік. Актрисі навіть вдалося побувати з цим спектаклем у Франції, куди трупу театру запросив Ромен Роллан, який надзвичайно високо оцінив спектакль.

Фаїна Раневська у фільмі «Пампушка»

Загалом Фаїна Раневська зіграла в кіно не так вже й багато ролей, але така вже властивість телебачення, що саме воно робить артиста знаменитим і упізнаваним на всю країну. Сама актриса дуже невисоко цінувала роботу в кінематографі, ставлячи його значно нижче театру. Про роботу в кінокартинах вона говорила, що «гроші з’їдені, а ганьба залишився». І все ж більшості її шанувальників Раневська відома саме по роботі в кіно.

В самому кінці 30-х Раневська зіграла в трьох картинах, які зробили Фаїну Георгіївну легендарної. Артистка з’явилася в ролях дружини у всіх цих стрічках: в картині «Людина у футлярі» вона стала дружиною інспектора, в «Помилці інженера Кочина» — дружиною кравця Гуревича. Ну і найпопулярніша дружина з’явилася в «Підкидьок», де Раневська сказала незабутню і тепер уже крилату фразу «Муля, не нервуй мене».

Фаїна Раневська у фільмі «Підкидьок»

У роки війни Раневська разом з трупою театру була евакуйована і до 1943-го працювала в Ташкенті. Після повернення в Москву їй запропонували зіграти Матусю в «Весіллі» Анненського. У цій картині Раневська знялася з відомими артистами, Михайлом Яншин, Вірою Марецькою, і багатьма іншими впізнаваними акторами.

А в 1947-му на екрани вийшла знаменита комедійна стрічка «Весна», в якій Раневська зіграла свою чудову Маргариту Львівну. і Черкасов, що виконували головні ролі в картині, і сама Фаїна Георгіївна вмить перетворили фільм в один з найпопулярніших і касових.

Фаїна Раневська у фільмі «Попелюшка»

У тому ж році артистка зіграла мачуху в «Попелюшці» Кошеверової. Сценаристом картини був Євген Шварц, який обожнював Раневську. Він дозволив великої артистці вставляти свої незрівнянні фрази. Ця робота вважається найкращою з усіх, зіграних Фаїною Георгіївною. Так вона і сама вважала Мачуху своєї найвдалішою роботою.

Остання роль Раневської у кіно — стрічка «Сьогодні новий атракціон». Актриса зіграла директора цирку, але перед цим поставила режисерові ряд умов. Так як Фаїна Георгіївна на той момент була вже дуже відомої, то, звичайно ж, режисер погодився на все, аби тільки роздобути зірку в свій фільм.

Фаїна Раневська у фільмі «Сьогодні новий атракціон»

Фаїна Раневська отримала звання Народної артистки СРСР і три Сталінські премії.

Померла велика Фаїна Георгіївна Раневська в липні 1984 року в столиці від інфаркту, отяжелённого пневмонією. Сучасники називають Раневскую «королевою другого плану» і визнають, що вона була найбільшою російською актрисою XX століття.

Афоризми

Безліч висловлювань гострої на слівце Фаїни Георгіївни перетворилося в крилаті вирази. Часто артистка їдко жартувала над оточуючими, причому діставалося від неї всім підряд, без урахування рангів і посад. Але жартувала вона і над своєю дуже непростим життям. Наприклад, Раневської належать слова:

«Якби я, поступаючись прохання, стала писати про себе, це була б книга скарг« Доля-повія ».

Що стосується творчого і сценічного псевдоніма — Раневська, то і тут присутня сумна і в той же час «фірмова» манера актриси жартувати у всіх ситуаціях. Одного разу актриса разом з колегою з театру заглянула в банк.

Зрідка мама в таємниці від чоловіка посилала дочки невеликі грошові перекази. Фаїна Георгіївна згадує: «Коли ми вийшли з масивних банківських дверей, то порив вітру вирвав у мене з рук купюри — всю суму. Я зупинилася, і, стежачи за летять банкнотами, сказала:

— Грошей шкода, зате як красиво вони летять! — Та Ви Раневська! — вигукнув супутник. — Тільки вона могла так сказати! Коли мені пізніше довелося вибирати псевдонім, я вирішила взяти прізвище чеховської героїні. У нас є з нею щось спільне, хоча далеко не все, зовсім не все ».

Одним з небагатьох справжніх друзів Раневської був режисер Соломон Міхоелс. Йому вона присвятила слова:

«Є люди, в яких живе Бог, є люди, в яких живе диявол, а є люди, в яких живуть лише глисти. У Вас живе Бог! ». Міхоелс тоді відповів: «Якщо в мені живе Бог, то Він в мене засланий».

За кілька місяців до своєї смерті Раневська з властивим їй гірким сарказмом написала:

«Як умру, то поховайте мене і на пам’ятнику напишіть:« Померла від відрази »».

Особисте життя

Особисте життя Фаїни Раневської була нещасною. Вона ніколи не була заміжня. Швидше за все, вона уникала чоловіків через чималої психологічної травми, отриманої в ранній молодості. Фанні була закохана в одного з акторів своєї трупи. Як їй здалося, він теж їй симпатизував. Коли дівчина запросила його в гості, він прийшов, але не один, а з жінкою. І попросив Фаїну погуляти. З тих пір Раневська і стала уникати всіх зв’язків, які в перспективі могли їй заподіяти біль.

Фаїна Раневська в останні роки

Чи не відчувала себе самотньою Фаїна Георгіївна зовсім недовго. У 60-их роках до неї переїхала рідна сестра Белла, вирішивши скоротати самотність після смерті свого чоловіка з рідною людиною. Але незабаром сестра захворіла і померла.

Фігурка улюбленої собачки на могилі Фаїни Раневської

Фаїна Раневська залишилася зовсім одна. Єдиною істотою, що скрашує її самотність, була дворняжка по кличці Хлопчик. Після смерті актриси на її надгробку встановили фігурку улюбленої собачки.

фільмографія

• Пампушка
• Помилка інженера Кочина
• Підкидьок
• Слон і мотузочок
• весна
• Попелюшка
• Зустріч на Ельбі
• У них є Батьківщина
• Легке життя
• Далі — тиша . ..
• Комедія давно минулих днів

«Талант — це невпевненість і болісне невдоволення собою і своїми недоліками, чого я ніколи не зустрічала у посередності».
Ф.Г. Раневська.

Справжнє прізвище Фаїни Георгіївни — Фельдман. Народилася велика актриса 27 серпня 1896 у місті Таганрозі. Батько її, Гірші Хаймович, був заможним купцем, власником магазину і фабрики сухих фарб, мав кілька будинків, а також пароплав «Святий Миколай». Все це забезпечувало родині безбідне існування. У родині Фельдманів було п’ятеро дітей: дві дівчинки (молодша Фаїна і старша Ізабелла) і три хлопчика. Молодший брат Фаїни, Лазар, помер, коли їй виповнилося п’ять років.

У батьківському домі майбутня актриса почувала себе втраченої і самотньою. Почасти, це відбувалося від того, що вона заїкалися, частково від її підвищеної вразливості і складних відносин з батьком. Відомо, що Гірші Хаймович говорив про свою дитину: «Фанечка у нас далеко не красуня, до того ж заїкається. Бідне дитя ».

У 1904 році батьки відправили молодшу дочку в відому Маріїнську гімназію для дівчаток. Навчалася юна школярка погано, найскладніше Фаїні Фельдман давалася арифметика. Насилу закінчивши молодші класи, вона стала просити батька дозволити їй домашнє навчання. Подальше її утворення було типовим для дітей заможних родин того часу — основний акцент робився на співі, музики та іноземними мовами. Однак з дитинства майбутня актриса обожнювала читати, а в чотирнадцять років прийшло захоплення театром. Фаїна відвідувала всі міські спектаклі, найбільше враження справив на неї спектакль за п’єсою Чехова «Вишневий сад» у постановці Станіславського. Цікаво, що і псевдонім собі Фаїна Георгіївна пізніше вибрала на прізвище однієї з героїнь п’єси.

Незабаром юна дівчина вже твердо вирішила стати актрисою. Для цього вона стала займатися в одній приватній театральній студії. Головною її метою було подолання заїкання. Також на заняттях Фаїна Георгіївна вивчала сценічну мову, вчилася правильно рухатися. Її батьки, Гірші Хаймович і Мілка Рафаиловна, поблажливо ставилися до захоплення доньки, але лише до того часу, поки вона не оголосила, що всерйоз хоче стати професійною актрисою. У будинку вибухнув великий скандал. Однак Фаїна Георгіївна була непохитна у своєму рішенні, і в 1915 році одна вирушила до Москви, щоб продовжити вчитися акторській майстерності.

Так просто збутися мріям дівчини не судилося. Ні в одну зі столичних театральних шкіл її не прийняли «за нездатність». Тоді Фаїна Георгіївна стала відвідувати приватний заклад. Грошей на оплату катастрофічно не вистачало, і Раневської довелося залишити і цю спробу стати актрисою. У важку хвилину вона познайомилася з Катериною Гельцер. Зустріч відбулася у колон Великого театру, де в очікуванні свого кумира зібралося безліч шанувальників знаменитої балерини. Посміхаючись, Катерина Василівна запитала: «Хто тут самий замерзлий?». Самою замерзлої виявилася Фаїна Георгіївна. Згодом Гельцер представила її багатьом своїм друзям — відомим діячам мистецтва і культури тієї епохи, серед яких були: Володимир Маяковський, Осип Мандельштам, Марина Цвєтаєва. Разом вони ходили в МХАТ на спектаклі, Катерина Василівна допомогла Раневської влаштуватися в масовку Літнього театру в селищі Малаховка, що лежить в десяти кілометрах від Москви. Для Фаїни Георгіївни було величезним щастям опинитися поруч з найпопулярнішими акторами: Маріус Петіпа, Ольгою Садовської, Іларіоном Пєвцовим. До слова, саме Іларіон Миколайович першим передбачив, що Раневська стане видатною актрисою.

У 1916 році після закінчення театрального сезону Фаїна Георгіївна залишилася без роботи. Так почалися її поневіряння по різним провінційним театрам. Раневська відвідала Керч, Феодосію, Кисловодськ і Ростов-на-Дону. Мати потай від батька відправляла дочки грошові перекази. А в 1917 році заможна єврейська сім’я Фельдманів була змушена тікати від революції, що не обіцяла їй нічого доброго. Емігрувати вони вирішили на своєму власному теплоході. Разом з батьками в шлях відправився їх син Яків (другий син Рудольф служив білим офіцером і загинув під час Громадянської війни), однак молодша дочка їхати за кордон категорично відмовилася — Раневської було нестерпно розставання з гаряче улюбленою батьківщиною. Щодо моменту розставання вона писала: «Мама плакала, я теж, але рішення свого змінити не могла. Мені було страшно і боляче, але я упиралася як телеграфний стовп. І, нарешті, я залишилася одна без будь-яких засобів до існування ». Через роки актриса розповіла про причини свого впертості: «Залишилася з двох причин: не уявляла без театру свого життя, а російський театр — найкращий в світі. Але це не основне. Як можна залишити землю, де похований Пушкін, де кожен подих вітерця наповнене талантом і стражданням твоїх предків! ».

У 1918 році в Ростові-на-Дону Фаїна Георгіївна познайомилася з Павлою Вульф — жінкою, що стала її вірним другом і наставницею на все подальше життя. У ті роки Павла Леонтіївна вже була іменитої провінційною акторкою. Вона згадувала, як один раз після вистави до неї в роздягальню увірвалася «руда нескладна дівиця», почавши відразу ж виявляти своє захоплення і просити допомогти їй стати актрисою. Роздратована подібною поведінкою незнайомки Вульф порекомендувала їй вивчити з запропонованої п’єси будь-яку роль на власний вибір. Раневська віддала перевагу персонажу італійки.

Щоб уникнути провалу і прекрасно усвідомлюючи, що це її єдиний шанс, Фаїна Георгіївна розшукала в місті булочника-італійця і старанно репетирувала з ним більше тижня. Коли вона виступила перед Вульф, та швидко зрозуміла, що зустріла справжній талант. На той момент її трупа відправлялася в Крим, і не було ніякого способу влаштувати Раневську. І тоді Павла Леонтіївна прийняла єдине можливе рішення — взяла дівчину до себе. З тієї пори Фаїна Георгіївна була як її ученицею, так і повноправним членом сім’ї. Раневська говорила: «Я не стала б акторкою без її підтримки. Вона навчила мене бути людяною. Навчила працювати, працювати і працювати …. Ніяких зборищ з анекдотами, вином і блудом, ніяких нічних посиденьок з акторської братією … Вона водила в музеї дивитися те, що для мене створювало сенс буття. Вона забороняла просто читати книги, вона давала відчути краще в світовій літературі ». Ставши відомою, Фаїна Георгіївна ні від кого не терпіла зауважень, крім Вульф, і тільки їй довіряла в повній мірі. Раневська любила Олексія Щеглова — онука Павли Леонтіївни — і ласкаво кликала його «ерзац-онуком». Померла Павла Вульф в 1961 році на руках у Раневської, для якої її смерть стала найсильнішим потрясінням — вона кинула навіть курити, хоча п’ятдесят років свого життя не могла обійтися без цигарки.

Страшні роки Громадянської війни застали Фаїну Георгіївну в Криму. Влада тут змінювалася постійно, Крим переходив від білих до червоних, від махновців до зелених, і було неможливо вгадати, що станеться завтра. Спогади про ті важкі дні, про голод і нескінченних розправах переслідували актрису все життя. Багато в чому через це вона згодом ніяк не могла закінчити мемуари, в результаті розірвавши всі зошити із записами. Правда була занадто страшна, а брехати їй не хотілося. Фаїна Георгіївна розповідала: «У Криму було пекло. Йшли в театр, намагалися не наступати на небіжчиків. Жили в монастирській келії, сам монастир спорожнів — від голоду, від холери, від тифу ».

Вижити в ці роки сім’ї Павли Вульф багато в чому вдалося завдяки допомозі чудового російського драматурга Максиміліана Волошина. Він приходив до них вранці з невеликим рюкзаком за спиною. Там у нього лежали хліб, невеликі рибки і касторове масло, в якому рибу і смажили. Теплі спогади про Волошина Раневська пронесла через все життя: «Мені не траплялися люди його розуму, його знань, якоюсь неземною доброти. У нього була винувата посмішка, немов завжди хотілося комусь допомогти. У його повному тілі була найдобріша душа, ніжне серце ».

В цей час в творчій кар’єрі Раневської намітилися деякі зміни. Стараннями Павли Леонтіївни вона була прийнята в Театр актора, режисером якого був Павло Рудін. Дебютом Фаїни Георгіївни стала роль Маргарити Каваллини в п’єсі «Роман». Потім вона зіграла в спектаклях «Без вини винуваті», «Остання жертва», «Гроза». Однією з кращих стало її виконання ролі Шарлотти в «Вишневому саду». У 1925 році Раневську і Вульф прийняли до складу пересувного Театру Московського відділу народної освіти. На жаль, ця робота виявилася недовгою — театр закрився, і дівчатам знову довелося повертатися в провінцію. Знову пішла зміна труп, попрацювали вони в театрах Баку, Смоленська, Сталінграда і Архангельська. Їх поневіряння тривали до того моменту, поки Раневська не відправила лист Олександру Таїрову — режисерові Камерного театру в Москві. Артисткою цього театру вона і стала в 1931 році, саме тоді почався «московський» період її життя, а також кінематографічна кар’єра.

Кінодебют Раневської відбувся в 1934 році у фільмі «Пампушка» Михайла Ромма, поставленому за новелою Мопассана. Надалі Ромм, тоді ще тільки починав свою діяльність, став улюбленим режисером актриси. Вона писала: «Такого доброзичливого педагога-режисера я не зустрічала більше. Його підказки, поради були необхідні і точні. Я назавжди зберегла подяку Михайлу Іллічу за допомогу, яку він мені надав в роботі над роллю … ». Фаїна Георгіївна отримала роль пані Луазо, і зіграла її чудово. Що приїхав в Радянський Союз популярний письменник Ромен Роллан, побачивши фільм, був від нього в захваті, а серед акторів в першу чергу виділяв саме Раневську. Він попросив показати фільм у Франції, і там «Пампушка» також мала величезний успіх. До слова, картина була німий, однак, щоб відчути свою роль, Раневська вивчила мовою оригіналу все фрази своєї героїні. Умови зйомок також були важкими — температура в павільйонах була як в морозильних камерах, Фаїна Георгіївна страждала від незвичної для неї суєти і шуму, постійно виникає безладу. Після закінчення зйомок Раневська прийняла рішення ніколи більше не з’являтися в кіно, проте, на щастя для глядачів, свою обіцянку не стримала.

В молодості Фаїна Георгіївна була палкою прихильницею актора Василя Качалова. Незабаром після того, як вона познайомилася з цим талановитим актором, вони стали хорошими друзями. Знаючи про її бажанні влаштуватися на роботу в Художній театр, Качалов організував Раневської зустріч з його засновником Володимиром Немирович-Данченко. Перед довгоочікуваної бесідою актриса сильно хвилювалася. Після того як Володимир Іванович повідомив Раневської, що подумує про те, щоб включити її в театральну трупу, Фаїна Георгіївна, схопилася зі стільця і \u200b\u200bкинулася дякувати метра. Збурена вона переплутала його ім’я та по батькові: «Дорогий Василь Степанович, я так зворушена». Вже розуміючи, що щось не так, Раневська залилася сльозами і, не попрощавшись, вибігла з кабінету. Качалов, дізнавшись про те, що трапилося, відправився до Немирович-Данченко, просячи ще раз прийняти актрису. Але режисер відповів Василю Івановичу: «Ні, і не просіть. Вона ж, вибачте мене, ненормальна. Я боюся її ».

У 1935 році через брак ролей Фаїна Георгіївна покинула трупу Камерного театру і перейшла в Центральний театр Червоної Армії. Тут їй довелося зіграти головну героїню п’єси Горького «Васса Желєзнова», потім Оксану в «Загибелі ескадри» за п’єсою Корнійчука і сваху в спектаклі «Остання жертва» за Островським. А в 1937 році Раневської присудили звання заслуженої артистки СРСР. У 1939 вона отримала пропозицію з Малого театру. Відпускати її зі старого місця не хотіли, однак для Фаїни Георгіївни було величезною честю виступати на сцені, де колись грала сама Єрмолова. Зі скандалом вона пішла з театру Червоної Армії, однак, як незабаром з’ясувалося, старійшини Малого театру виступили проти приходу нової актриси, і Раневська залишилася без роботи.

На щастя, в той час вона була затребувана в кіно. Фаїна Георгіївна відразу знялася в трьох фільмах: «Людина у футлярі», «Помилка інженера Кочина» і «Підкидьок». Роль самовпевненою дами з останньої кінострічки подарувала Раневської всенародну любов. Для комедії Тетяни Лукашевич актриса самостійно придумала ряд фраз. Одна: «Муля, не нервуй мене!» — переслідувала її потім все життя. Багато людей, зустрічаючи Фаїну Георгіївну, жартома говорили їй слова, які, по ідеї, призначалися підкаблучник-чоловікові, а не героїні самій Раневської. Це дратувало актрису, згодом зненавидів роль, яка принесла їй популярність. Існує, що в 1976 році Леонід Брежнєв, вручаючи Фаїні Георгіївні орден Леніна, замість вітання вигукнув: «Муля, не нервуй мене!». Раневська миттєво відреагувала: «Леонід Ілліч, до мене так звертаються або хулігани, або хлопчаки». Зніяковівши, генсек тільки й вимовив: «Вибачте, я дуже люблю вас».

В молодості Сергій Ейзенштейн дав Раневської одна порада, який згодом зіграв величезне значення в її житті. Знаменитий режисер сказав: «Ти загинеш, Фаїна, якщо не знайдеш спосіб вимагати уваги до себе, змушувати оточуючих підкорятися твоїй волі. Пропадеш, і актриса з тебе не вийде! ». Дані слова Раневська засвоїла добре, — сам Ейзенштейн через кілька років переконався в цьому. Режисер хотів зняти Фаїну Георгіївну в своєму фільмі «Іван Грозний». Однак кінопроби актриса не пройшла, міністр кінематографії Іван Большаков сказав: «Семітські риси обличчя Раневської проступають дуже яскраво, на великих планах особливо». Дізнавшись, що роль, до якої вона з натхненням готувалася, що не дісталася їй, Фаїна Георгіївна розлютилася і вимовила: «Краще буду продавати з ж … пи шкіру, ніж зніматися у Ейзенштейна». Коли режисер дізнався про слова акторки, він негайно відправив їй захоплену телеграму: «Ну і як йде продаж?». Цікаво, що, врешті-решт, роль Раневської у фільмі виконала актриса Серафима Бірман, також володарка єврейського коріння. Цілком можливо, що зовсім не національність стала причиною відмови Раневської, а зовсім інші мотиви, які так і залишилися невідомими. Як би там не було, вожді радянського народу високо цінували гру Фаїни Георгіївни. Йосип Віссаріонович говорив: «Хороший актор товариш Жаров клеїть бакенбарди, вусики, начіплює бороди, але все одно видно відразу — це Жаров. А ось Раневська собі нічого не приклеює і адже завжди різна ».

У 1940 Михайло Ромм запросив Раневскую знятися в ще одному фільмі — драмі «Мрія». Фаїні Георгіївні вдалося блискуче зіграти мадам Розу Скороход — скупу господиню мебльованих кімнат, якої, проте, були не чужі співчуття і жалість. На самому початку війни Фаїна Георгіївна разом з усією родиною Вульф була евакуйована в Ташкент. Там вона перебувала до 1943 року. Під час евакуації актриса познайомилася з Анною Ахматовою. Вони подружилися, за чуйність і мудрість Раневська називала відому поетесу «Рабенька» або «Рабе». Їх світосприйняття багато в чому було схожим, а ще двох жінок об’єднувала пристрасна любов до Олександра Пушкіна. Близькі стосунки великої поетеси і великої актриси продовжилися і після війни. Коли Фаїна Георгіївна приїжджала до Ленінграда, вона обов’язково навідувалася за місто до Анни Андріївни. Після смерті останньої Раневська говорила: «Мене запитують, чому я нічого не пишу про Ахматову, ми адже дружили … Відповідаю — не пишу, оскільки дуже її люблю».

Повернувшись в 1943 році з евакуації, Раневська влаштувалася в Театр драми. Після цього було кілька ролей в кіно, серед яких була Мамаша з «Весілля». Знімаючи кінострічку, режисер Анненський зумів зібрати на одному майданчику кращих акторів того часу: Михайла Пуговкіна, Олексія Грибова, Сергія Мартінсона, Віру Марецька і багатьох інших. У фільмі дотепно висміювалися людські пороки, показувалися негативні сторони міщанського життя. Взяті з життя образи полюбилися глядачам, багато фраз «Весілля» стали крилатими. Однак сама Фаїна Георгіївна поставилася до цієї роботи критично, вона вважала, що режисер занадто переробив чеховську прозу, а талановиті актори не зуміли показати все, на що були здатні.

У 1947 році вийшла в показ комедія «Весна» з неповторною Любов’ю Орловою і Миколою Черкасовим. Малесенький епізод, що відводиться героїні Раневської, актриса написала сама — режисер фільму Григорій Александров дозволив їй створити для себе роль. На пару з Ростиславом Пляттом вона внесла в кінофільм цікаві комедійні фрази, і в результаті їх пара запам’яталася навіть більше, ніж виконавців головних ролей. В цей же час Фаїна Георгіївна знялася в ролі Мачухи в знаменитій казці «Попелюшка». Сценарист Євген Шварц, вкрай болісно ставився до будь-якого зайвого слова, також дозволив їй самій додумувати тексти. Негативний персонаж в її виконанні вийшов настільки привабливим і правдоподібним, що вже понад півстоліття радує глядачів різних поколінь. Радянський письменник Гліб Скороходов писав: «У Мачусі Раневської, незважаючи на розкішні середньовічні одягу, люди дізнавалися співробітницю, сусідку-склочніцу, просто знайому, яка ввела в родині режим власної диктатури». До слова, дана робота стала однією з небагатьох, якими Раневська була по-справжньому задоволена. В цьому ж році актриса отримала орден «Знак Пошани» та звання народної артистки РРФСР.

За своє життя Раневська змінила безліч театрів і завжди з різних причин. Вона говорила: «Мені довелося жити з багатьма театрами, але задоволення так і не отримала». Жоден театр, так і не дав їй ту роль, яку вона чекала все життя. Будучи у віці Фаїна Георгіївна часто повторювала: «Мені залишилося жити 45 хвилин. Коли ж мені, нарешті, дадуть цікаву роль? ». Одного разу їй запропонували зіграти маленьку роль літній актриси в п’єсі «Вечеря в Санліс» Жана Ануя. Свою думку Раневська висловила Марині Нейолової: «Уявіть, що голодній людині пропонують монпансьє. Ви зрозуміли мене?».

У 1949 році Фаїна Георгіївна перейшла з Театру драми в Театр імені Моссовета. У той час там, в основному, показували нудні постановки, приурочені до днів радянських свят. З великими труднощами її вмовили зіграти бабусю в «Світанку над Москвою». Раневська перетворила роль в «капусник», кожен вихід її на сцену зривав град овацій. Ще більш вражаючим було її поява в спектаклі «Шторм», поставленому в 1954 році. З незначною ролі Маньки-спекулянтки Фаїна Георгіївна створила шедевр. Таємниця успіху полягала в двох моментах: Раневська самостійно придумала весь текст і дуже точно передала даний гротескний образ. Її персонаж був найяскравішим у всьому спектаклі, багато глядачів приходили на нього лише заради Раневської. Частина з них покидала глядацький зал відразу після сцени за участю великої актриси, що призводило в сказ режисера театру Завадського, який домігся згодом виключення її персонажа з п’єси. Зрозуміло, це, в свою чергу, не влаштувало Фаїну Георгіївну, а тому в 1955 році вона перейшла в старий Камерний театр, який змінив на той час назву на Театр Пушкіна. Тут вона багато років тому починала свою «столичну» кар’єру, проте на той час від старих порядків не залишилося і сліду. Пропрацювавши там вісім років, Раневська повернулася до нелюбимого Завадському.

Існує безліч історій про складні стосунки Раневської і головного режисера Театру Моссовета. Актриса вважала його бесталантлівим, зайве метушливим людиною. Режисер, знаючи про це, також всіляко намагався їй насолити. Одного разу він із залу вигукнув їй: «Фаїна, своїми витівками Ви зжерли всі мої задуми». Актриса парирувала: «Ото ж бо я чувствствую, ніби наїлася г … на». Вражений її зухвалістю Завадський кинув: «Геть з театру», — на що Раневська, наблизившись до авансцени, відповіла: «Геть із мистецтва». За деякими даними в театрі «клали» не тільки її, але і прийму всієї трупи Любов Орлову. Перевага віддавалася Вірі Марецькій, що припадає дружиною Юрія Завадського. Уже в кінці життя Орлова написала Фаїні Георгіївні: «Ми поводилися неправильно. Нам потрібно було скандалити, кричати, скаржитися до Міністерства …. Але характер у нас не той. Не дозволяє гідність ». Проте, Завадський довгий час залишався об’єктом кількостей Раневської. Вона називала його «маразматиком-витівником», «знижених у ціні Мейерхольдом», «перпетуум кабалі», з сумним обличчям помічала: «У сім’ї не без режисера». Збереглася її запис: «Із захватом б била морди халтурникам, але терплю. Терплю брехню, терплю невігластво, терплю убоге існування, терплю і буду терпіти до кінця життя. Терплю навіть Завадського ».

У 1960 році актриса зіграла головну роль у фільмі «Обережно, бабуся!» Надії Кошеверової. Кінострічка вийшла провальною, Раневська сприйняла це як образу і посварилась з режисером. За її словами: «Знятися в поганій стрічці — те ж саме, що плюнути у вічність!».

Цікаво, що через п’ять років Кошеверова знову запросила постарілу актрису зніматися в її черговий роботі «Сьогодні — новий атракціон». Фаїна Георгіївна погодилася, але пам’ятаючи старий конфлікт, висунула режисерові довгий список умов, серед яких вона, грала роль директора цирку, не повинна була контактувати з тваринами, добиратися до с’мочной майданчика тільки в окремому купе, жити в готелі з видом на Русский музей і т . Д. Надія Кошеверова погодилася, однак на ділі більшість умов, так і не було виконано.

Розповідаючи про Фаїну Раневську, необхідно відзначити її вкрай непрості відносини з колегами. Про неї базікали всяке: деякі артисти скаржилися на її свавілля і нестерпний характер, інші — обожнювали і щиро захоплювалися. Одне відомо точно — вона не ставилася до тих людей, хто соромиться говорити в обличчя правду. Висловлювання Раневської стали основою не одного збірника афоризмів, тільки вона могла так саркастично і влучно відображати дійсність. Багато колег всерйоз боялися перетворитися в об’єкт її кількостей. Але насправді Фаїна Георгіївна була вкрай вразливою людиною, який розуміє і співчуваючим. Її гострий гумор був своєрідним захистом від навколишньої дійсності. Близькі люди прекрасно знали, що за колючістю фраз і зовнішнім єхидством ховається добре серце чуйну людину. З дитинства актрису переслідували різні сумніви і страхи, і на перший погляд примхливі витівки часто були продиктовані необхідністю. Раневська, наприклад, боялася закритих і відкритих просторів, пересувалася лише на таксі, оскільки не могла змусити себе їздити на метро. Все життя вона переживала з приводу своєї зовнішності, а в юності, як це не дивно, боялася сцени і навіть зверталася до лікарів, які допомогли їй виробити власну методику самонавіювання.

Будучи у віці Раневська своїми причіпками одного разу довела до сліз молоду актрису Ію Саввін. Увечері вона подзвонила їй, щиро вибачилася і сказала: «Я самотня, всі мої друзі померли, все життя — робота … Я позаздрила вам, тієї легкості, з якою ви працюєте. Я працюю важко, мене переслідують страхи перед майбутньою публікою, перед сценою, перед партнерами … Все це не примхи, це страх. Він не від гордині — НЕ неуспіху, що не провалу я боюся, а — як би пояснити? — це моя адже життя, і як страшно розпорядитися нею неправильно ».

Фаїна Георгіївна часто говорила про себе: «Я побутова дура». Домашні справи були для неї справжньою каторгою. Щоб позбавити себе від нескінченної боротьби з пранням, прасуванням та прибиранням, які для неї були нестерпні, актрисі весь час доводилося тримати домробітниць і витрачати на них більшу частину своєї заробітної плати. Останні траплялися не завжди сумлінними — бувало, що з квартири Раневської, і без того небагатій, пропадали цінні речі. Однак зустрічалися і порядні дівчини. Найяскравішою з багатьох змінилися помічниць актриси по господарству була Єлизавета — спритна і рішуча дівчина. Коли вона вийшла заміж, Раневська купила їй розкішну ліжко, хоча сама все життя проспала на тахті. Взагалі це було особливістю її характеру — бажаючи зробити людині приємне, роздаровувати речі, яких вона сама не мала. Дивні відносини у неї були і з грошима — зарплата Раневської моментально розліталася на поїздки на таксі, домробітниць, подарунки друзям і гарним знайомим. Актриса говорила: «Гроші заважають, коли їх немає, а також коли вони є». Розповідали, що коли Фаїна Георгіївна отримала свій перший гонорар за зйомки, то пачка купюр дуже злякала її. Вона відправилася в свій театр, де стала питати у всіх зустрічних, чи не потрібні їм гроші на придбання чого-небудь. Після вона картала себе, але не в тому, що нічого не залишила собі, а в тому що роздала гроші не тим, кому хотіла. А ще збереглася фраза із записника актриси: «Третя година ночі … Не сплю, думаю, де дістати грошей на відпустку. Обшарила все кишені, перерила всі папери і не знайшла нічого схожого на грошові знаки … ».

Фаїна Георгіївна не знайшла щастя в особистому житті, у неї не було ні дітей, ні своєї сім’ї. Вона говорила: «Все, хто любили мене — мені не подобалися. А кого любила я — мене не любили ». Проте, комплексів в питаннях взамотношенія підлог Раневська явно не відчувала — серед афоризмів актриси безліч тих, що стосуються жінки і чоловіки. Збереглося дуже мало історій про романах Раневської. Ходили чутки про її зустрічах з маршалом Федором Толбухіним. Вони познайомилися в Кисловодську в середині 40-их років. Без найменшої іронії, так їй властивої, з ніжністю Фаїна Георгіївна розповідала рідним про цю людину. Однак про роман як такому підтверджень не збереглося, може бути це була просто дружба, яка, на жаль, тривала недовго — в 1949 Толбухіна не стало. Уже в похилому віці Раневська сказала: «Коли мені було двадцять, я думала лише про любов. Тепер я люблю лише думати ».

Актрисі довго не щастило з житлом. У 1948 році сім’я Вульф перебралася на Хорошевку, розташовану далеко від центру. Раневська ж залишилася одна в комунальній квартирі в Старопіменовском провулку. Вікно її кімнати перегороджувала стіна поруч розташованої будівлі, внаслідок чого навіть вдень в приміщенні було темно. Пізніше Фаїна Георгіївна отримала квартиру на Котельнической набережній. Там її вікна виходили у внутрішній дворик, де днем, безперестанку лаючись, вантажники розвантажували хлібні фургони, а ввечері шумно гуляли натовпи, що вийшли з «Ілюзіону». З цього приводу Раневська говорила: «Я живу над хлібом і видовищем». У 1969 році актриса переїхала в «тихий центр» — шістнадцятиповерховий будинок в Великому Палашевська провулку. Тут їй було набагато краще — хороша квартира, Театр неподалік, часто приходили гості. Переїхати їй допоміг «ерзац-внук» Олексій Щеглов зі своєю дружиною.

У шістдесятих роках Фаїна Георгіївна, нехай і на короткий термін, була не самотня. Її знайшли родичі, і в 1957 вона навіть змогла з’їздити до матері в Румунію. А незабаром з еміграції до неї приїхала сестра. Ізабелла Аллен довгі роки прожила в Парижі, потім перебралася до Туреччини. Коли помер її чоловік, вона за сприяння міністра культури Фурцевої повернулася в СРСР. Сестри стали жити разом. Ізабелла була сильно здивована тим, що Фаїна Георгіївна — лауреат багатьох держпремій — живе так скромно: ні дачі, ні машини, убога обстановка в квартирі. Вони прожили разом кілька років, а потім у Ізабелли виявили рак. Раневська знаходила кращих лікарів, ночі проводила біля ліжка хворої. Однак нічого не допомогло, і в 1964 році вона померла.

У 1970 році Раневська порадувала наймолодших телеглядачів — в мультфільмі «Карлсон повернувся» чарівна домомучітельніца фрекен Бок говорила голосом Фаїни Георгіївни. Також на телевізійних екранах жителі нашої країни побачили Раневську в телеверсії вистави «Далі — тиша». Тринадцять років ця постановка Театру Моссовета користувалася глядацьким успіхом. А в жовтня 1983 Фаїна Георгіївна назавжди залишила сцену — здоров’я актриси стало занадто слабким. Вона пішла буденно, без промов і проводів, просто повідомивши директора театру про своє рішення.

За довгі роки творчої роботи Фаїна Георгіївна не зіграла з світового репертуару жодної головної ролі. Раневська часто повторювала, що не зуміла до кінця виконати своє призначення: «Мені добре відомо, що я талановита, але що я створила? Пропищала й годі … Я з’явилася на світ недовиявленія і з життя йду недопоказанной ». Однак всенародна любов стверджує зворотне. Кількість її екранних і сценічних робіт не велика, зате які це роботи! Зіграні нею епізодичні персонажі врізалися глядачеві в пам’ять набагато сильніше, ніж ролі першого плану. Її життєвим кредо була фраза: «Не визнаю слова« грати ». Грають у карти, в шашки, на скачках. На сцені потрібно жити ». Фаїна Георгіївна часто згадувала слова, сказані їй одній продавщицею, у якій вона купувала цигарки: «Ми вас сильно любимо. Подивишся на ваші ролі, на вас, так і забуваються власні неприємності. Для багатьох людей, звичайно, можна знайти і більш розкішних артисток, а ось для нашого класу, ви як раз те, що треба! ». Подібна оцінка творчості дуже подобалася Раневської. У 1992 році одна англійська енциклопедія включила Раневську в десять найвидатніших служительок Мельпомени, що жили в двадцятому столітті.

У старості Фаїна Георгіївна була дуже самотня, незважаючи на постійні відвідування друзів. Вона жартувала з цього приводу: «Старість — час, коли свічки на іменинному пирозі виходять дорожче самого пирога, а половина всієї сечі йде на аналізи» та «Самотність, як стан, лікуванню не піддається». Єдиною радістю актриси був пес, якого вона називала Хлопчиком. Хлопчик був звичайною дворнягою, якого ледве живого з перебитими лапами знайшли на вулиці і врятували. Залишаючись одна, собака починала моторошно вити і, тим не менше, була гаряче любима своєї власницею.
Весною 1984 Раневскую з пневмонією і підозрою на третій інфаркт поклали в лікарню. А влітку вона, впавши, зламала шийку стегна. Страшні болі переслідували її до останніх днів життя. 19 липня велика актриса померла і була похована поряд з сестрою в некрополі Донського монастиря.

За матеріалами книги А.В. Щеглова «Фаїна Раневська. Все життя »і щотижневого видання« Історія в жіночих портретах »випуск №4, 2013р

Афоризми і цитати Фаїни Георгіївни Раневської з сайту

«Гроші я отвір, а сором залишиться» — відповідь Раневської на пропозицію знятися в якійсь картині.

Раневська застрягла в ліфті з якимось чоловіком і коли через годину їм відкрили двері (зібрався натовп народу) вона вийшла і сказала йому: «Після всього, що між нами було, ви просто зобов’язані зі мною одружитися». Комізм ситуації в тому, що «якимсь чоловіком» був шалено популярний в той час молодий Геннадій Бортніков. Ну а Великої тоді було вже далеко за …

«Старість — це коли турбують не погані сни, а погана дійсність».

«Здоров’я — це коли у вас кожен день болить в іншому місці».

«Я не можу їсти м’ясо. Воно ходило, любило, дивилося … Може бути, я психопатка? Ні, я себе вважаю нормальною психопаткою. Але не можу їсти м’яса. »

«Хочеш сісти на шию — розсовуй ноги!»

«Склероз не можна вилікувати, але про нього можна забути».

«Я себе відчуваю, але погано».

«Красиві люди теж срут».

«Друга половинка є тільки у мозку, у дупи і у таблетки. А я спочатку ціла ».

«Оптимізм — це брак інформації».

Раневська запрошує в гості і попереджає, що дзвінок не працює: «А коли ви ввійдете, стукайте ногами». «Чому ногами, Фаїна Георгіївна?» «Але ви ж не з порожніми руками збираєтеся приходити!»

«Сім’я замінює все. Тому, перш ніж її завести, варто подумати, що тобі важливіше: все або сім’я ».

«Щоб отримати визнання — треба, навіть необхідно, померти».

«Цинізм ненавиджу за його загальнодоступність».

«Якби я часто дивилася в очі Джоконди, я б збожеволіла: вона про мене знає все, а я про неї нічого».

«Лесбіянство, гомосексуалізм, мазохізм, садизм — це не збочення, — строго пояснює Раневська, — Збочень, власне, тільки два: хокей на траві і балет на льоду».

Пояснюючи комусь, чому презерватив білого кольору, Раневська говорила: «Тому що білий колір повнить ».

«Дивно, — сказала задумливо Раневська. — Коли мені було 20 років, я думала тільки про кохання. Тепер же я люблю тільки думати ».

На тому ж вечорі Раневську запитали: «Які, на вашу думку, жінки схильні до більшої вірності: брюнетки чи блондинки?» Не замислюючись, вона відповіла: «Сиві!»

«Ви не повірите, Фаїна Георгіївна, але мене ще не цілував ніхто, крім нареченого». — «Це ви хвалиться, голубонько, або скаржитеся?»

Співробітниця Радіокомітету N. постійно переживала драми через своїх любовних відносин з товаришем по службі, якого звали Симой: то вона ридала через чергової сварки, то він її кидав, то вона робила від нього аборт. Раневська називала її «жертва ХераСіми».

Розставляючи крапки над i, співрозмовниця запитує у Раневської: «Тобто ви хочете сказати, Фаїна Георгіївна, що Н. і Р. живуть як чоловік і дружина?» — «Ні. Набагато краще », — відповіла та.

«У Любові Петрівни Орлової в шафі стільки хутра, що моль ніяк не навчиться літати».

«Фаїна, — запитує її давня подруга, — як ти вважаєш, медицина робить успіхи?» — «А як же. В молодості у лікаря мені щоразу доводилося роздягатися, а тепер досить мову показати ».

Раневська якось розповідала, що згідно з результатами дослідження, проведеного серед двох тисяч сучасних жінок, з’ясувалося, що двадцять відсотків, тобто кожна п’ята, не носить труси. «Даруйте, Фаїна Георгіївна, та де ж це могли у нас надрукувати?» — «Ніде. Дані отримані мною особисто від продавця у взуттєвому магазині ».

«Жінка, щоб досягти успіху в житті, повинна володіти двома якостями. Вона повинна бути досить розумна, щоб подобатися дурним чоловікам, і досить дурна, щоб подобатися чоловікам розумним ».

Раневська стояла у своїй грим-вбиральні зовсім гола. І курила. Раптом до неї без стуку увійшов директор-розпорядник театру імені Моссовета Валентин Школьников. І ошелешено завмер. Фаїна Георгіївна спокійно запитала: «Сподіваюся, я вас не шокувала тим, що курю Біломор».

«Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові тому ще, що у мене його ніколи не було», — заявила Раневська, випереджаючи можливі запитання журналіста. «Так що ж, — не відстає журналіст, — значить, у вас зовсім немає ніяких недоліків?» — «Загалом, немає», — скромно, але з гідністю відповіла Раневська. І після невеликої паузи додала: «Правда, у мене велика жопа, і я іноді трошки прибріхую!»

«В силу ряду причин я не можу зараз відповісти вам словами, які вживаєте ви. Але я щиро сподіваюся, що коли ви повернетеся додому, ваша мати вискочить з підворіття і як слід вас покусає ».

«Якщо хворий дуже хоче жити, лікарі безсилі».

«Моя улюблена хвороба — короста: почухався і ще хочеться. А сама ненависна — геморой: ні собі подивитися, ні людям показати ».

«Справжній чоловік — це чоловік, який точно пам’ятає день народження жінки і ніколи не знає, скільки їй років. Чоловік, який ніколи не пам’ятає дня народження жінки, але точно знає, скільки їй років — це її чоловік ».

«Ну ця, як її … Така плечиста в заду …»

«Орфографічні помилки в листі — як клоп на білій блузці».

«Самотність — це стан, про який нікому розповісти».

«Ох вже ці нестерпні журналісти! Половина брехні, яку вони поширюють про мене, не відповідає дійсності ».

«Нехай це буде маленька плітка, яка повинна зникнути між нами».

«Казка — це коли одружився на жабі, а вона виявилася царівною. А бувальщина — це коли навпаки ».

«Знятися в поганому фільмі — все одно, що плюнути у вічність».

«Союз дурного чоловіка і дурною жінки породжує мати-героїню. Союз дурною жінки і розумного чоловіка породжує мати-одиночку. Союз розумної жінки і дурного чоловіка породжує звичайну сім’ю. Союз розумного чоловіка і розумної жінки породжує легкий флірт ».

«Пані, не могли б ви розміняти мені сто доларів?» — «На жаль! Але дякую за комплімент! »

«Чим я займаюсь? Симулюю здоров’я ».

«Щоб ми бачили, скільки ми переїдаємо, наш живіт розташований на тій же стороні, що і очі».

«Я вас ненавиджу. Куди б я не прийшла, всі озираються і кажуть: «Дивись, це Муля, не нервуй мене, йде» »(З розмови з Агніей Барто).

«Є люди, в яких живе Бог; є люди, в яких живе Диявол; а є люди, в яких живуть лише глисти ».

«Все життя я проплавала в унітазі стилем батерфляй».

«Фаїна Георгіївна, як ваші справи?» — «Ви знаєте, люба, що таке гівно? Так воно в порівнянні з моїм життям — повидло ».

«Як ваше життя, Фаїна Георгіївна?» — «Я вам ще в минулому році говорила, що гівно. Але тоді це був марціпанчік ».

«Критикеси — амазонки в клімаксі».

Про режисера Завадського: «Перпетуум Кобеле». Про нього ж: «Б в кепочці».

«Геть із мистецтва!» — репліка на крик Завадського на адресу сабжа «Геть з театру!».

«Я як стара пальма на вокзалі — нікому не потрібна, а викинути шкода».

«Я говорила довго і непереконливо, як ніби говорила про дружбу народів».

(У відповідь на фразу режисера: «Фаїна, ви своїми витівками зжерли весь мій сценарій!») «Ото ж бо у мене таке відчуття, ніби гівна наїлася».

Якось їй намагалися пояснити закон Архімеда: «Ну ось чому, коли ви залазить в повну води ванну, то вода виливається через край?» Раневська, потупивши погляд — «Це тому, що у мене жопа товста . ..»

(Принюхуючись до запахів в задушливому, битком набитому автобусі) «Здається, у кого-то відкрилося друге дихання!»

«Їсти однієї, голубчику, так само протиприродно, як срать удвох!»

«Чому все дурепи такі жінки ?!»

Якось на зйомках Раневська відлучилася в туалет. Була відсутня більше години. Знімальна група вже почала всерйоз хвилюватися, як раптом Фаїна Георгіївна повернулася. У відповідь на питальні погляди, ринули в її сторону, вона гучно заявила: «Ніколи б не подумала, що в такому маленькому людині може бути стільки гівна!»

Одного разу Раневської піднесли на 8 березня комплект дорогого і дефіцитного нижньої білизни. Уважно вивчивши подарунок Фаїна Георгіївна прорекла: «Ось зрадіють мої лікарі».

«Я як яйця — беру участь, але не входжу».

«Вона говорить — як ніби в цинкове відро ссит».

«Мої похоронні причандали» — говорила Фаїна Георгіївна про свої нагороди

«Я розмовляю уві сні» — відповідь спецслужбам, які намагалися її завербувати

«Я з цією Плять більше грати не буду!» (Емоційна заява режисерові, в якому мала на увазі свого партнера по сцені Ростислава Плятта)

На питання «Ви захворіли, Фаїна Георгіївна?» вона зазвичай відповідала: «Ні, я просто так виглядаю».

Десь після шістдесяти Раневська вирішила вступити в КПРС. На питання «Фаїна Георгіївна, навіщо вам це ?!» вона відповідала: «Ну, повинна ж я хоча б перед смертю дізнатися, що ця сука Вєрка Марецька говорить про мене на партзборах».

Фаїна Георгіївна Раневська — легендарна радянська актриса театру і кіно, зірка друге планів, яка в невеликому епізоді вміла створити самий образ, що запам’ятовується в картині. У 1949-1951 роках Раневська була удостоєна трьох Сталінських премій. Крім того, її творчі заслуги були відзначені «Знаком Пошани», орденом Леніна і двічі орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1961 році Фаїна отримала звання Народної артистки СРСР. А в 1992-му видавці британської енциклопедії «Хто є, хто» включили Раневську в ТОП-10 видатних актрис ХХ століття. І хоча великої Фаїни давно вже немає з нами, ми пам’ятаємо її — за її ролі, за її харизму і, звичайно, за її знамените дотепність.

біографія

Легендарна Фаїна Раневська (справжнє ім’я Фанні Гіршевна Фельдман) з’явилася на світ в багатій єврейській родині в кінці серпня 1896 року. На той час сімейство Фельдманів проживало у власному будинку в Таганрозі. Крім Фаїни підростало ще четверо дітей: сестра Белла і троє братів (один з них помер у дитинстві). Мама Фаїни була домогосподаркою, виховувала п’ятьох дітей. Папа був впливовим фабрикантом. Він володів підприємством з виробництва фарб, мав магазин, кілька будинків і навіть пароплав.

Фаїна не відчувала себе щасливою в будинку батьків. Навпаки, вона страждала від самотності. Швидше за все, причиною була надзвичайна вразливість через вродженого нестачі — заїкання. Дівчинка мало спілкувалася з однолітками і навіть впросила батьків забрати її з елітної жіночої гімназії, де відчувала себе некомфортно і не любила вчитися. З тих пір вчителя приходили до Фельдмана на будинок, і Фанні отримала дуже пристойну освіту. Дівчинка грала на фортепіано, співала, непогано знала іноземні мови і запоєм читала.

Після десяти років Фаїна зацікавилася кінематографом і театром. Величезне враження справив на неї побачений в тринадцятирічному віці спектакль «Вишневий сад». Враження було настільки великим, що Фаїна екстерном склала гімназичні іспити і почала ходити на заняття в театральну студію. Незабаром дочка повідомила батькам, що збирається вчитися на професійну актрису. Це було причиною, через яку у Фаїни трапився розрив з батьками. Батько не спілкувався з дочкою довгі роки. У 1915-му Фанні Фельдман поїхала до столиці.

В Москву!

Бажання їхати в Москву поступати на службу в театр повалило батьків в шок. Батько навіть принизив дочка, нагадавши їй про зовнішність. Це не зупинило Фаїну, і вона вирушила назустріч невідомому. Біографія Фаїни Раневської в цей період дуже непроста, навіть трагічна. Їй відмовили у всіх театрах, визнавши абсолютно непридатною для сцени. Вона брала приватні уроки театральної майстерності, але гроші швидко скінчилися. Жити було ні на що. Але сумна кімната, недоїдання, скромний гардероб не змогли зломити рішення стати актрисою. Незважаючи на труднощі, це був дуже яскравий період. Дівчина зводить знайомство з Мариною Цвєтаєвої, перетинається з Маяковським і Мандельштамом. Зустрічається з Качаловим. Саме він залишив перший яскравий слід в її серце і залишився захопленої любов’ю її життя. У той час отримала Фаїна Раневська псевдонім. За безтурботне ставлення до грошей хтось із знайомих порівняв її з чеховської героїнею. З того дня зникла Фанні Фельдман, і з’явилася Фаїна Раневська.

театр

Завдяки зусиллям Катерини Гельцер Фаїну взяли на роботу в підмосковний Малаховський Літній театр, трупа якого складалася з блискучих акторів того часу. Дебютувала Фельдман саме на сцені цього театру. Постановка називалася «Той, хто отримує ляпаси», режисера Л. Андрєєва. Дівчину взяли в масовку, а й там було видно її неординарність і яскраво виражений талант. На Фаїну звернув увагу відомий актор Пєвцов, який після прем’єри сказав, що у цієї панянки велике майбутнє, вона обов’язково стане відомою актрисою. Ці слова стали пророчими.

Після закриття літніх театрів, Фаїну взяли на роботу в трупу до мадам Лавровской, де довіряли ролі дівчат-кокеток. Юної актриси хотілося швидше прославитися, хотілося побачити світ. І цей театр надав їй таку можливість — трупа їздила по Криму, даючи вистави у багатьох містах.

Фаїна іноді отримувала грошові перекази, відправлені турботливою маминою рукою. Під час одного з таких походів в банк її вперше порівняли з чеховської Раневської. З легкої руки її колеги по театру, вона через роки вибрала собі це прізвище в якості творчого псевдоніма.

На самому початку 1917-го Фаїна остаточно залишилася одна — вся сім’я Фельдманів поїхала в еміграцію і оселилася в Празі. Радувало тільки одне — у неї була робота і більш-менш стерпний побут. Дівчина виступала в московському Театрі актора, де отримала свою першу роль. Першою серйозною роботою в кар’єрі Раневської стала постановка «Роман», де вона зіграла Маргариту. Потім її задіяли і в інших виставах — ролі були головними, але яскравими та незабутніми. Раневська любила постановку «Вишневий сад», в якому вона стала Шарлоттою, і вважала її однією з найбільш вдалих в своїй творчій біографії.

У 1931 році Раневскую зарахували в трупу московського Камерного театру, де незабаром відбувся її дебют у виставі «Патетична соната». Актрисі дісталася роль повії Зінки. Раневська була так переконлива і реалістична в цьому образі, що глядачі були в повному захваті від її таланту. У Москві тільки і говорили, що про Раневської.

У 1935 році Раневська почала успішну кар’єру в театрі Червоної Армії, де по праву зайняла місце провідної актриси.

Коли почалася війна, Фаїна була актрисою Театру Драми. Саме у складі цього театру вона виступала в постановці «Молода гвардія» перед бійцями і офіцерами, об’їхавши всі фронти і прифронтові зони. Фаїна була безстрашна і самовіддана, і ці якості не залишилися непоміченими — вона отримала медаль «За доблесну працю».

Після війни талановита актриса почала свій шлях в Театрі ім.Моссовета. Відносини в цьому театрі складалися не найкращим чином, нерідко бували скандали через те, що актриса була набагато талановитіший, ніж режисери. Раневська по-своєму трактувала постановку і грала так, як їй здавалося правильним. Її думка дуже часто йшло врозріз з думкою режисера. Вона отримала роль Маньки-спекулянтки в епізоді вистави «Шторм», і якби працювала відповідно до задуму режисера, то її ніхто б і не помітив. Актриса переписала свою роль і зіграла її так, як вважала за потрібне. Її роль стала помітнішою, ніж головні персонажі, а це не обрадувало ні режисера, ні акторів, що зіграли головні ролі. Вона так точно потрапила в образ, що глядачі йшли на виставу, щоб побачити саме її Маньку, і після цього епізоду йшли із залу, навіть не дочекавшись закінчення постановки. Це викликало масу невдоволень режисера Завадського і він забрав у Раневської цю роль. Постійне з’ясування відносин з режисером відбилося в гостре слівце, які через роки стали афоризмами і анекдотами, переданими з покоління в покоління.

Але, незважаючи на конфлікти і суперечки, Раневська працювала в цьому театрі майже 25 років. Тут її кар’єра досягла зіркових висот і саме тут були зіграні найзначніші ролі в кар’єрі актриси. На сцені цього театру вона стала місіс Севідж і Люсею Купер, які збирали повні зали і зривали овації.

Останні роки актриса віддала театру Пушкіна, який був колись Камерним. У цьому театрі колись почався її шлях в мистецтво, в цьому і закінчився в 1963-му.

В кіно

Кадр з фільму «Підкидьок»

Першим фільмом у кар’єрі Раневської була німа картина «Пампушка», яка вийшла в 1934 році. Фаїні було 38 років, і вона зіграла мадам Луазо. У 1937 році їй дісталася роль попаді в дитячому фільмі «Дума про козака Голоту» .А потім тріумфальний «Підкидьок», де Фаїна грає владну і самовпевнену жінку, Зневажати своїм чоловіком.

Всього Фаїна Георгіївна зіграла в двадцяти п’яти картинах. Сама вона вважала найвдалішою роллю персонаж злої мачухи з фільму «Попелюшка».

А взагалі Раневська невисоко цінувала роботу в кіно: «Гроші з’їдені, а ганьба залишився», їй більше були до душі театральні ролі. Але саме по кінофільмах вона прославилася на всю країну і стала улюблена багатьма.

Ще в кінці тридцятих років вона зіграла три зоряні ролі, трьох дружин в різних стрічках: у фільмі «Людина у футлярі» вона була дружиною інспектора, в «Помилці інженера Кочина» дружиною кравця Гуревича, ну і звичайно ж найзнаменитіша роль дружини з «Підкидька », після якої її довго називали Мулею.

У 1947 році на екрани вийшов комедійний фільм «Весна», де Раневська зіграла Маргариту Львівну. Її чудова гра, а також Любов Орлова в головній ролі, зробили фільм касовим і дуже популярним.

Особисте життя

Як багато геніальних людей, в особистому житті Раневська була глибоко нещасна. Закохавшись вперше ще під час гастролей в Керчі, вона зазнала глибоке розчарування, коли об’єкт її пристрасті віддав перевагу їй іншу жінку, причому зробив це грубо і безцеремонно.

Всю решту життя вона сама була з чоловіками різкою і бесцеремонною, буквально розполохуючи кавалерів незалежним характером і гострими висловлюваннями. Можливо, поруч з нею просто не виявилося людини, з яким вона відчула б себе захищеною. З ранніх років звикла досягати всього сама, Фаїна так і не навчилася бути м’якою.

На початку 60-х в Москву переїхала її рідна сестра, яка ще під час революції емігрувала і там вийшла заміж. Після смерті чоловіка вона написала Раневської і запропонувала їй разом провести старість. Жінки стали один для одного підтримкою і джерелом позитиву. Але, на жаль, ненадовго.

Всього через кілька років старша сестра померла, а Фаїна Раневська останні роки життя провела в компанії улюбленого песика.

Висловлювання Фаїни Раневської про життя, людей і театрі

Афоризми Фаїни Раневської одні з найулюбленіших і вживаних в Росії. Одні з них дивують, інші шокують. Актриса видавала шикарні і запам’ятовуються фрази, не замислюючись, легко і невимушено. Тут кращі афоризми Фаїни Раневської:

• «Якщо хворий дуже хоче жити, лікарі безсилі! »
• «Коли мені не дають ролі в театрі, відчуваю себе піаністом, якому відрубали руки …»
• «До смерті ставлюся спокійно тепер, в старості. Страшно те, що потраплю в чужі руки. Ще в театр поволокут моє тулуб »
• «Кремлівська лікарня — кошмар з усіма зручностями»
• «Побачила на балконі горобця — клював печиво. Стало подобатися жити на світі. Нерозумно це … »
• «Друга половинка є у мозку, дупи і таблетки. А я спочатку ціла »
• «Звичайно, рай краще через клімат, але веселіше мені було б в пеклі — через компанії»
• «Писати про себе погано — не хочеться. Добре — непристойно. Значить, треба мовчати »
• «Сім’я замінює все. Тому, перш ніж її завести, варто подумати, що тобі важливіше: все або сім’я »
• «Є люди, в яких живе Бог. Є люди, в яких живе диявол. А є люди, в яких живуть лише глисти »
• «Мені завжди було незрозуміло: люди соромляться бідності і не соромляться багатства»
• «Я не визнаю слова« грати ». Грати можна в карти, на скачках, в шашки. На сцені жити потрібно »
• «Краще бути хорошою людиною, «Лається матом», ніж тихою, вихованою тварюкою »
• «Я як стара пальма на вокзалі — нікому не потрібна, а викинути шкода»
• «Хрін, покладений на думку оточуючих, забезпечує спокійне й щасливе життя»
• «Коли я помру, то поховайте мене і на пам’ятнику напишіть:» Померла від відрази «

Життя цієї великої актриси складається з безлічі цікавих подій, неабияких випадків і яскравих моментів. Її біографія насичена яскравими фактами, які нагадують анекдоти, а афоризми талановитої самобутньої жінки цитуються досі. Ця дивовижна особистість — Фаїна Раневська.

1. Народилася майбутня актриса в багатій єврейській родині в Таганрозі. Дівчинка з’явилася на світ 27 серпня 1896 року. Її батько, Гірш Хаимович Фельдман, був господарем фабрики фарб, мав у володінні пароплав «Святий Миколай», магазин будматеріалів, кілька будинків. Крім того, він заснував притулок для літніх євреїв і виконував обов’язки старости синагоги. Мати, Мілка Рафаиловна уроджена Заговайлова, займалася домашнім господарством і виховувала п’ятьох дітей.

2. Справжнє ім’я майбутньої зірки — Фанні Гіршевна Фельдман. Згодом від друзів вона отримала прізвисько Фуфа Чудова. Цікаво, що представлялася Фаїною Георгіївною, хоча за документами була Григорівною. З властивим їй гумором говорила, що їй приємніше як батькові ім’я Георгія Побідоносця, а не Григорія Отреп’єва.

3. Спочатку навчалася в жіночій гімназії, проте навчання там що не завершила. Втім, домашню освіту вона отримала пристойну, оволодівши іноземними мовами, музикою, співом.

4. Дивно, але Фанні була дуже сором’язливою дівчинкою. Хвилюючись, вона починала заїкатися, що завадило їй при здачі іспитів в кілька театральних шкіл. Хоча театр був її головним захопленням з 14 років.

5. У 1915 виїхала в Москву, де вперше зустрілася зі знаменитим актором В. Качалова, який буквально зачарував її своєю грою, познайомилася з В. Маяковським, М. Цвєтаєвої, О. Мандельштамом, А. Ахматової.

6. До речі, і згодом з Цвєтаєвої Раневська була в дружніх стосунках, допомагала їй. Розповідали, як одного разу, зайшовши до поетеси, яка тільки-но повернулася з еміграції, з пачкою грошей після зарплати в театрі, віддала їх Марині Іванівні, а сама продала своє кільце, для того, щоб прогодуватися. Згодом Раневська говорила, що була щаслива, не встигнувши поділити пачку.

7. Так і не отримавши повноцінного театрального освіти, працювала спочатку в провінційних театрах Підмосков’я, Керчі, Феодосії, Ростова-на-Дону, Баку, Архангельська, Смоленська, Сталінграда, а потім Москви. Найдовше актриса служила в столичному Театрі імені Мосради.

8. Свій псевдонім Фаїна, яка працювала тоді в підмосковному Малаховський театрі, вибрала тому, що чимось була схожа на чеховську героїню з «Вишневого саду». Сама ж актриса говорила, що вона Раневська, бо завжди щось упускає, включаючи гроші.

9. Сором’язливість згодом пройшла, а ось заїкання залишилося, але тільки в побуті, а не на сцені. Фаїна Георгіївна, маючи досить складний характер, важко сходилася з людьми. Протягом життя вона змінила безліч театрів, але причиною цього був її яскравий талант, якому заздрили багато, і прямолінійність актриси.

10. Під час Великої Вітчизняної війни перебувала в евакуації в Ташкенті. Повернувшись до Москви, грала в столичних театрах драми, імені Пушкіна, імені Моссовета. В останньому служила довше за все, частенько конфліктуючи з головним режисером Ю. Завадським на грунті розходження їх творчих методів, що відбилося в анекдотах і фольклорних оповіданнях.

11. У кінематограф актриса прийшла в 1934, знявшись в ролі пані Луазо в ще німому фільмі М. Ромма «Пампушка». Однак всесоюзна популярність прийшла до Раневської після комедії 1939 року «Підкидьок», де вона талановито втілила образ самовпевненої, що має чоловіка-підкаблучника жінки. Можливо, що і знамениту фразу «Муля, не нервуй мене», яка потім супроводжувала артистку все життя і була нею ненавидіти, придумала вона ж. Існує легендарна історія, що генеральний секретар ЦК КПРС Л. Брежнєв, нагороджуючи талановиту жінку орденом Леніна, не втримався і пожартував, згадавши Мулю. На це Фаїна Георгіївна відповіла, що до неї так звертаються вуличні хлопчаки. Генсек зніяковів, вибачився і сказав, що високо цінує її як актрису.

12. У неї була мрія — зіграти у великого режисера С. Ейзенштейна. Артистку навіть затвердили в 1944 на роль Єфросинії Старицької в кінострічці «Іван Грозний». Однак, найімовірніше, через «п’ятого пункту в паспорті» цей образ втілила С. Бірман, «молдаванка» за документами.

13. Своєю найкращою роллю вважала Мачуху у фільмі-казці за сценарієм Є. Шварца «Попелюшка». Всього ж вона знялася в 25 кінокартинах.

14. Актрису запрошували і для озвучування мультиплікаційних фільмів. Наприклад, її неповторний голос, яким розмовляє «домомучітельніца» Фрекен Бок, звучить в мультфільмі «Карлсон повернувся». Озвучувати цей персонаж артистка не хотіла, вважаючи його негарним. Однак її вмовили, сказавши, що Фрекен Бок сподобається дітям. Так і сталося.

15. Раневська часто гастролювала. Одного разу в 1950 в Ленінграді вона оселилася в розкішному номері готелю «Європейської» з прекрасними видами з вікна. Сюди приходили її ленінградські приятелі, на зустрічах з якими актриса розповідала анекдоти, лаяла влада. Через тиждень їй запропонували переїхати на інший поверх. Природно, Фаїна Георгіївна обурилася. Адміністратор змушений був відповісти, що це єдиний номер, який оснащений прошивається апаратурою. Звичайно ж, Раневська відразу ж переїхала, але сильно переживала, розмірковуючи про свою подальшу долю. На щастя, нічого не сталося.

16. На початку 1960-х служила в театрі імені А. С. Пушкіна, куди прийшов молодий артист В. Висоцький. Актрисі він став імпонувати буквально відразу. Вона оберігала його, як могла. Одного разу навіть врятувала Володимира від звільнення під час його чергового запою. Раневська змогла переконати керівництво залишити його в театрі, незважаючи на те, що він протягом кількох тижнів не був на роботі.

17. Актриса жила самотньо, не маючи ні чоловіка, ні дітей. Вона цілком присвятила своє життя творчості. Правда, в 1960-і протягом чотирьох років разом з нею проживала рідна сестра Ізабелла. Вона приїхала з еміграції після смерті чоловіка до єдиного близького для неї людині. У квартирі Раневська виділила їй окрему кімнату.

18. Фаїна Георгіївна часто сідала на вегетаріанську дієту, пояснюючи це тим, що не може їсти м’ясо. За словами актриси, її переслідували думки, що воно дивилося, любило, ходило. Однак вона, називаючи себе нормальною психопаткою, ніколи не критикувала людей, які люблять м’ясо.

19. У якийсь момент самотність стало нестерпним, тому Раневська досить довгий період жила у своєї приятельки Павли Вульф, онука якої вважала своїм. Однак жити в чужому домі, старіючи, виявилося важко, тому вона знову залишилася одна.

20. Раневська постійно наймала домробітниць для ведення домашнього господарства, тому що через неуважність і через невміння вважати «дурні гроші» з побутом впоратися не могла.

22. Жила Фаїна Георгіївна в квартирі багатоповерхового будинку, розташованого на Котельнической набережній, вікна якої виходили у внутрішній дворик з виходом з кінотеатру і місцем розвантаження хлібних фургонів. Можна уявити, як набридали їй прокльони вантажників і шум натовпів глядачів, що виходили з «Ілюзіону». Раневська скаржилася, що живе над хлібом і видовищем.

23. Любов до актриси була справді всенародною. Її любили і малюки, і дорослі, дізнаючись на вулиці. За спогадами О. Аросєвою, одного разу, будучи вже літньою жінкою, Раневська впала. Але і тут вона своїм неповторним голосом, з винятковим почуттям гумору, лежачи на тротуарі, зажадала підняти її, тому що народні артистки на вулиці не валяються.

24. Справжнім вірним другом для старіючої Раневської став безрідний пес по кличці Хлопчик. Цю безпородного собаку з великим животом і лисіючим хвостом актриса підібрала на вулиці. Тварина стала для неї тією істотою, якому жінка віддала всю невитрачену любов. Хлопчик відповідав їй обожнюванням, завжди радіючи її приходу додому. Часом актриса приводила пса на репетицію, бо вдома він скиглив і плакав. Собака після смерті Фаїни Георгіївни прожила шість років у приятельки актриси, яка спробувала замінити йому господиню.

25. Через рік після відходу зі сцени Раневська померла. Сталося це в середині літа 1984 столичної Кунцевській лікарні. Діагноз — інфаркт та запалення легенів. Поховали її на Новому Донському кладовищі поряд з сестрою Ізабеллою. Шанувальники таланту досі несуть на її могилу букети живих квітів.

А ще:У 1992 в англійській енциклопедії «Хто є хто» зафіксовано, що Фаїна Раневська — одна з 10 найбільш видатних світових актрис.

Фаїна Раневська — одна з найгеніальніших актрис минулого століття.

Вона підкорила публіку своєю чудовою грою, самоіронією, філософським поглядом на світ і вмінням формулювати складні речі простою мовою. Ця прекрасна актриса і жінка — автор цитат і афоризмів, які щільно увійшли в наше життя і стали по-справжньому народними

З біографії Фаїни Раневської:

Біографія Фаїни Раневської складається з яскравих моментів, неабияких випадків і цікавих подій. Життя великої актриси була наповнена безліччю колоритних фактів.

Батьки великої актриси

Фаїна народилася 27 серпня 1896 року в єврейській родині в Таганрозі. Крім Фаїни в сім’ї було троє синів і дочка. Її справжнє ім’я — Фанні Гіршевна Фельдман. Її батько Гірші Фельдман був в Таганрозі шановним і відомим людиною. Він був місцевим багатієм, «власником заводів, газет, пароплавів», нажив пристойний стан на торгівлі нерухомістю, виробництві лакофарбової продукції. Його поважали в єврейській громаді міста, і він був почесним її членом. Гірші Фельдман володів не тільки кількома будинками і магазином, в його власності знаходився навіть пароплав «Святий Миколай» (на якому в революцію сім’я емігрує за кордон). Крім цього, він був старостою синагоги і засновником притулку для літніх євреїв. Мама Мілка Рафаиловна народила п’ятьох дітей — трьох хлопчиків і двох дівчаток. Правда, молодший брат помер, коли маленькій Фаїні було 5 років.

У порівнянні зі своєю старшою сестрою вона не відрізнялася «особи приємним виразом», заїкалися, була занадто сором’язливою і все брала близько до серця. Як вона зважилася стати актрисою — незрозуміло.

Коли прийшов час, батьки визначили Фаїну в Таганрозький Маріїнську гімназію, але навчання давалося дівчинці з працею: вона писала з помилками, які не дружила з цифрами. До того ж відносини з однокашниками були натягнуті. Може бути, саме тому вона попросила батька забрати її з цього навчального закладу. Зате вдома із задоволенням Фаїна займалася читанням, вивченням іноземних мов, співом. Її прагнення завжди досягати того, що хочеш, і визначило її долю в подальшому.

Влітку 1910 року Фельдмани відпочивали в Криму, де 14-річна Фаїна познайомилася з відомою актрисою Алісою Коонен, що жила по сусідству. А через рік, будучи на представленні в Таганрозькій драматичному театрі, була так вражена грою Павли Вульф, що остаточно вирішила для себе стати артисткою. Однак батьки не поділяли захоплень своєї дочки, вважаючи це дитячою забавкою, яка пройде з часом. Стати артисткою, так розпорядитися власним життям порядній дівчині з єврейської сім’ї означало в ті часи, щонайменше, те ж саме, що і стати жінкою легкої поведінки. Природно, це викликало гнів Гірші Фельдмана, який поставив дочки ультиматум: або сцена, або сім’я.

Раневська в молодості

Історія не зберегла мук терзання юної Фаїни, зважувати, що для неї важливіше: родинні узи або пристрасні пориви, ясно одне: театр заповнив усі її уяву, вона мріяла стати актрисою і готова була заради покликання пожертвувати всім, навіть близькими людьми. Тоді вона і припустити не могла, наскільки трагічно все це обернеться. З 1915 року Фаїна поїхала в Москву, і поки мрії її не судилося збутися. Дівчину не взяли ні в один навчальний театральний заклад, як нездатну. Що вкладали тоді в це поняття, важко сказати. Але те, що нікого з екзаменаторів Фаїна не змогла зачепити своєю зовнішністю, своєю натурою, це очевидно. Дівчині доводилося дуже важко, але вона прагнула вчитися. Вона часом голодувала, сильно потребувала коштів.

Незважаючи на те, що Фаїна порвала з сім’єю, батько не міг дозволити собі, щоб його улюблена молодша дочка бідувала, і висилав їй на життя. Мати теж відправляла їй переклади. А незабаром і ця ниточка обірвалася. Насувалися революційні події, змітає на своєму шляху колишню щасливе життя і не давали ніяких надій на майбутнє. Гірші Фельдман з сім’єю на пароплаві спливає за кордон, Фаїна знову ж відмовилася послідувати за рідними.

У 1917 році вся сім’я Фельдманів емігрувала за кордон в Прагу, а Фаїна залишилася в Росії і переїхала в Ростов-на-Дону. Після Раневська грала в безлічі театрів в самих різних містах: Керч, Феодосія, Кисловодськ, Баку, Сталінград, Архангельськ, Смоленськ. Утвердитися на московській сцені актрисі вдалося тільки в 1931 році — до війни Фаїна Георгіївна працювала в Камерному театрі і в Центральному театрі Червоної Армії

У воєнні роки Раневська була евакуйована в Ташкент. Повернувшись з евакуації, працювала в Московському театрі драми, в Театрі імені Олександра Пушкіна і в Театрі імені Мосради, в якому і виходила на сцену до самої смерті. У кіно з’явилася в 1934 році, зігравши роль пані Луазо у фільмі «Пампушка». Після нього Фаїну Георгіївну запрошували в різні картини. Але справжню популярність актрисі принесла комедія «Підкидьок», де вона зіграла самовпевнену, команда чоловіком жінку.

Після багатьох років розлуки Фаїні вдалося побачитися з матір’ю і братом в 1956 році в Румунії. Батько на той час уже помер, а сестра Белла жила в Парижі і приїхати не змогла. Але в 60-их роках з еміграції до Фаїни переїхала сестра, вирішивши скоротати самотність після смерті свого чоловіка з рідною людиною. Раневська виділила їй кімнату в своїй квартирі. Однак після цього Ізабелла Георгіївна прожила всього лише чотири роки.

За свої творчі заслуги Раневська була нагороджена орденами Знак Пошани, Леніна, Трудового Червоного Прапора. З 1937 року — Заслужена артистка РРФСР, а в 1961 році їй присвоїли звання Народної артистки Радянського Союзу. + Фаїна Георгіївна була дуже самотньою людиною. Довгий час вона жила у своєї подруги, акторки Павли Вульф. Її онука вона вважала своїм і покладала на нього великі надії. Але до старості жити в чужому домі стало складно, «приймальний онук» займався своїм життям, і в 60 років вона залишилася одна, причому практично без роботи.

Від самотності Раневскую рятував улюблений пес Хлопчик, названий на честь Станіславського, якого Раневська обожнювала, пристрасть до малювання на полях і захоплення епістолярним жанром — в їдких листах Тетяні Тесс.

Раневська перестала грати на сцені всього за рік до своєї смерті. Померла вона 19 липня 1984 року в Кунцевській лікарні Москви в результаті інфаркту та пневмонії, не доживши трохи менше місяця до свого 88-річчя.

Рідні сестри возз’єдналися в Радянському Союзі і упокоїлися на одному кладовищі — Донському. Саме Фаїна заповіла поховати себе поруч з Ізабеллою, а не на Новодівичому, де в ту пору ховали всіх відомих особистостей. На її могилу щодня приходять вклонитися десятки людей з живими квітами. Але мало хто звертає увагу на те, що на самій вершині пам’ятника прикріплена маленька бронзова собачка. Розповідають, коли Фаїни Георгіївни не стало, її сетер так занудьгував, що став приходити до неї на могилу. Скільки саме він відвідував улюблену господиню, невідомо. Але коли зник, хтось із знайомих Раневської, зворушений такою відданістю тваринного, вирішив увічнити на місці поховання актриси і її вірного друга. Так з’явилася скульптурка собачки на надгробку Раневської.

У Тюмені відкрита «Чайна у Раневської», розписана її цитатами. Назви страв у меню — з фільмів з її участю. Також є дивовижна за своїм виглядом курильні.

У травні 2008-го пройшов Перший міжнародний театральний фестиваль ім. Фаїни Раневської «Велика провінція». + В 2009-му в Таганрозі відкрилася кав’ярня «Фрекен Бок», в дизайні якої переважають фото великої артистки. До гарячих напоїв подаються фірмові плюшки. + Ім’я Фаїни Раневської носить одна з вулиць Таганрога.

У 1990-му на екрани вийшов документальний фільм «Згадуючи Раневську», а в 2004-му геніальну артистку згадували в програмі «Срібна куля» Віталія Вульфа. Образ Фаїни Раневської увічнений і в художніх фільмах «Зірка епохи» (2004) і «Анна Герман. Таємниця білого ангела »(2012).

Редакційною радою англійської енциклопедії «Хто є хто» в 1992 році включена в десятку найвидатніших актрис XX століття.

Будинок-музей Фаїни Раневської в Таганрозі

У 1986-му в Таганрозі було відкрито пам’ятник Раневської і на будинку, де вона проживала, встановлено меморіальну дошку.

35 цікавих фактів з життя і творчості Фаїни Раневської:

1.Раневская соромилася своєї зовнішності, хоча в молодості була красивою.

2. Кажуть, що у неї був вкрай складний характер, і вона важко сходилася з людьми. Але ще більше її не любили за яскравий талант, всіляко отруюючи їй життя. Тому вона змінила за свою кар’єру з десяток театрів.

3.Несмотря на те, що серед її друзів були найбільші жінки сучасності: поетеси Ганна Ахматова і Марина Цвєтаєва, письменниця Тетяна Тесс, артистки Марецька і Орлова, вона відчувала себе некомфортно. А особливо в ті періоди, коли їй не давали грати.

4.Театром Раневська захопилася з 14 років, буваючи на всіх постановках в театрі в рідному Таганрозі, а в 1915 році, побачивши на сцені Московського Художнього театру п’єсу «Вишневий сад» Антона Чехова, Фаїна твердо вирішила стати актрисою.

5.Отец цього рішення не схвалив, але Раневська все одно переїхала в Москву і влаштувалася в приватну театральну школу, однак коштів на оплату занять не вистачало і навчання довелося залишити.

6.Самой кращою роллю в кіно, на думку самої актриси, була Мачуха в «Попелюшці». Всього Раневська знялася в 25 кінострічках.

7.Друзья її називали одночасно ласкаво і шанобливо — Фуфа Чудова.

8. Сама Раневська іноді плуталася в своїх отчествах. У документах її записували, як Григорівна, а представлялася вона — Георгіївною. Одного разу вона пожартувала з цього приводу, що Григорій — це Отрепьев, а Георгій — Змієборець.

9. На гастролях в Одесі якась дама довго бігла по вулиці за Раневської, потім запитала: — Ой, ви — це вона? Фаїна Георгіївна спокійно відповіла своїм басовитим голосом: — Так, я — це вона.

10.Помімо кіно і театру, Раневська запам’яталася, завдяки своєму почуттю гумору.

11. Ольга Аросєва розповідала, що, вже, будучи в похилому віці, актриса йшла по вулиці, посковзнулася і впала. Лежить на тротуарі і кричить своїм неповторним голосом: — Люди! Підніміть мене! Адже народні артисти на вулиці не валяються!

12.Однажди Раневська зажадала у Тані Щеглової — інженера за фахом — пояснити їй, чому залізні кораблі не тонуть. Таня спробувала нагадати Фаїні Георгіївні закон Архімеда. — Що ви, дорога, у мене була двійка, — відчужено нарікала Раневська. — Чому, коли ви сідаєте в ванну, вода витісняється і ллється на підлогу? — насідала Таня. — Тому що у мене велика жопа, — сумно відповіла велика актриса.

13.Іногда Фаїна Георгіївна сідала на вегетаріанську дієту і тоді ставала особливо чутлива. У ці болісні дні вона запитала свою домробітницю: «Ліза, мені здається, в цьому борщі чогось не вистачає? Ліза відповіла: «Правильно, Фаїна Георгіївна, не вистачає м’яса».

14.Фаіна Раневська якось зауважила композитору, лауреату двох Сталінських премій Вано Мураделі: — Але ж ви, Вано, що не композитор. Мураделі образився: — Це чому ж я не композитор? — Але ж у вас прізвище таке. Замість «ми» у вас «му», замість «ре» — «ра», замість «до» — «де», а замість «ля» — «Чи». Ви ж, Вано, в ноти не потрапляють.

15. У особливо важкий момент вона звернулася за допомогою до приятеля свого батька. Той їй відповів: Дати дочки Фельдмана мало — я не можу, а багато — у мене вже немає. Але Раневської все ж вдалося влаштуватися в підмосковний річний Малаховський театр. У цей період і народився її псевдонім.

16.Як-то артистка разом зі знайомим вирушила в банк, щоб отримати батьківський переклад. І коли вони вийшли з установи, порив вітру вирвав з рук дівчини всі гроші. Вона, зітхнувши помітила: «Як красиво летять». А супутник тут же вигукнув, що своєю поведінкою Фуфа йому нагадує Раневську — поміщицю з «Вишневого саду», яка нічого не могла втримати в руках, Коли актриса підбирала собі псевдонім, то вона згадала це порівняння і взяла прізвище чеховської героїні.

Фаїна Раневська в юності

17.В юності Фаїна була красунею, тонкої і дзвінкою, ось як її описував один з критиків: «Чарівна пекуча брюнетка, одягнена розкішно і яскраво, тонка фігурка потопає в кріноліні і вільних декольтованих суконь. Вона нагадує маленьку блискучу колібрі ».

18. Якось у актриси поцікавилися, навіщо вона переходить з театру в театр. На що Фаїна Георгіївна відповіла: «Я шукала святе мистецтво». На питання чи знайшла вона його і де, сказала: «Так. У Третьяковській галереї ».

19.Авторство крилатої фрази «Муля, не нервуй мене!» Точно не відомо. В ефірі телепрограми «Кінопанорама» 1964 року Раневська розповіла історію про те, як сама особисто придумала цю фразу, а після ефіру програми посварилася з автором сценарію фільму Агніей Барто, яка приписувала авторство фрази собі. Також на авторство фрази претендувала Рина Зелена, будучи співавтором сценарію фільму.

20.Прінімала Фаїна участь в озвучуванні мультфільмів. Зокрема, її неповторним голосом розмовляє Фрекен Бок в «Карлсон повернувся». До речі, озвучувати Фрекен Бок, яку, як Раневської здавалося, намалювали некрасивою

21. У Кремлі після перегляду одного з фільмів з Раневської Йосип Сталін сказав: — Ось товариш Жаров хороший актор, понаклеіт вусики, бакенбарди або начепить бороду, і все одно видно, що це Жаров. А ось Раневська нічого не наклеює і все одно завжди різна.

22.Справляться з побутом актриса самостійно не могла — в силу неуважності або неможливості вважати «ці дурні гроші», тому постійно наймала домогосподарок.

23.Уже за радянської влади, коли з працівників при наймі вимагали написати свою автобіографію, Раневська з працею виводила: «Мій батько — небагатий нефтезаводчік …».

24.Інтересно, що заїкалися Раневська все життя, але на сцені — ніколи.

25.У Фаїни були абсолютно особливі відносини з … Пушкіним. Актриса зізнавалася, що їй здається, що ніби-то вони вже зустрічалися колись або можуть ще зустрітися. На питання лікарів, жахливий стан її прокурених легенів: «Чим же ви дихаєте?», Вона відповідала: «Пушкіним!».

26. «Муля» переслідував Раневську все життя: так кричали хлопчаки, побачивши її на вулицях, цю фразу першої згадували при знайомстві з нею, і навіть Брежнєв, вручаючи в Кремлі Раневської орден Леніна, випалив: — Муля, не нервуй мене! — Леонід Ілліч, — ображено сказала Раневська, — так до мене звертаються тільки хлопчаки або хулігани. Генсек зніяковів і пробелькотів, виправдовуючись: — Вибачте, але я вас дуже люблю.

27.Раневская все своє життя присвятила театру і кіно, вона не виходила заміж, не народила дітей.

28.Когда вона спробувала скласти іспити в декількох театральних школах, заїкаючись від хвилювання, то їй говорили, що актрисою їй не бути ніколи, це професійна непридатність. І тоді 19-річна дівчина пішла вчитися в приватну школу, а гроші заробляла в масовці цирку.

29.Раневская дружила з багатьма знаменитими людьми, зокрема — Анною Ахматовою і Мариною Цвєтаєвої. Одного разу, отримавши в театрі гроші, Фаїна Георгіївна поїхала до повернулася з еміграції Марину Цвєтаєву. Зарплата була видана пачкою, Раневська думала, що зараз вона її розділить, а Марина Іванівна, не зрозумівши, взяла всю пачку і сказала: «Дякую, Фаїна! Я тобі дуже вдячна, ми зможемо жити на ці гроші цілий місяць ». Тоді Раневська пішла і продала своє колечко. Згадуючи про це, Фаїна Георгіївна говорила: «Як я щаслива, що не встигла тоді поділити пачку!»

30. Раневська зберігала свої нагороди, ордени ( «Знак Пошани», два ордена Трудового Червоного Прапора, орден Леніна) і медалі в коробці, на якій власноруч надряпав «Похоронні приналежності».

31.Очень важко вона переживала самотність, особливо коли почали вмирати її друзі й ровесники.

32.Окна квартири Раневської у висотці на Котельнической набережній виходили в кам’яний внутрішній двір. А там — вихід з кінотеатру і місце, де розвантажували хлібні фургони. Фаїна Георгіївна днем \u200b\u200bслухала прокльони вантажників, голосно звучали під її вікнами, а ввечері спостерігала галасливі натовпи йдуть додому кіноглядачів з «Ілюзіону». — Я живу над хлібом і видовищем, — скаржилася вона.

33.Фаіна Георгіївна була ангелом-хранителем не лише Анни Ахматової (актриса доглядала за поетесою, коли та хворіла на тиф, і зберігала папку з віршами, яку Анна Андріївна більше нікому не могла довірити), але і актора Володимира Висоцького, який все чекав, але так і не отримував хороших ролей в московському театрі імені Пушкіна. Одного разу Висоцький запив, та так, що не з’являвся на робочому місці кілька тижнів. Його не звільнили тільки завдяки заступництву Раневської.

34. Чтоби пробитися на велику сцену, Фаїні довелося влаштуватися в трупу мадам Лавровской «на ролі героїнь-Кокетт з співом і танцями за 35 рублів зі своїм гардеробом». Вони з успіхом гастролювали по Криму, зокрема в Керчі.

Фаїна Раневська з сестрою Белою і собакою Хлопчиком

35.На надгробку актриси встановлена \u200b\u200bфігурка собаки по кличці Хлопчик — цей пес став для Раневської справжньою родиною. Фаїна Георгіївна зізнавалася, що ніхто так не радів її приходу, як Хлопчик. Це був безпородний пес, якого Раневська підібрала на вулиці, нагодувала, обігріла і подарувала йому всю свою невитрачену любов. В її будинку він міг витворяти все що завгодно.

Пам’ятник Ф. Раневської в Таганрозі

фото з інтернету

Куди відправляла Фаїна Раневська докучливих піонерів. «Піонери, ідіть в ж …!» та інші курйозні випадки з життя Фаїни Раневської

Однією з найяскравіших актрис радянського кіно по праву вважають Фаїну Раневську (Фаїну Георгіївну Фельдман). Їй не діставалися головні ролі, але з ролей другого плану вона вміла створювати справжні шедеври. Вона славилася непростим характером і своєрідним почуттям гумору, що не вибирала виразів і говорила в лоб все, що думає. А тому з Раневської часто траплялися курйозні ситуації. Вони звучать настільки анекдотично, що викликають сумніви в своїй правдоподібності. Але знаючи її крутий норов, цілком можна припустити, що ці історії є реальними.

Всесоюзну популярність Фаїну Раневську принесла роль у фільмі «Підкидьок», при цьому сама вона не вважала цю роботу видатної. Всі знали фразу її героїні «Муля, не нервуй мене» і постійно набридали актрисі, повторюючи її. Одного разу вона йшла по вулиці, а за нею бігли діти, вигукуючи «Мулю». Якийсь час вона терпіла, а потім зупинилася і сказала: «Піонери, ідіть в ж …!»

Фаїна Раневська не церемонилися не тільки з піонерами. Режисерам і високопоставленим чиновникам від неї теж діставалося. На питання телевізійного начальника Лапіна про те, в чому він може побачити її в наступний раз, вона відповіла: «У труні!». А дізнавшись, що її не затвердили на роль в «Івані Грозному», Раневська обурилася і крикнула: «Краще я буду продавати шкіру з ж …, ніж зніматися у Ейзенштейна!» Режисерові це тут же донесли, і він відбив у відповідь телеграму: «Як іде продаж?».

Михайло Новохіжін розповідав, що часто записувався з Раневської на радіо. Репетирували у Раневської будинку — з чаєм, пирогами і тарганами. Актриса їх Прикормлюємо і вважала своїми домашніми тваринами. Коли гість одного з них розчавив, вона обурилася: «Михайло Михайлович, я боюся, що на цьому скінчиться наша дружба!»

У Раневської не було сім’ї, а про любов вона висловлювалася з властивим їй сарказмом. Одного разу її запитали, чи була вона закохана. «А як же, — сказала Раневська, — ось було мені 19 років, поступила я в провінційну трупу — відразу ж і закохалася. У першого героя-коханця! А я-то, правду сказати, страшна була, як смертний гріх. А одного разу раптом підходить і каже: «Дитино, ви адже біля театру кімнату знімаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду до вас о сьомій годині ». О сьомій нету, о восьмій нету, о дев’ятій годині приходить. П’яний і з бабою! «Дитинко, погуляйте десь пару годинок, дорога моя!» З тих пір не те що закохуватися — дивитися на них не можу: гади і мерзотники! »

В інтерв’ю Раневська сказала журналісту: «Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові тому ще, що у мене його ніколи не було. Недоліків в загальному немає ». А після паузи додала «Правда, у мене велика ж … і я іноді трошки прибріхую».

Коли в Москву привезли «Сикстинську мадонну», Фаїна Георгіївна почула розмову двох чиновників з Міністерства культури. Один стверджував, що картина не справила на нього враження. Раневська помітила:

— Ця дама протягом стількох століть на таких людей справляла враження, що тепер вона сама має право вибирати, на кого їй справляти враження, а на кого немає!

* * *

На питання: «Ви захворіли, Фаїна Георгіївна?» — вона зазвичай відповідала: «Ні, я просто так виглядаю».

* * *

Перли, який я буду носити в першому акті, повинен бути справжнім, — вимагає примхлива молода актриса.

— Все буде справжнім, — заспокоює її Раневська. — Все: і перли в першій дії, і отрута — в останньому.

* * *

Співробітниця Радіокомітету N. постійно переживала драми через своїх любовних відносин з товаришем по службі, якого звали Симой: то вона ридала через чергової сварки, то він її кидав, то вона робила від нього аборт. Раневська називала її «жертва ХераСіми».

* * *

Одного разу Раневську запитали: чому красиві жінки користуються великим успіхом, ніж розумні?

— Це ж очевидно: адже сліпих чоловіків зовсім мало, а дурних греблю гати.

* * *

Раневська з усіма своїми домашніми і величезним багажем приїжджає на вокзал.

— Шкода, що ми не захопили піаніно, — каже Фаїна Георгіївна.

— дотепними, — зауважує хтось із супроводжували.

— Дійсно не дотепно, — зітхає Раневська. — Справа в тому, що на піаніно я залишила всі квитки.

* * *

Одного разу Юрій Завадський, художній керівник Театру ім. Моссовета, де працювала Фаїна Георгіївна Раневська (і з яким у неї були далеко не безхмарні стосунки), крикнув в запалі актрисі: «Фаїна Георгіївна, ви своєю грою зжерли весь мій режисерський задум!» «Ото ж бо у мене відчуття, що я наїлася лайна!» — парирувала Раневська.

* * *

Що йде по вулиці Раневську штовхнув якийсь чоловік, та ще й вилаяв брудними словами. Фаїна Георгіївна сказала йому:

— В силу ряду причин я не можу зараз відповісти вам словами, які вживаєте ви. Але я щиро сподіваюся, що коли ви повернетеся додому, ваша мати вискочить з підворіття і як слід вас покусає.

* * *

Актори обговорюють на зборах трупи товариша, який звинувачується в гомосексуалізмі:

«Це розтління молоді, це злочин!»

— Боже мій, нещасна країна, де людина не може розпорядитися своєю жопой, — зітхнула Раневська.

* * *

Пояснюючи комусь, чому презерватив білого кольору, Раневська говорила: «Тому що білий колір повнить».

* * *

— Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові тому ще, що у мене його ніколи не було, — заявила Раневська, випереджаючи можливі запитання журналіста.

— Так що ж, — не відстає журналіст, — значить у вас зовсім немає ніяких недоліків?

— Загалом, немає, — скромно, але з гідністю відповіла Раневська. І після невеликої паузи додала: — Правда, у мене велика жопа, і я іноді трошки прибріхую!

* * *

Справжнє прізвище Раневської — Фельдман. Вона була з вельми заможної родини. Коли Фаїну Георгіївну попросили написати автобіографію, вона почала так: «Я — дочка небагатого нафтопромисловця …»

* * *

В архіві Раневської залишився такий запис: «Пристають, просять писати, писати про себе. Відмовляю. Писати про себе погано — не хочеться. Добре — непристойно. Значить, треба мовчати. До того ж я знову стала робити помилки, а це ганебно. Це як клоп на манишці. Я знаю найголовніше, я знаю, що треба віддавати, а не вистачати. Так доживаю з цієї віддачею. Спогади — це багатство старості ».

* * *

В юності, після революції, Раневська дуже бідувала і в важкий момент звернулася за допомогою до одного з приятелів свого батька.

Той їй сказав:

— Дати дочки Фельдмана мало — я не можу. А багато — у мене вже немає …

* * *

— Перший сезон в Криму, я граю в п’єсі Сумбатова спокусниці, спокушає юного красеня. Дія відбувається в горах Кавказу. Я стою на горі і кажу противно-ніжним голосом: «Кроки мої легше пуху, я вмію ковзати, як змія …» Після цих слів мені вдалося звалити декорацію, що зображала гору, і боляче забити партнера. Серед публіки сміх, партнер, стогнучи, загрожує відірвати мені голову. Прийшовши додому, я дала собі слово піти зі сцени.

* * *

Про своє життя Фаїна Георгіївна говорила:

— Якби я, поступаючись прохання, стала писати про себе, це була б книга скарг — «Доля — повія».

* * *

Свого часу саме Ейзенштейн дав соромливою, заїкатися дебютантці, тільки що з’явилася на «Мосфільмі», рада, який справив значний вплив на її життя.

— Фаїна, — сказав Ейзенштейн, — ти загинеш, якщо не навчишся вимагати до себе уваги, змушувати людей підкорятися твоїй волі. Ти загинеш, і актриса з тебе не вийде!

Незабаром Раневська продемонструвала наставнику, що дечому навчилася.

Дізнавшись, що її не затвердили на роль в «Івані Грозному», вона обурилась і на чиєсь запитання про зйомки цього фільму крикнула:

— Краще я буду продавати шкіру з дупи, ніж зніматися у Ейзенштейна!

* * *

Довгі роки Раневська жила в Москві в Старопіменовском провулку. Її кімната у великій комунальній квартирі впиралася вікном в стіну сусіднього будинку і навіть в світлий час доби висвітлювалася електрикою. Приходять до неї вперше Фаїна Георгіївна говорила:

— Живу, як Діоген. Бачите, вдень з вогнем!

Марії Миронової вона заявила:

— Це не кімната. Це сущий колодязь. Я відчуваю себе відром, яке туди опустили.

— Але ж так не можна жити, Фаїна.

— А хто вам сказав, що це життя?

Миронова рішуче попрямувала до вікна. Поторсала за ручку, зупинилася. Вікно впиралося в глуху стіну.

— Господи! У вас навіть вікно не відкривається . ..

— По панночці яловичина, по лайну черепок …

* * *

Ця моторошна кімната з заскленим еркером була свідком історичних діалогів і абсурдних сцен. Одного разу вночі сюди подзвонив Ейзенштейн. І без того неприродно високий голос режисера звучав з хворобливою пронзительностью:

— Фаїна! Послухай уважно. Я тільки що з Кремля. Ти знаєш, що сказав про тебе Сталін ?!

— Ось товариш Жаров хороший актор, понаклеіт вусики, бакенбарди або начепить бороду, і все одно відразу видно, що це Жаров. А ось Раневська нічого не наклеює і все одно завжди різна …

* * *

— Як ви живете? — запитала якось Ія Саввіна Раневську.

— Будинки по мені повзають таргани, як глядачі по Генку Бортнікову, — відповіла Фаїна Георгіївна.

* * *

Раневська на питання, як вона себе сьогодні відчуває, відповіла:

— Огидні паспортні дані. Подивилася в паспорт, побачила, в якому році я народилася, і тільки ахнула …

* * *

«Третя година ночі . .. Знаю, що не засну, буду думати, де дістати гроші, щоб відпочити під час відпустки мені, і не однієї, а з П.Л. (Павлою Леонтіївною Вульф. — Ред.). Перерила всі папери, обшарила все кишені і не знайшла нічого схожого на грошові знаки … 48-й рік, 30 травня ».

(Із записної книжки народної артистки).

* * *

— Суміш степового дзвіночка з гримучої змією, — говорила вона про одну актрису.

Обговорюючи щойно померлу подругу- актрису:

— Хотілося б мені мати її ноги — у неї були чарівні ноги! Шкода — тепер пропадуть …

* * *

Раневська і Марецька йдуть по Тверській. Раневська каже:

— Той сліпий, якому ти подала монетку, чи не притвору, він дійсно не бачить.

— Чому ти так вирішила?

— Він же сказав тобі: «Спасибі, красуня!»

* * *

Скажіть Фаїні Георгіївні, — звертався режисер Вaрпаховскій до свого помічника Неллі Молчадской, — скажіть їй, нехай виходить ось так, як є, з зачесаним волоссям, з хвостом.

Він все ще мав наївність думати, що хтось здатний впливати на Раневську.

Пам’ятаючи поради обережних, він ретельно підбирав слова після прогону:

— Все, що ви робите, дивовижно, Фаїна Георгіївна. Буквально одне зауваження. У другому акті є місце, — я попросив би, якщо ви, зрозуміло, погодьтеся …

Слідувала найнижча прохання.

Увечері дзвінок Раневської:

— Нелочка, дайте мені слово, що будете говорити зі мною щиро.

— Даю слово, Фаїна Георгіївна.

— Скажіть мені, я не сама паршива актриса?

— Господи, Фаїна Георгіївна, про що ви говорите! Ви дивовижна! Ви прекрасно репетируєте.

— Так? Тоді дайте відповідь мені: як я можу працювати з режисером, який сказав, що я говно ?!

* * *

Побачивши виконання актрисою X. ролі узбецької дівчата в спектаклі «Кахарі» у філії «Моссовета» на Пушкінській вулиці, Раневська вигукнула: «Не можу, коли повія корчить з себе невинність».

* * *

Одного разу, подивившись на Галину Сергєєву, виконавицю ролі «Пампушки», і оцінивши її глибоке декольте, Раневська своїм чудовим басом сказала, до захоплення Михайла Ромма, режисера фільму: «Ех, не май сто рублів, а май двох грудей».

* * *

У розмові Василь Катанян сказав Раневської, що дивився «Гамлета» у Охлопкова.

— А як Бабанова в Офелії? — запитала Фаїна Георгіївна.

— Ну, ви, видно, добра людина. Мені говорили, що це болонка в клімаксі, — уїдливо Раневська.

* * *

— Приходьте, я покажу вам фотографії невідомих народних артистів СРСР, — зазивала до себе Раневська.

* * *

Раневська постійно спізнювалася на репетиції. Завадському це набридло, і він попросив акторів про те, щоб, якщо Раневська ще раз запізниться, просто її не помічати.

Вбігає, захекавшись, на репетицію Фаїна Георгіївна:

— Доброго дня!

Всі мовчать.

— Доброго дня!

Ніхто не звертає уваги. Вона втретє:

— Доброго дня!

Знову та ж реакція.

— Ах, немає нікого ?! Тоді піду ПОССу.

* * *

— Доктор, останнім часом я дуже стурбована своїми розумовими здібностями, — скаржиться Раневська психіатра.

— А в чому справа? Які симптоми?

— Дуже тривожні: все, що говорить Завадський, здається мені розумним . ..

* * *

Дізнавшись, що її знайомі йдуть сьогодні в театр подивитися її на сцені, Раневська намагалася їх відрадити:

— Не варто ходити: і п’єса нудна, і постановка слабка … Але якщо вже все одно йдете, я вам раджу йти після другого акту.

— Чому після другого?

— Після першого дуже вже велика тиснява в гардеробі.

* * *

Раневська повторювала: «Мені залишилося жити всього сорок п’ять хвилин. Коли ж мені все-таки дадуть цікаву роль? »

Їй послали п’єсу Жана Ануя «Вечеря в Санліс», де була маленька роль старої актриси. Незабаром Раневська подзвонила Марині Нейолової: «Уявіть собі, що голодній людині запропонували монпансьє. Ви мене зрозуміли? Вітання!»

* * *

У Театрі імені Мосради, де Раневська працювала останні роки, у неї не припинялися суперечки з головним режисером Юрієм Завадським. І тут вона давала волю своєму гострому мови.

Коли у Раневської запитували, чому вона не ходить на бесіди Завадського про професії актора, Фаїна Георгіївна відповідала: — Я не люблю месу в бардаку.

* * *

Під час репетиції Завадський за щось образився на акторів, не стримався, накричав і вибіг з репетиційного залу, грюкнувши дверима, з криком «Піду повішуся!» Всі були пригнічені. В тиші пролунав спокійний голос Раневської: «Юрій Олександрович зараз повернеться. В цей час він ходить в туалет ».

* * *

У «Шторм» Білль-Білоцерківського Раневська із задоволенням грала «спекулянтку». Це був складений нею текст — автор дозволив. Після сцени Раневської — овація, і публіка відразу йшла. «Шторм» мав довге життя в різних варіантах, а Завадський її «спекулянтку» з вистави прибрав. Раневська запитала у нього: «Чому?»

Завадський відповів: «Ви дуже добре граєте свою роль спекулянтки, і від цього вона запам’ятовується мало не як головна фігура спектаклю …»

Раневська запропонувала: «Якщо потрібно для справи, я буду грати свою роль гірше».

* * *

Одного разу Завадський закричав Раневської із залу: «Фаїна, ви своїми витівками зжерли весь мій задум!» «Ото ж бо у мене відчуття, ніби наїлася гівна», — досить голосно пробурчала Фаїна. «Геть з театру!» — крикнув метр. Раневська, підійшовши до авансцени, відповіла йому: «Геть із мистецтва !!!»

* * *

Раневська називала Завадського маразма- тиком-витівником, знижених у ціні Мейєрхольдом, перпетум кобеля.

* * *

Якось вона і інші актори чекали приходу на репетицію Завадського, який тільки що до свого ювілею отримав звання Героя Соціалістичної Праці.

Після довгого очікування режисера Раневська голосно вимовила:

— Ну, де ж наша Гертруда?

* * *

Раневська взагалі була любителькою скорочень. Одного разу початок генеральної репетиції перенесли спочатку на годину, потім ще на 15 хвилин. Чекали представника райкому — даму середніх років, заслуженого працівника культури. Раневська, весь цей час не що йшли зі сцени, в найсильнішому роздратуванні запитала в мікрофон:

— Хто-небудь бачив нашу ЗасРаКу ?!

* * *

Творчі пошуки Завадського атестувалися Раневської не інакше як «капризи вагітної кенгуру».

* * *

Роблячи скорботну міну, Раневська помічала: — У сім’ї не без режисера.

* * *

Якось раз Раневскую зупинив в Будинку актора один поет, який займає керівну посаду в Спілці письменників.

— Здрастуйте, Фаїна Георгіївна! Як ваші справи?

— Дуже добре, що ви запитали. Хоч комусь цікаво, як я живу! Давайте відійдемо вбік, і я вам із задоволенням про все розповім.

— Ні-ні, вибачте, але я дуже поспішаю. Мені, знаєте, треба ще на засідання …

— Але вам же цікаво, як я живу! Що ж ви відразу тікаєте, ви послухайте. Тим більше що я вас не затримаю надовго, хвилин сорок, не більше.

Керівний поет почав рятуватися втечею.

— Навіщо ж тоді питати, як я живу ?! — крикнула йому вслід Раневська.

* * *

Раневська говорила починаючому композитору, пишучи колискову:

— Шановний, навіть колискову потрібно писати так, щоб люди не засипали від нудьги …

* * *

— Беріть приклад з мене, — сказала якось Раневської одна солістка Великого театру. — Я недавно застрахувала свій голос на дуже велику суму.

— Ну, і що ж ви купили на ці гроші?

* * *

За виконання творів на естраді і в театрі письменники і композитори отримують авторські відрахування з касового збору.

Раневська якось сказала з цього приводу: — А драматурги непогано влаштувалися — отримують відрахування від кожної вистави своїх п’єс! Більше ніхто нічого подібного не отримує. Візьміть, наприклад, архітектора Рерберга. За його проектом побудовано в Москві будівля Центрального телеграфу на Тверській. Навіть дошка висить з написом, що будівля це споруджено за проектом Івана Івановича Рерберга. Однак ж йому не платять відрахування за телеграми, які подаються в його будинку!

* * *

Раневська кочувала по театрах. Театральний критик Наталя Кримова спитала:

— Навіщо все це, Фаїна Георгіївна?

— Шукала … — відповіла Раневська.

— Що шукали?

— Святе мистецтво.

— У Третьяковській галереї …

* * *

Ольга Аросєва розповідала, що, вже будучи в похилому віці, Фаїна Георгіївна йшла по вулиці, посковзнулася і впала. Лежить на тротуарі і кричить своїм неповторним голосом:

— Люди! Підніміть мене! Адже народні артисти на вулиці не валяються!

* * *

Прихильниця просить домашній телефон Раневської. Раневська:

— Дорога, звідки я його знаю? Я ж сама собі ніколи не дзвоню.

* * *

Валентин Маркович Школярів, директор-розпорядник Театру імені Мосради, згадував: «На гастролях в Одесі якась дама довго бігла за нами, потім запитала:

— Ой, ви — це вона?

Раневська спокійно відповіла своїм басовитим голосом:

— Так, я — це вона ».

* * *

Якось в скверику біля будинку до Раневської звернулася якась жінка:

— Вибачте, ваше обличчя мені дуже знайоме. Ви не артистка?

Раневська різко парирувала:

— Нічого подібного, я зубний технік.

Жінка, проте, не заспокоїлася, розмова тривала, зайшла мова про вік, співрозмовниця запитала Фаїну Георгіївну:

— А скільки вам років?

Раневська гордо і обурено відповіла:

— Про це знає вся країна!

* * *

Якось Раневська, знявши слухавку, почула сильно обридлий їй голос когось із шанувальників і заявила:

— Вибачте, не можу продовжувати розмову. Я говорю з автомата, а тут велика черга.

* * *

Товариш Раневська, вибачте, скільки вам років?

— У суботу буде сто п`ятнадцять.

Він остовпів:

— У такі роки і так грати!

* * *

В купе вагона настирлива попутниця намагається розговорити Раневську:

Дозвольте ж вам представитися. Я — Смирнова.

— А я ні.

* * *

Брежнєв, вручаючи в Кремлі Раневської орден Леніна, випалив:

— Муля! Чи не нервуй мене!

— Леонід Ілліч, — ображено сказала Раневська, — так до мене звертаються або хлопчаки, або хулігани.

Генсек зніяковів, почервонів і пробелькотів, виправдовуючись:

— Вибачте, але я вас дуже люблю.

* * *

У Кремлі влаштували прийом і запросили на нього багато знатних і відомих людей. Потрапила туди і Раневська. Передбачалося, що велика актриса буде смішити гостей, але їй самій цього не хотілося. Господар був розчарований:

— Мені здається, товариш Раневська, що навіть найбільшому в світі дурню не вдалося б вас розсмішити.

— А ви спробуйте, — запропонувала Фаїна Георгіївна.

* * *

Після вистави Раневська часто дивилася на квіти, кошик з листами, листівками і записками, повними захоплення — підношення шанувальників її гри — і сумно помічала:

— Як багато любові, а в аптеку сходити нікому.

* * *

Однією дамі Раневська сказала, що та, як і раніше молода і прекрасно виглядає.

— Я не можу відповісти вам таким же компліментом, — зухвало відповіла та.

— А ви б, як і я, збрехали! — порадила Фаїна Георгіївна.

* * *

У будинку відпочинку на прогулянці приятелька проникливо заявляє:

— Я обожнюю природу.

Раневська зупиняється, уважно оглядає її і каже:

— І це після того, що вона з тобою зробила?

* * *

Раневська підходить до актриси N., вважали себе чарівною красунею, і питає:

— Вам ніколи не говорили, що ви схожі на Бріджит Бардо?

— Ні, ніколи, — відповідає N., чекаючи компліменту.

Раневська оглядає її поглядом і з задоволенням робить висновок:

— І правильно, що не говорили.

* * *

Господиня будинку показує Раневської свою фотографію дитячих років. На ній знято маленька дівчинка на колінах літньої жінки.

— Ось такий я була тридцять років тому.

— А хто ця маленька дівчинка? — з невинним виглядом запитує Фаїна Георгіївна.

* * *

Навіть люблячи людини, Раневська не могла втриматися від кількостей.

Дісталося і Любові Орлової. Фаїна Георгіївна розповідала, вірніше, розігрувала мініатюри, на очах перетворюючись на елегантну красуню-Любочку.

Любочка розглядає свої нові кавово-бежеві рукавички:

— Зовсім не той відтінок! Знову доведеться летіти в Париж.

* * *

Раневська обідала якось в однієї дами, настільки економною, що Фаїна Георгіївна встала з-за столу абсолютно голодної. Господиня люб’язно сказала їй:

— Прошу вас ще як-небудь прийти до мене пообідати.

— Із задоволенням, — відповіла Раневська, — хоч зараз!

* * *

Рина Зелена розповідала:

У санаторії Раневська сиділа за столом з якимось занудою, який весь час ганив їжу. І суп холодний, і котлети НЕ солоні, і компот не солодкий. (Може, і справді.) За сніданком він гидливо говорив: «Ну що це за яйця? Сміх один. Ось в дитинстві у моєї матусі, я пам’ятаю, були яйця! »

— А ви не плутаєте її з татком? — поцікавилась Раневська.

* * *

На закордонних гастролях колега заходить разом з Фаїною Георгіївною в ляльковий магазин «Барбі і Кен».

— Моя дочка обожнює Барбі. Я хотів би купити їй який-небудь набір …

— У нас найширший вибір, — каже продавщиця, — «Барбі в селі», «Барбі на Гаваях», «Барбі на гірських лижах», «Барбі розлучена» …

— А які ціни?

— Все по 100 доларів, тільки «Барбі розлучена» — двісті.

— Чому так?

— Ну як же, — втручається Раневська. — У неї до всього ще будинок Кена, машина Кена, басейн Кена …

* * *

Приятелька повідомляє Раневської:

— Я вчора була в гостях у N. І співала для них дві години …

Фаїна Георгіївна перериває її вигуком:

— Так їм і треба! Я їх теж терпіти не можу!

* * *

— Ви ж добра людина, ви не відмовите.

— У мені дві людини, — відповіла Фаїна Георгіївна. — Добрий не може відмовити, а другий може. Сьогодні як раз чергує другий.

* * *

У переповненому автобусі, розвозив артистів після спектаклю, пролунав непристойний звук. Раневська нахилилася до вуха сусіда і пошепки, але так, щоб всі чули, видала:

— Чи відчуваєте, голубчику? У кого-то відкрилося друге дихання!

* * *

Артист «Моссовета» Микола Афонін жив поруч з Раневської. У нього був «горбатий» «Запорожець», і іноді Афонін підвозив Фаїну Георгіївну з театру додому. Якось в його «Запорожець» втиснулися ззаду три людини, а попереду, поруч з Афоніним, села Раневська. Під’їжджаючи до свого дому, вона запитала:

— К-каблучку, скільки коштує ваш автомобіль?

Афонін сказав:

— Дві тисячі двісті рублів, Фаїна Георгіївна.

— Яке блядство з боку уряду, — похмуро уклала Раневська, вибираючись з горбатого апарату.

* * *

Фаїна Георгіївна Раневська якось зауважила Вано Іллічу Мураделі:

— Але ж ви, Вано, що не композитор!

Мураделі образився:

— Це чому ж я не композитор?

— Та тому, що у вас прізвище таке. Замість «ми» у вас «му», замість «ре» — «ра», замість «до» — «де», а замість «ля» — «Чи». Ви ж, Вано, в ноти не потрапляють.

* * *

Якось начальник ТВ Лапін запитав:

Кінець ознайомчого фрагмента.

Текст надано ТОВ «ЛітРес».

Прочитайте цю книгу цілком, купивши повну легальну версію на ЛітРес.

Чи безпечно оплатити книгу можна банківською картою Visa, MasterCard, Maestro, з рахунку мобільного телефону, з платіжного терміналу, в салоні МТС або Зв’язковий, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Гаманець, бонусними картами або іншим зручним для Вас способом.

Видатна актриса 20-століття Фаїна Георгіївна Раневська, за свідченнями сучасників, окрім свого неперевершеного акторського таланту володіла ще й приголомшливою мудрістю і дотепністю.

1. Жити треба так, щоб тебе пам’ятали і сволочі.

2. Фаїна Георгіївна, як ваші справи?
— Ви знаєте, люба, що таке гівно? Так ось воно в порівнянні з моїм життям — повидло.
-Як життя, Фаїна Георгіївна?

Я вам ще в минулому році говорила, що гівно. Але тоді це був марціпанчік.

3. Життя — це затяжний стрибок з п … зди в могилу

4. На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий — не може.

5. Лесбіянство, гомосексуалізм, мазохізм, садизм — це не збочення. Збочень, власне, тільки два: хокей на траві і балет на льоду.

6. Якщо жінка йде з опущеною головою — у неї є коханець! Якщо жінка йде з гордо піднятою головою — у неї є коханець! Якщо жінка тримає голову прямо — у неї є коханець! І взагалі — якщо у жінки є голова, то у неї є коханець!

7. Ця дама може вже сама вибирати, на кого їй справляти враження.

8. Бог створив жінок красивими, щоб їх могли любити чоловіки, і — дурними, щоб вони могли любити чоловіків

9. Жінки, звичайно, розумніші. Ви коли-небудь чули про жінку, яка б втратила голову тільки від того, що у чоловіка гарні ноги?

10. Дивлячись на діру у своїй спідниці: Напору краси не може стримати ніщо!

11. На питання: «Ви захворіли, Фаїна Георгіївна?» — вона звично відповідала: «Ні, я просто так виглядаю».

12. «Все своє життя я проплавала в унітазі стилем батерфляй»

13. Казка — це коли одружився на жабі, а вона виявилася царівною. А бувальщина — це коли навпаки.

14. Якщо хворий дуже хоче жити, лікарі безсилі.

15. Сім’я замінює все. Тому, перш ніж її завести, стома подумати, що тобі важливіше: все або сім’я.

16. Я жила з багатьма театрами, але так і не отримала задоволення

17. Отримую листи: «Допоможіть стати актором». Відповідаю: «Бог допоможе!»

18. Справжній чоловік — це чоловік, який точно пам’ятає день народження жінки і ніколи не знає, скільки їй років. Чоловік, який ніколи не пам’ятає дня народження жінки, але точно знає, скільки їй років — це її чоловік.

19. Мені завжди було незрозуміло — люди соромляться бідності і не соромляться багатства.

20. Обговорюючи щойно померлу подругу-акторку: — Хотілося б мені мати її ноги — у неї були чарівні ноги! Шкода — тепер пропадуть …

21. У будинку відпочинку на прогулянці приятелька проникливо заявляє:

Я обожнюю природу.

Раневська зупиняється, уважно оглядає її і каже:

І це після того, що вона з тобою зробила?

22. Відомо, що Раневська дозволяла собі міцні вирази, і коли їй зробили зауваження, що в літературній російській мові немає слова «жопа», вона відповіла — дивно, слова немає, а жопа є …

23. Якось раз група діточок із сусідньої школи прийшла провідати Фаїну Георгіївну. А у неї, бідолахи, розігралася мігрень (хто хоч раз відчув — зрозуміє). Дзвінок. Насилу діставшись до дверей ФГР відкриває її, бачить сяючі обличчя школярів, які завзято відразу верещить якісь «речівки» і розуміє, що треба сказати щось дітям у відповідь … але, голова так розколюється, що перебравши кілька варіантів Раневська зупиняється на самому короткому і вимовляє: «піонером! … Ідіть в жопу!» … і зачинив двері …

24. Якось, після вистави, вже оголилася для переодягання в гримерці, Раневська курила … Увійшов режисер або … ну вообщем чоловік …. Раневська, після чергової затяжки: Вас не бентежить, що я курю?!. ..

25. Свого часу саме Ейзенштейн дав соромливою, заїкатися дебютантці, тільки що з’явилася на «Мосфільмі», порада, яку справив значний вплив на її життя.

Фаїна, — сказав Ейзенштейн, — ти загинеш, якщо не навчишся вимагати до себе уваги, змушувати людей підкорятися твоїй волі. Ти загинеш, і актриса з тебе не вийде!

Незабаром Раневська продемонструвала наставнику, що дечому навчилася.

Дізнавшись, що її не затвердили на роль в «Івані Грозному», вона обурилась і на чиєсь запитання про зйомки цього фільму крикнула:

Краще я буду продовать шкіру з дупи, ніж зніматися у Ейзенштейна!

26. Зустрічаються Раневська і Марлен Дітріх.

Скажіть, — запитує Раневська, — ось чому ви всі такі худенькі та стрункі, а ми — великі і товсті?

Просто дієта у нас особлива: вранці — кекс, ввечері — секс.

Ну, а якщо не допомагає?

Тоді борошняне виключити.

27. Перли, який я буду носити в першому акті, повинен бути справжнім, — вимагає примхлива молода актриса.

Все буде справжнім, — заспокоює її Раневська. — Все: і перли в першій дії, і отрута — в останньому.

28. Раневська постійно спізнювалася на репетиції. Завадському це набридло, і він попросив акторів про те, щоб, якщо Раневська ще раз запізниться, просто її не помічати.

Вбігає, захекавшись, на репетицію Фаїна Георгіївна:

Доброго дня!

Всі мовчать.

Доброго дня!

Ніхто не звертає уваги. Вона втретє:

Доброго дня!

Знову та ж реакція.

Ах, немає нікого ?! Тоді піду ПОССу.

29. Журналіст запитує у Раневської:

Як ви вважаєте, в чому різниця між розумною людиною і дурнем?

Справа в тому, молода людина, що розумний знає, в чому ця різниця, але ніколи про це не питає.

30. Рина Зелена розповідала:

У санаторії Раневська сиділа за столом з якимось занудою, який весь час ганив їжу. І суп холодний, і котлети НЕ солоні, і компот не солодкий. (Може, і справді.) За сніданком він гидливо говорив: «Ну що це за яйця? Сміх один. Ось в дитинстві у моєї матусі, я пам’ятаю, були яйця!»

А ви не плутаєте її з татком? — поцікавилась Раневська.

31. Ольга Аросєва розповідала, що, вже будучи в похилому віці, Фаїна Георгіївна йшла по вулиці, посковзнулася і впала. Лежить на тротуарі і кричить своїм неповторним голосом:

Люди! Підніміть мене! Адже народні артисти на вулиці не валяються!

32. Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові — тому ще, що у мене його
ніколи не було, — заявила Раневська, випереджаючи можливі запитання журналіста.
— Так що ж, — не відстає журналіст, — значить у вас зовсім немає ніяких недоліків?
— Загалом, немає, — скромно, але з гідністю відповіла Раневська.
І після невеликої паузи додала:
— Правда, у мене велика жопа і я іноді трошки прибріхую …

33. А ви куди хотіли б потрапити, Фаїна Георгіївна, — в рай чи пекло? — запитали у Раневської.

Звичайно, рай краще через клімат, але веселіше мені було б в пеклі — через компанії, — розсудила Фаїна Георгіївна.

Однією з найяскравіших актрис радянського кіно по праву вважають Фаїну Раневську (Фаїну Георгіївну Фельдман). Їй не діставалися головні ролі, але з ролей другого плану вона вміла створювати справжні шедеври. Вона славилася непростим характером і своєрідним почуттям гумору, що не вибирала виразів і говорила в лоб все, що думає. А тому з Раневської часто траплялися курйозні ситуації. Вони звучать настільки анекдотично, що викликають сумніви в своїй правдоподібності. Але знаючи її крутий норов, цілком можна припустити, що ці історії є реальними.

Всесоюзну популярність Фаїну Раневську принесла роль у фільмі «Підкидьок», при цьому сама вона не вважала цю роботу видатної. Всі знали фразу її героїні «Муля, не нервуй мене» і постійно набридали актрисі, повторюючи її. Одного разу вона йшла по вулиці, а за нею бігли діти, вигукуючи «Мулю». Якийсь час вона терпіла, а потім зупинилася і сказала: «Піонери, ідіть в ж …!»

Фаїна Раневська не церемонилися не тільки з піонерами. Режисерам і високопоставленим чиновникам від неї теж діставалося. На питання телевізійного начальника Лапіна про те, в чому він може побачити її в наступний раз, вона відповіла: «У труні!». А дізнавшись, що її не затвердили на роль в «Івані Грозному», Раневська обурилася і крикнула: «Краще я буду продавати шкіру з ж …, ніж зніматися у Ейзенштейна!» Режисерові це тут же донесли, і він відбив у відповідь телеграму: «Як іде продаж?».

Михайло Новохіжін розповідав, що часто записувався з Раневської на радіо. Репетирували у Раневської будинку — з чаєм, пирогами і тарганами. Актриса їх Прикормлюємо і вважала своїми домашніми тваринами. Коли гість одного з них розчавив, вона обурилася: «Михайло Михайлович, я боюся, що на цьому скінчиться наша дружба!»

У Раневської не було сім’ї, а про любов вона висловлювалася з властивим їй сарказмом. Одного разу її запитали, чи була вона закохана. «А як же, — сказала Раневська, — ось було мені 19 років, поступила я в провінційну трупу — відразу ж і закохалася. У першого героя-коханця! А я-то, правду сказати, страшна була, як смертний гріх. А одного разу раптом підходить і каже: «Дитино, ви адже біля театру кімнату знімаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду до вас о сьомій годині ». О сьомій нету, о восьмій нету, о дев’ятій годині приходить. П’яний і з бабою! «Дитинко, погуляйте десь пару годинок, дорога моя!» З тих пір не те що закохуватися — дивитися на них не можу: гади і мерзотники! »

В інтерв’ю Раневська сказала журналісту: «Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові тому ще, що у мене його ніколи не було. Недоліків в загальному немає ». А після паузи додала «Правда, у мене велика ж … і я іноді трошки прибріхую».

Якщо за часів Раневської був інтернет і Фейсбук, то її висловлювання зібрали б не менше мільйона лайків !!

Фаїна Георгіївна Раневська — талановита актриса театру і кіно СРСР. Її можна сміливо назвати однією з найбільших російських актрис 20 століття. За свої заслуги в кіно журналісти прозвали її «королевою другого плану».

У сучасному світі Фаїну Раневську згадують не по її ролям, а по дотепним висловлюванням, більшість з яких розлетілися на цитати.

Дивовижна актриса з відмінним почуттям гумору стала знаменита завдяки своїй дивній грі в німому фільмі Михайла Ромма «Пампушка» (1934). До речі всім знайомий персонаж Фрекен Бок з мультфільму «Карлсон повернувся» (1970) був змальований саме з Фаїни Раневської, вона ж і озвучила цю «домомучітельніца».

Давайте ж згадаємо найбільш цинічні і колючі її висловлювання, які вважаються класикою. Ви напевно використовували її цитату, навіть не підозрюючи, хто перший сказав її.

Давайте похуліганити і згадаємо найкращі лайливі фразочки легендарної Фаїни Раневської.

набридливим шанувальникам

Фраза: « Піонером, йдіть в ж * пу!»

Фаїну Георгіївну жахливо дратувало, коли, побачивши її на вулиці, перехожі (особливо діти) починали кричати: «Муля, не нервуй мене!» Одного разу її оточила юрба школярів, радісно скандували знамениту фразу з «Підкидька». Тоді Раневська і сказала в серцях: «Піонери, ідіть в ** пу!»

Схожа доля спіткала тимурівців, що заявилися додому до актриси з пропозицією допомогти по господарству. «Піонером! Візьміться за руки — і йдіть в ** пу! » — відрубала вона і зачинила двері.

До слова, одного разу за любов до жарту про Мулю дісталося навіть Брежнєву. Він не втримався і повторив її, приколюючи до грудей Раневської Орден Леніна, на що отримав гнівну одповідь: «Леонід Ілліч, так мене називають або хлопчаки, або хулігани!» «Вибачте, але я Вас дуже люблю», — зніяковів генсек.

проти пафосу

фраза: « Під кожним павичевим хвостом ховається куряча ж * па»

Цей афоризм чи не найвідоміший серед висловлювань Раневської: «Під найкрасивішим павичевим хвостом ховається звичайнісінька куряча ** па. Так що менше пафосу, панове! »

Так точно визначитися зі ставленням до життя, до колег і до самої себе вдавалося мало кому. До речі, недавно під час чергового твіттер-скандалу цей вислів прозвучало на адресу телеведучої Ксенії Собчак, раніше вжив афоризм Раневської про піонером на адресу журналістів. Загалом, за допомогою обміну влучними фразами Фаїни Георгіївни нового витка гучної сварки Собчак з папараці вдалося уникнути. Принаймні, поки що.

Про свободу вибору

фраза: « Кожен має право розпоряджатися своєю ж * співай, як хоче»

Взагалі, сороміцькі слово з чотирьох букв було у Фаїни Георгіївни одним з улюблених. Одного разу вона так і відповіла якоїсь доскіпливій журналістці: «Мата я не соромлюся. І в лексиконі моєму улюблене слово — «** па», а не «відмінно».

Довела це Раневська на партзборах в театрі, де одного з акторів, запідозреного в гомосексуальних зв’язках, полум’яно таврували за негідну радянського працівника мистецтв поведінку. «Кожен має право розпоряджатися своєю ** співай, як йому хочеться, — заявила артистка. — Тому я свою піднімаю, і у * буваю! »

З критикою по життю

фраза: « Ви знаєте, люба, що таке г * вно? … Так ось, воно в порівнянні з моїм життям — повидло».

Так резюмувала Раневська. До глибокої старості вона залишалася затребувана в кіно і театрі, створені їй ролі, включаючи епізодичні, цитувалися і були улюблені радянським глядачем. При цьому нелагідність характеру призвела до того, що Фаїна Георгіївна жила в повній самоті — не рахуючи улюблену дворняжку на прізвисько Хлопчик і сіамського кота Тікі.

Сестрам по розуму

фраза: « Чому всі жінки такі дурепи?»

Відповідь на це питання можна спробувати знайти в книзі з однойменною назвою. Її авторство приписують Раневської, але це досі викликає у багатьох справедливі сумніви. Хоча знаючи глузливий характер Фаїни Георгіївни, цілком логічно було б припустити, що крилата фраза належить саме їй.

Гостра на язик актриса не щадила нікого, і представниць прекрасної статі — в тому числі: «Все життя я страшно боюсь дурних. Особливо баб. Ніколи не знаєш, як з ними розмовляти, не скочуючись до їх рівня ».

Фаїна Раневська — біографія, факти з життя

Раневська в ролі Зінки в теартальной постановці Олександра Таїрова «Патетична соната» span>
Раневська стала справжньою легендою вітчизняного кінематографа. Її слава була їй і нагородою, і покаранням. Через її знаменитої фрази «Муля, не нервуй мене» актрису постійно асоціювали з її героїнею у фільмі «Найда». Цей Прівязчівий образ неабияк попсував нерви велику акторку …

Фаїна Георгіївна Раневська (Фельдман) народилася (15) 27 серпня 1896 року в Таганрозі, в єврейській родині . Закінчила Таганрозький Маріїнську жіночу гімназію. Захоплювалася театром з 14 років.

Раневська була з тих людей мистецтва, що вважають свій талант прокляттям. «Хто б знав мою самоту? Будь він проклятий, цей самий талант, який зробив мене нещасною …», — сказала вона якось. І справді — самотність її було просто космічним. Ні чоловіка, ні дітей, ні однієї близької людини.

Раневська — єдина актриса, яка не прославилася бурхливими романами, хоча чуток навколо неї ходило достатньо, як і про всяку дуже відомому людині. Так чи інакше, єдиним істотою, скрашує самотність актриси, була підібрана нею дворняжка, яку вона любила так, як можна любити лише єдину дитину.

Втім, Раневська ніколи не втрачала почуття гумору. Її дотепність залишилося в пам’яті людей розсипом афоризмів і правдивих анекдотів. Одного разу Раневська після спектаклю сиділа в своїй гримерці зовсім гола і курила сигару. У цей момент двері розчинилися, і на порозі застиг один з здивованих працівників театру. Актриса не зніяковіла і промовила своїм знаменитим баском: «Дорогий мій, вас не шокує, що я курю?».

За рік до своєї смерті Раневська відмовилася від роботи в театрі. «Старість — це просто свинство. Я вважаю, що це невігластво Бога, коли він дозволяє доживати до старості», — говорила актриса. Вона ще була сповнена духовних сил і натхнення, але здоров’я вже не дозволяло грати на повну силу.

19 липня 1984 року після інфаркту і пневмонії велика актриса Фаїна Георгіївна Раневська померла, була похована на Донському кладовищі Москви.

Де похована Фаїна Раневська? Раневська Фаїна Георгіївна: роки життя, біографія, особисте життя, творчість

Великі актори назавжди залишаються в пам’яті поколінь завдяки своєму геніальному майстерності і таланту. Саме такою великою і легендарної, а також дуже гострою на слівце запам’ятали глядачі Фаїну Раневську — народну артистку театру і кіно СРСР. Яким було життя «королеви епізоду» — однієї з найзагадковіших жінок XX століття, і де похована Фаїна Раневська? Подробиці в даній статті.

Благополучне єврейське дитинство

Коли я починаю писати мемуари, далі фрази: «Я народилася в сім’ї бідного нафтопромисловця …», — у мене нічого не виходить.

Ф. Раневська

Біографія і особисте життя Раневської Фаїни Георгіївни була насичена безліччю подій. Народилася, тоді ще Фанні Гіршевна Фельдман в родині багатого єврея в Таганрозі в 1896 році.

У них був власний будинок, а крім Фанні у Фельдманів народилося ще троє дітей — три брати (один з яких помер ще немовлям) і сестра Белла. Сім’я Фельдманів була патріархальною. Мати Фанні займалася тільки вихованням дітей, а батько містив фабрику, торгував нафтовою сировиною, мав магазин, багато нерухомості і навіть придбав у власність пароплав.

Однак, майбутня актриса не відчувала себе щасливою в дитячі роки, так як страждала від заїкання. Фанні була скромною, сором’язливою і дуже самотньою дівчинкою. Настільки, що попросила перевести себе зі школи для дівчаток на домашнє навчання, так як дуже страждала в суспільстві своїх більш здорових ровесниць.

Домашнє навчання скоро дало свої перші плоди, і Фанні, що не любила вчитися, отримала чудову освіту: вона навчилася співати, грати на фортепіано, знала кілька іноземних мов і навіть стала запоєм читати про себе і вголос, повністю забуваючи про своє мовному дефекті.

Талант — це невпевненість в собі і болісне невдоволення собою і своїми недоліками, чого я ніколи не зустрічала у посередності.

Ф. Раневська

У віці 10 років Фанні раптом звернула увагу на кінематограф і театр. Найбільший відбиток на долю майбутньої легенди театральної сцени наклав побачений в цьому віці спектакль за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад». Фанні відразу вирішила для себе стати актрисою.

Причому саме театральної, так як це мистецтво захопило повністю юну дівчину.

Це цікаво! Навіть згодом, будучи вже немолодою і досить відомою актрисою, Фаїна Раневська говорила про свої роботи в кіно з деяким презирством: «Гроші скінчилися, а ганьба залишився». Однак, масовий глядач пам’ятає саме її яскраві епізодичні кіноролі, наприклад, у фільмі «Підкидьок», де Фаїна зіграла дуже ексцентричну матусю.

Після того як Фанні визначилася з професією, вона успішно склала іспити екстерном і почала займатися в театральній студії. Сімейство Фельдманів зустріло цю новину сухо, якщо не сказати вороже. Саме тому Фанні в 1915 році виїхала підкорювати театральну Москву.

Як народився псевдонім відомої актриси?

Батько, Гірш Хаимович Фельдман, довго не спілкувався з Фанні після від’їзду і повністю позбавив її матеріальної допомоги. Більш М’якосердий була мати, Мілка Рафаиловна, яка дала дочки на перший час трохи грошей. На них вона зняла кімнату і стала пробиватися у важкій професії актриси, оббиваючи пороги відомих театральних підмостків.

Але Фанні Фельдман ніде не помічали …

Взяти псевдонім молода дівчина вирішила після того, як одного разу, вийшовши з пошти разом з другом, вона потрапила під сильний порив вітру, який вирвав з її рук крихітну суму грошей, надісланих мамою. Фанні тільки похмуро подивилася їм услід і сказала: «Треба ж, швидко гроші відлітають». На що її друг зауважив, що вона справжня Раневська з чеховської п’єси. Фанні усміхнулася і погодилася з тим, що вони багато в чому схожі.

З тих пір на світ народилася Фаїна Георгіївна Раневська — майбутня зірка театру і кіно.

театральні успіхи

Я не визнаю слова «грати». Грати можна в карти, на скачках, в шашки. На сцені жити потрібно.

Ф. Раневська

Після приїзду Москву Фаїна опинилася без роботи — її не взяли ні в одне театральне училище. Вихід був тільки один — ходити в приватну театральну школу, але на це у юної революціонерки і бунтарки не було грошей. Чи не дала пропасти майбутньої талановитої «королеві епізоду» артистка Гельцер. Вона побачила проби Фаїни і влаштувала її в Малаховський літній театр, який розташувався в Підмосков’ї.

В цей час Фаїна оберталася в колах відомої богемної молоді. Вона була знайома з Цвєтаєвої, Мандельштамом, Ахматової і навіть Маяковським. Всі вони вже були дуже відомими, і майже легендарними особистостями. Фаїну оточували вже тоді великі актори: її перша нерозділене кохання — Василь Качалов, Садовська, Петіпа і Пєвцова.

Фаїна стежила за ними, переймала майстерність, граючи в масовках і мріючи про головних ролях.

Після закриття літнього театрального сезону, Фаїна працювала в різних містах:

1. Керч.
2. Кисловодськ.
3. Феодосія.
4. Баку.
5. Ростов.
6. Смоленськ.

На цих підмостках Раневскую вже почали помічати і, нарешті, оцінили по достоїнству, запропонувавши їй місце в столичному «Театрі актора». З батьками же Фаїна остаточно втратила зв’язок в 1917 році, коли вони емігрували.

Відомі театральні ролі

Для актриси не існує ніяких незручностей, якщо це потрібно для ролі.

Ф. Раневська

Найпершою театральною роллю Раневської стала Маргарита в спектаклі «Роман». Найбільш відомі для цінителів театрального мистецтва її ролі в наступних спектаклях:

1. «Вишневий сад» — роль Шарлотти.
2. «Патетична соната». Цей спектакль Фаїна відіграла вже в Камерному театрі, відзначившись в одній з головних ролей.
3. «Васса Желєзнова» — один з найбільш вдалих дослідів Раневської вже в Театрі імені Мосради. У цьому спектаклі Фаїна також грає головну роль, привносячи в сценарій режисера свої задумки. Уже тоді, в 50-х роках влучні цитати Фаїни Раневської прославили талановиту артистку.
4. У Моссовете Раневська відіграла свої найпомітніші ролі — Люсі Купер ( «Далі-тиша»), Місіс Севідж ( «Дивна місіс Севідж»), Манька-спекулянтка в спектаклі «Шторм» і багато інших. Маньці-спекулянтки глядачі взагалі аплодували стоячи, не знаючи, що вся роль придумана не самим режисером, а повністю переписана самої Фаїною. Зіграла вона її так яскраво, що затьмарила собою навіть виконавців головних ролей.
5. «Закон честі». Цей спектакль Фаїна грала вже у воєнні роки в Ташкентському театрі Драми, куди евакуювали акторів Моссовета. Її дружина Лосєва вийшла настільки переконливою, що після даної ролі в театрі актрису почали запрошувати в кіно на подібне амплуа.
6. «Гравець», «Дерева вмирають стоячи» і «мракобісся» — спектаклі Раневської вже в Московському драматичному театрі імені А. С. Пушкіна, де артистка грала до самої смерті. На цьому театрі навіть встановили табличку, на якій відображені роки життя Фаїни Раневської — 1896-1984.

відомі кіноролі

Ви знаєте, що таке зніматися в кіно? Уявіть, що ви миєтеся в лазні, а туди приводять екскурсію.

Ф. Раневська

Після дебюту на театральній сцені Фаїну Раневську почали запрошувати в кінематограф. Причому в її фільмографії майже немає головних кіноролей. Кінообрази, що прославили Раневську на весь Радянський союз, як правило, небагатослівні. Це ролі навіть не другого, а третього плану. Однак, навіть їх Фаїна змогла зробити зоряними. Колеги по цеху, та й глядачі називали Раневскую «королевою епізоду».

Найбільш відомі епізодичні образи, а також фільми з Фаїною Раневської у головній ролі:

1. Пані Луазо ( «Пампушка», 1934).
2. Попадя ( «Дума про козака Голготу», 1937).
3. Іда Гуревич ( «Помилка інженера Кочина», 1939).
4. Ляля ( «Підкидьок», 1939) — найвідоміша роль Раневської і на століття прославила її фраза героїні: «Муля, не нервуй мене!».
5. Маня, тітка Добрякоа, співробітниця пологового будинку ( «Кохана дівчина», 1940).
6. Роза Скороход ( «Мрія», 1941).
7. Горпина ( «Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», 1941).
8. Тітонька Адель ( «Нові пригоди Швейка», 1943).
9. Професор медицини ( «Небесний тихохід», 1945).
10. Мачуха ( «Попелюшка», 1947).
11. Зоя Свірістінская ( «Дівчина з гітарою», 1958).
12. Бабуся ( «Обережно, бабуся!», 1960).
13. Ада Бранд — директор цирку ( «Сьогодні новий атракціон», 1966).

Крім цього, Фаїна Раневська брала участь в зйомках знаменитого гумористичного журналу «Фітіль», а також озвучила найвідомішу і господарську няню всіх часів і народів — Фрекен Бок в мультфільмі «Малюк і Карлсон».

Останні роки життя

Причиною смерті Фаїни Раневської стала пневмонія, яку її організм не зміг перенести після обширного інфаркту. В кінці свого життя Фаїна Георгіївна вже не грала в театрі, так як, за її словами, вона втомилася «симулювати здоров’я». Свою творчу життя вона закінчила в 1963 році, і жила зі своєю сестрою Белою і собакою Хлопчиком.

Де похована Фаїна Раневська?

Перед смертю знаменита актриса навіть заповіла вибити на своєму надгробку напис: «Померла від відрази». Могила Фаїни Раневської на Донському кладовищі — досить популярне місце. Навколо завжди квіти від шанувальників і шанувальників її таланту. Настільки ексцентрична епітафія про «огидну життя» не була прийнята, і місце, де похована Фаїна Раневська, лише скрашує маленька бронзова собачка Хлопчик — улюблений пес актриси.

Особисте життя

Цитати Фаїни Раневської прославили її не тільки серед колег по цеху, а й серед звичайних людей. Вона не тільки була досить різкою в своїх висловлюваннях, але і разюче мудрою жінкою, іноді шокує, а іноді і відразу закохується в себе за допомогою потужної харизми.

Чого вартий випадок з режисером в одному з театрів, який увірвався в її гримерку, намагаючись скандалити з приводу ролі, і завмер на порозі. Раневська була абсолютно голою і курила сигарету. Зовсім не помічаючи шоку, який вона справила на свого колегу, Раневська запитала: «Вам не заважає, що я курю?».

Однак, безліч романів, які приписували велику актрису, не принесли Раневської сім’ї та дітей. Вона ніколи не була заміжня, не бажаючи вступати в стосунки, які потім принесуть біль. Це почалося після випадку з одним відомим актором, в якого тоді юна Фанні була закохана. Він прийшов до неї додому з подругою, і попросив закохану Раневскую «погуляти». Однак, самотньою Фаїна була. У неї було безліч друзів, і улюблена сестра Белла, яка жила з нею.

Афоризми актриси

Всі цитати великої актриси давно стали афоризмами, і зараз набирають все більшої популярності. У них укладена не тільки мудрість, але гострий розум цієї легендарної жінки.

Найвідоміші з них:

1. Лесбіянство, гомосексуалізм, мазохізм, садизм — це не збочення. Збочень, власне, тільки два: хокей на траві і балет на льоду.
2. Жінки, звичайно, розумніші. Ви коли-небудь чули про жінку, яка б втратила голову тільки від того, що у чоловіка гарні ноги?
3. Краще бути гарною людиною, «лається матом», ніж тихою, вихованою тварюкою.
4. Четвертий раз дивлюся цей фільм і повинна вам сказати, що сьогодні актори грали як ніколи.
5. Пі-пі в трамваї — все, що він зробив в мистецтві.
6. Отримую листи: «Допоможіть стати актором». Відповідаю: «Бог допоможе!».
7. Все приємне в цьому світі або шкідливо, або аморально, або веде до ожиріння.
8. Чому все дурепи такі жінки?
9. Нас привчили до одноклітинних словами, куцим думкам, грай після цього Островського!
10. Все своє життя я проплавала в унітазі стилем батерфляй.

Ф. Раневська

«Щоб отримати визнання — треба, навіть необхідно, померти» — дана фраза також належить легендарній актрисі. Загального визнання її таланту вистачило при житті, але кожен з її шанувальників все ж знає, де похована Фаїна Раневська, і куди можна прийти, щоб віддати останню данину її великому майстерності.

Фаїна Раневська — найкраща дієта для Фаїна Раневська. Цитати [Російське видання] — Аудіокнига

https://google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&ved=yePjY… Amazon.com: Фаїна Раневська. Цитати (російське видання) (звукове аудіовидання): Фаїна Раневська, Геннадій Зайцев, Новий Інтернет… # 1 Найкращий продавець у політичних коментарях та думках… Якісна уживана продукція · Ринок цілих продуктів Читати Далі
https://google.by/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&ved=o3Pn8… Щоб залишатися худою, жінці потрібно їсти перед дзеркалом і голою. “Фаїна, — запитала її давня подруга, — ти думаєш, що це медицина?. .. Читати Далі
https://yandex.ua/clck/jsredir?search&web&data=mNtie… Пам’ятник Фаїні Раневській. 2 відгуки… Задайте своїм найпопулярнішим питанням попутників та менеджерів атракціонів. Читати Далі
https://google.ru/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&ved=DBSPj… «Ви можете їсти все, що хочете, і скільки завгодно… стоячи голим перед дзеркалом». Читати Далі
https://yandex.com/clck/jsredir?search&web&data=dEdXf… Кращі цитати Фаїни Раневської. 1) Життя занадто коротке, щоб витрачати його на дієти, жадібних чоловіків та поганий настрій. 2) Не можна… Читати Далі
https://yandex.com/clck/jsredir?search&web&data=12hyg… Топ-20 афоризмів і цитат Фаїна Раневська · 1. Життя занадто коротке, щоб витратити його на дієту, жадібне… Читати Далі
https://mail.ru/redir?via_page=1&type=sr&redir=FVw5b… Фаїна Георгіївна Раневська. 11.05…. Батьки намагалися дати своїм дітям хорошу освіту, але Фанні не подобалося вчитися. … Просто щось пішло не так: замість того, щоб їсти жир, індики… Читати Далі
https://mail.ru/redir?via_page=1&type=sr&redir=LqvMV… Фаїна Георгіївна Раневська визнана однією з найбільших… (Відповідаючи, як ефективно схуднути) Їжте все, що завгодно, коли завгодно, але тільки голою перед дзеркалом. Тварини, які є… Читати Далі
https://yandex.kz/clck/jsredir?search&web&data=qfWGO… Я — Фаїна Раневська Раневської Ф. Прибл. £ 42,29. + 7,85 фунтів стерлінгів. 53,81 дол. Отримайте його вівторком, 6 жовтня — п’ятницю, 30 жовтня з Мішаваки, штат Індіана. • Дуже добре… Читати Далі
https://rambler.ru/cl?block=serp&rex=FADL1… Фаїна Раневська завжди була унікальною. Хоча сором’язливість була… У будинку нічого їсти. Я кинувся до магазину,… Читати Далі
https://mail.ru/redir?via_page=1&type=sr&redir=VNwMj… Ця книга містить найкращі афоризми Фаїни Раневської та історії про неї, щоб ви могли ще раз пережити. .. Читати Далі
https://www.search.com/wr_clk?mode=organic&sid=3b1d7… 20 цитат легендарної Фаїни Раневської · http://2fashion.tumblr.com. 1) Життя занадто коротке, щоб витрачати його на дієти, жадібних чоловіків і… 16) Любий, якщо ти хочеш схуднути — їж голим і в… Читати Далі
https://rambler.ru/cl?block=serp&rex=wVqhC… (Фаїна Раневська). Життя занадто коротке, щоб зіпсувати їжу, жадібних чоловіків і поганий настрій! Одна леді… Читати Далі
https://www.search.com/wr_clk?mode=organic&sid=zqxgB… Фаїна Раневська та її знаменита роль у фільмі… Краще бути хорошою людиною, що говорить поганою мовою, ніж спокійною… Життя занадто коротке, щоб витрачати його на дієти, скупих чоловіків та поганий настрій. 5. Читати Далі
https://google.ro/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&ved=nfg43… Ця книга містить найкращі афоризми Фаїни Раневської та історії про неї, щоб ви могли ще раз відчути мудрість та ексцентричність великого. .. Читати Далі

---

Биография Раневской Фаины Георгиевны

Трудно представить другого актера или актрису, каждое слово которой — по ролям или по жизненному пути — сразу становилось афоризмом. Жизнь и биография Раневской Фаины Георгиевны — одна большая цитата.

Начало

Великая актриса родилась 27 (15) августа 1896 года в Таганроге в простой еврейской семье горожанина Фельдмана. Помимо Фанни, у пары было еще трое детей — два сына и дочь.Иного пути, кроме актерского, у нее не должно было быть: с детства увлекалась театром, окончила Таганрогскую женскую гимназию, потом работала в частной театральной студии. А в 18 лет она уже была в Москве, снимая комнату в коммуналке на Большой Никитской улице. Ни одна драматическая студия это не приняла. Хорошие друзья помогали играть эпизодические роли в толпе. Оплачивать обучение в частной театральной школе было нечем. Шел 1915 год.

Дебюты в ролях

Биография Раневской актрисе давалась непросто, бороться за свое место под солнцем ей приходилось очень долго. В Москве она не работала, подписала контракт с актерской труппой мадам Лавровской и уехала в Керчь. Побродил по провинциальным театрам — в Ростове, Смоленске, Кисловодске, Архангельске, Баку, в Подмосковье. И только потом, уже в 1930 году, в Москве — в Камерном, в драматическом театре (ныне им. Маяковского) им.Пушкин, Моссовет, годы ее творчества в которых остались в истории и в анекдотах из-за легендарного конфликта с режиссером Юрием Завадским. У них было другое видение театра, и действительно, своеобразный трагикомический стиль актрисы временами шокировал режиссера. Но пришлось мириться — это все Фаина Раневская. Биография, цитаты из ее ролей уже были в открытом доступе. Ее склонность к острому остроумию, иногда непечатному, также была хорошо известна. Возможно, ей приписывают многие распространенные популярные выражения.Но ее смекалка и склонность к пародии проявлялись в жизни, на сцене и даже в литературном жанре. Многим известны ее пародийные письма, в которых Фаина Георгиевна под псевдонимом провинциал Кафинкин подражала известной писательнице Т. Тесс. Ирония — отличный дар, которым актриса была в полной мере наделена.

Фаина Раневская: биография в кино

Удивительно, как большой артистический талант может проявить себя без единой ведущей роли за всю свою карьеру. Да, Раневская на протяжении всей жизни оставалась актрисой второго плана.Но ее появление в эпизодических ролях сулило успех любому фильму. Серьезных ролей ей предлагали не по бездарности, а по указанию свыше. Министром кинематографии в то время был некто Большаков, которого сейчас мало кто помнит. Причем даже не на словах, а в официальном письме «проштамповано»: семитские черты актрисы слишком заметны, чтобы снимать с ней крупный план. Однако биография Раневской навсегда была связана с советским кинематографом. Парадоксально, но именно эта актриса не сыграла ни одной роли в репертуаре мирового значения, занесенная Британской энциклопедией в список величайших актеров ХХ века.

В 1934 году состоялся ее дебют в кино — «Пышка» (режиссер Михаил Ромм). Снималась она неохотно, предпочитая театральную сцену. Но потом были еще фильмы: «Ошибка инженера Кочина», «Мысль о казачьем голоте» и многие другие. Самой любимой ролью Фаина Георгиевна назвала роль госпожи Скороход в «Сне М. Ромма» (1940). Затем последовал фильм-мюзикл «Свадьба», где она снялась в яркой роли мамы, мачехе в «Золушке» и многих-многих звездных персонажах.Но больше других запомнилась ее игра в комедийном фильме «Подкидыш». Ее знаменитая фраза «Мул, не заставляй меня нервничать» до сих пор ходит по миру. Или такой: «Что тебе еще, девочка: на дачу сходить, или голову оторвать?» Надо ли говорить, что каждое слово, как и вся биография Раневской, достойно ежедневного цитирования и восхищения. И даже сброшенные им похожие фразы вошли в историю кино. Говорят, престарелая актриса как-то упала на улице и не могла встать.А потом сказала прохожим: «Ну, подними меня, народные артисты по дороге не катятся!»

Жизнь и одиночество

Личной жизни Фаины Раневской никогда не было. Она так и не вышла замуж. Семья ее эмигрировала еще в годы революции. От Фридмана ей посчастливилось снова увидеть только свою сестру Беллу, которая пришла домой умирать. Только за это короткое время Раневская с больной родственницей была не одна. Кстати, она сменила имя еще в 1915 году, когда впервые увидела чеховский «Вишневый сад» в Москве.С тех пор и Раневская стала.

Фаина Георгиевна умерла в 1984 году. За год до смерти она отказалась играть, сославшись на старость и болезнь.

В Таганроге установили памятник актрисе в благодарность своей великой землячке.

Фаина рановская заявления о дне рождения. Смех сквозь слезы, ироничные цитаты о себе на день рождения Фаины Раневской. Почти по Чехову

Фаина Раневская -Фаина Раневская

День рождения: 27.08.1896, Россия, Таганрог
Дата смерти: 19.07.1984, Россия, Москва
Гражданство: Россия

Биография

Народный артист СССР (1961) Лауреат Государственных премий СССР (1949, 1951 — за театральную работу) ; 1951 — за участие в фильме У них есть Родина) Входит в десятку выдающихся актрис ХХ века (1992, Who is who, Лондон)

Фаина Раневская родилась 27 августа (15 по старому стилю) 1896 года в г. Таганрог в зажиточной еврейской семье.Отец — Фельдман Гирши Хаймович — был владельцем завода по производству сухой краски, нескольких домов, магазина и теплохода «Святой Николай». Мама — Фельдман Милка Рафаиловна (в девичестве Заговаилова (из некоторых источников — Валова)). В семье было четверо детей — два брата и старшая сестра Белла. Когда Фаине было 5 лет, умер ее младший брат.

По признанию самой Фаины Георгиевны, в родительском доме ей было не по себе: я вспоминаю горькую обиду на всех вокруг в моем одиноком детстве… Почему, живя без материальных проблем, в семье, где еще были брат и сестра, любимая мама, девочка чувствовала себя несчастной и одинокой? Возможно, причина в ее повышенной уязвимости из-за легкого заикания, которым Фаина страдала с рождения.

Боясь насмешек, Фаина избегала сверстников, не имела друзей и не любила учиться. С трудом проучившись в младших классах женской гимназии Мариинского театра, девочка умоляла родителей забрать ее оттуда. Училась плохо, арифметика была страшной пыткой. Я никогда не учился писать без ошибок. Считай тоже. Наверное, поэтому всегда и по сей день всегда без денег … — призналась позже Фаина Георгиевна.

В то же время Фаина получала обычное для девочки из обеспеченной семьи домашнее образование, занималась музыкой, пением, иностранными языками, любила читать.

Раневская

Страсть Фаины к кино пришла в двенадцать лет. Свое первое впечатление от увиденного она описала следующим образом: фильм был цветной, возможно, «Ромео и Джульетта».Я в восторге, хорошо помню свой азарт …

Чуть позже у девочки началось увлечение театром. Первые посещения городского театра оставили неизгладимое впечатление в ее душе, но настоящий шок она испытала в 1913 году, когда побывала на спектакле «Вишневый сад» А.П. Чехова на сцене МХАТ, где снимались звезды тех лет. играл. Кстати, псевдоним Раневская из этого спектакля. Однажды по дороге домой в кошельке Фаины выпали деньги, ветер подхватил ее, и она засмеялась и сказала: «Как красиво они летают!» Ее спутник тогда заметил: ты такая же, как Раневская. Так что эта фамилия осталась за ней, впоследствии став официальной.

Решение стать актрисой

Как призналась Раневская, она не выбирала профессию — она ​​была в ней скрыта. После увиденного на сцене она уже знала, что станет актрисой. Сдав экзамены на гимназический курс экстерном, Фаина стала посещать занятия в частной театральной студии А. Ягайло. Девушка научилась свободно перемещаться по сцене, говорить, вытягивая слова, чтобы скрыть заикание.

Отец снисходил до хобби дочери, пока она не объявила о своем решении стать профессиональной актрисой. Это вызвало скандал и разрыв с семьей. О том, чтобы пойти работать в местный театр, не было и речи. Кроме того, девушка понимала, что ей еще нужно серьезно изучить сценическое мастерство. Поэтому в 1915 году она покинула Таганрог и уехала в Москву.

Провинциальная актриса

Надежде Фаины не суждено было сбыться. Ее не приняли в одну из лучших театральных школ, и девушка устроилась в частную школу.Но вскоре ее пришлось оставить, так как у Раневской просто не было средств на оплату учебы.

Но в другом мне повезло. Актриса Гельцер отреагировала на девушку своим участием. Именно она порекомендовала Раневскую в подмосковный Летний театр Малаховского. И хотя Фаине приходилось играть в толпе, для нее было настоящим счастьем даже быть рядом с известными актерами. В те годы там играли великие Ольга Осиповна Садовская, Петипа, Певцов. Кстати, именно певцы предсказали, что Раневская станет известной актрисой.

Отыграв сезон в Малаховском театре, Раневская в 1916 году подписала договор с труппой «Ладовская» на роли кокетливых героинь и уехала в Керчь. Но выступления труппы зрителей не привлекли, и Раневская покинула антреприз. Ее скитания начались в провинциальных театрах — Феодосии, Кисловодске, Ростове-на-Дону …

Весной 1917 года вся семья Фельдман эмигрировала, Фаина осталась одна в России. В Ростове она познакомилась с актрисой Павлом Леонтьевной Вульф, в лице которой Раневская нашла надежного друга на всю жизнь.Во время Гражданской войны Вульф приютил Раневских, а выживать им помог известный драматург Макс Волошин.

Затем Раневскую приняли в труппу Актерского театра, главным режиссером которого был Павел Анатольевич Рудин. Актриса успешно дебютировала в роли Маргариты Кавалини в опере «Роман», а затем сыграла в спектаклях: «Живой труп», «Последняя жертва», «Без вины», «На всякого мудреца …», «Гроза», «На дне», «Ревизор». , Брак и другие.Одной из лучших работ актрисы стала роль Шарлотты в «Вишневом саду».

В 1925 году Павел Вольф и Фаина Раневская поступили в передвижной театр Департамента народного образования Москвы (МОНО). Но, просуществовав один зимний сезон, театр закрыли, и актрисы снова вернулись в провинцию. И снова они начинают с блуждания — Святогорский театр при санатории горняков Донбасса, Бакинский рабочий театр. Потом были Гомель, Смоленск, Архангельск, Сталинград и снова Баку…

Снова в Москве

Все эти годы Раневская не покидала московскую мысль. В 1930 году она написала письмо главному режиссеру Московского камерного театра Александру Таирову с просьбой принять ее. Вначале следует отказ, но потом режиссер меняет свое мнение. А с 1931 года Раневская стала актрисой этого театра. Раневская дебютирует в Москве ролью в спектакле «Патетическая соната». Более того, он успешно дебютирует, но через некоторое время спектакль снимается с репертуара…

Так как других ролей у нее не было, Раневская в 1935 году уехала в Центральный театр Красной Армии. Здесь она сыграла мать в спектакле «Чужое дитя», сваху в пьесе Островского «Последняя жертва», Оксана в пьесе Корнейчука «Смерть эскадрильи» и главную роль в пьесе Горького «Васс Железнов».

В 1939 году Раневскую пригласили в Малый театр. Выступайте на сцене, где играла великая Ермолова! Раневская соглашается, но возникают неожиданные препятствия. Ее не хотели отпускать из театра Красной Армии, и актриса со скандалом ушла.При этом старейшины Малого оказались категорически против ее вступления в труппу. В результате Раневская осталась без работы …

Дебют в кино

Фаина Раневская дебютировала в кино в 1934 году, будучи тогда актрисой Камерного театра. Начинающий режиссер Михаил Ромм, увидев ее на сцене, предложил ей сыграть роль мадам Люазо в фильме «Пышка» по знаменитому роману Мопассана.

Как призналась Раневская, стрельба была очень сложной.Обогрев не работал — павильоны поддерживали температуру холодильной камеры, и актеры не попадали зубами на зубы. Постоянная суета, мучительно долгая установка света, шум техники, вечная неразбериха …

Фильм снят в немом варианте. Тем не менее, чтобы лучше прочувствовать роль, Раневская вынула оригинал рассказа Мопассана и подтвердила несколько фраз мадам Люазо на языке оригинала.

Ромен Роллан, приехавший в Советский Союз, остался в восторге от фильма.Среди актеров он выделил прежде всего Раневскую. По его просьбе Пышку показали во Франции. И картина там прошла с большим успехом.

Муля, не нервничай!

После Пышки, несмотря на успех, Раневская решила больше не появляться в кино — слишком уж больно. Тем не менее, спустя три года она приняла предложение режиссера Игоря Савченко сняться в роли священника в фильме «Дума о казачьей Голоте». К этому времени актриса просто осталась без работы в театре, и кино захватило ее.

В 1939 году Фаина Раневская снялась сразу в трех фильмах. В фильме Анненского «Человек в футляре» она исполнила роль жены инспектора, в фильме «Ошибка инженера» режиссера Мачерет она исполнила роль жены портного Иды Гуревич. А вот настоящую известность актрисе принесла комедия Татьяны Лукашевич Подкидыш.

В Подкидыше Раневская сыграла уверенную в себе женщину, командующую мужем-подкаблучником. Актриса специально для роли придумала несколько резких фраз.Одна из них — Муля, не нервничай — стала по-настоящему крылатой. Эта фраза впоследствии преследовала ее всю жизнь. При виде актрисы мальчишки на улице закричали: Муля, не нервничай!

Все это крайне раздражало Раневскую, со временем она просто возненавидела роль, которая принесла ей популярность. Как-то она даже призналась в этом Анне Ахматовой. Я сложила руки под темной вуалью — это тоже мои Мули, — ответила она.

Много-много лет спустя, когда Леонид Ильич Брежнев вручил Фаине Георгиевне Раневской орден Ленина, то не удержался — скривился и вскрикнул: Муля, не нервничай! Фаина Георгиевна презрительно пожала плечами и сказала: Леонид Ильич, так ко мне обращаются только невоспитанные беспризорники! Брежнев ужасно смутился и тихо ответил: извини, я просто очень тебя люблю.На чем инцидент закончился.

В 1940 году Михаил Ромм пригласил Фаину Раневскую сняться в социально-психологической драме «Сон». Актриса сказала: «За всю свою долгую жизнь я не испытала такой радости ни в театре, ни в кино, как во время нашей второй встречи с Михаилом Ильичем. Такого отношения к актеру — не побоюсь мягкого слова — такого доброжелательного режиссера-педагога я не знала, никогда не встречала. Его советы, намеки были точными, необходимыми. Я навсегда сохранил благодарность Михаилу Ильичу за помощь, которую он мне оказал в работе над ролью госпожи.Скорохода в «Сне», и от радости, когда я увидел этот замечательный фильм на экране.

Снимать картину Михаил Ромм начал после того, как посетил Западную Украину, которая была присоединена к нашей стране в конце 30-х годов. Впечатления от увиденного легли в основу фильма. Раневская сыграла роль хозяйки меблированных комнат — мадам Розы Скороход. Эта работа положила начало огромному трагическому началу таланта Фаины Раневской. В ее героине парадоксальным образом смешались сострадание и жестокая беспощадность к тем, кто ниже ее по социальному положению, всепоглощающая скупость и такая же безмерная любовь к сыну-неудачнику, для которого она живет, работает, творит подлость, осознавая в глубине души всю тщетность этих усилий… Выдающийся драматург Теодор Драйзер высоко оценил игру актрисы.

После начала войны Фаина Раневская была эвакуирована в Ташкент, где пробыла до 1943 года. В 1943 году Раневская вернулась в Москву и поступила в Драматический театр (ныне Театр Владимира Маяковского). Она снялась в нескольких обычных фильмах, после чего ее пригласили на роль мамы в фильме «Свадьба».

Режиссер Исидор Анненский собрал великолепный актерский ансамбль.Помимо Фаины Раневской, на свадьбе снялись: Эраст Гарин, Зоя Федорова, Алексей Грибов, Осип Абдулов, Михаил Яншин, Сергей Мартинсон, Вера Марецкая, Николай Плотников, Михаил Пуговкин и многие другие. Позже Фаина Раневская очень негативно отзывалась о фильме и о самом режиссере, считая, что Анненский, во-первых, полностью извращал чеховскую прозу, а во-вторых, не в полной мере использовал талантливых актеров.

Фаина Георгиевна права или нет, но комедия «Свадьба» на долгие годы стала одним из любимых фильмов зрителей.Сколько фраз из фильма стало крылатым. Вспомните фирменное выражение Осипа Абдулова. В Греции все есть, или фразу Фаины Раневской. Они хотят показать свое образование. Кроме того, «Свадьба» — неиссякаемый кладезь русского остроумия — беспристрастно описывает человеческие пороки и заблуждения. Самая пошлая история свадебных разборок в семье Жигаловых, во что бы то ни стало пытающихся заполучить капризного чиновника Апломбова в женихи, превращается в настоящую энциклопедию национальных персонажей.

Сама Раневская, создавая образ, использовала наблюдения из реальной жизни. Вы не можете получить здесь макияж. Ведь я надела платье, задрала нос, надела парик и шляпу и вышла на съемочную площадку, почти не накрашиваясь. Все дело в манере говорить, слушать, думать. Она признала, что ходить и жестикулировать можно только позже.

После войны Фаина Раневская сыграла несколько заметных ролей. В 1947 году на экраны вышла комедия Григория Александрова «Весна» с Любовью Орловой и Николаем Черкасовым в главных ролях.Фаине Раневской в ​​сценарии был отведен всего один эпизод: ее героиня Маргарита Львовна подавала завтрак своей знаменитой племяннице.

Александрова пригласила актрису сняться в роли. Раневская придумала множество забавных фраз и диалогов. Вместе с Ростиславом Пляттом они внесли в картину комедийный, характерный водевильный элемент. Вспомните разговор по телефону: Скорая помощь! Первая помощь! Кто пациент? Я болею. Лев Маргаритович. Маргарита Львович. В результате Фаина Раневская и Ростислав Плятт, исполнявшие роли второго плана, запомнились зрителям даже больше, чем главные герои.

В том же году Раневская сыграла мачеху в знаменитой сказке «Золушка» в постановке Надежды Кошеверовой. Эта картина — одна из немногих, принесших актрисе настоящую радость. Раневская играла с присущей ей яркостью, правдоподобием. Г. Скороходов в своей книге «Разговоры с Раневской» сказал: «В ее мачехе публика узнала, несмотря на ее великолепную средневековую одежду, сегодняшнюю соседку-склоку, коллегу, просто знакомую, установившую ее диктатуру в семье.Это повседневный ролевой план, довольно злой и выразительный. Но в «Мачехе» есть и социальный оттенок. Ее сила, безнаказанность, самоуверенность скрыты в огромных связях …

Одна из самых ярких сцен в фильме с участием Раневской — это, конечно, охота за знаками внимания со стороны короля и князя на балу. Возвращаемся к книге Скороходова: все забавно: чем и как занимается хорошая семья. Раневская здесь, повторяем, минимальный соавтор сценариста Шварца, но полная хозяйка роли.По сценарию дочери сообщают матери о знаках внимания, и она, зная силу документа, сразу же записывает каждый факт в тетрадь.

Сценарист Евгений Львович Шварц, как никто другой, мучительно внимательно относился к каждой фразе, к каждому слову в сценарии, Раневская с радостью разрешила импровизировать. Раневская вспоминала: «Была и такая сцена. Готовлюсь к балу, примеряю разные перья — сама придумала: мне показалось очень типичным, что Мачеха жаловаться на судьбу и тут же смотреть в зеркало, прикладывая разные перья к голове и любуясь собой .Но для акции мне не хватало текста. Евгений Львович посмотрел на то, что я сочинил, засмеялся и поцеловал мою руку: с Богом!

Мачеха — одна из лучших комедийных ролей Раневской. Удивительно, но она — сугубо отрицательный персонаж сказки — вызывает настоящий восторг у зрителей!

Прочие послевоенные работы

Среди других работ Фаины Раневской в ​​послевоенные годы стоит отметить роль ее бабушки в фильме «Слон и веревка», где актриса сначала снялась с Наташей Защипиной, затем — шестилетняя девочка.Раневская высоко оценила юную актрису и общалась с ней как со взрослой.

В очередной раз они вместе снялись в 1949 году в драме «У них есть Родина» по пьесе Сергея Михалкова. В фильме рассказывается о том, как советские разведчики, найдя приют с советскими детьми в Западной Германии под присмотром британской разведки, добиваются возвращения своих детей на родину …

Фаина Раневская рассказала о своей роли и о своей роли. фильм выглядит следующим образом: Да, это сделала фрау Вурст.Вурст — немецкая колбаса. Еще я играю в такую ​​толстую колбасу, наливая себе пиво. Я не мог отойти от покрытых мною толщин. И под щеками и под губами тоже что-то запихала. Не лицо, а осел. Но когда я говорю о дерьме Михалкова, я имею в виду одно: знал ли он, что всех детей, которые после этого фильма добились возвращения на родину, отправили прямо в лагеря и колонии? Если бы вы знали, то тридцать сребренников не обожгли вам руки?

50-е гг.Работа в театре

В 1949 году Раневская оставила драматический театр и перешла на работу в театр. Моссовет. Здесь она играла очень мало. Репертуар театра состоял из обычных, а иногда просто бесцветных и скучных спектаклей, приуроченных к следующим советским праздникам. С большим трудом ее уговорили сыграть старуху в спектакле «Рассвет над Москвой». По сценарию ее героиня представляла собой своего рода совесть-мать, рассекающую утробу правды.От скуки и раздражения великая актриса превратила свою роль в пародию на заданную тему, и каждое появление на сцене сопровождалось аплодисментами.

Как-то Раневской попался эпизод из спектакля «Буря». На первую репетицию актриса принесла огромный Талмуд. Все знали: Раневская вручную переписывала роль. Но здесь было кое-что еще. Она принесла десятки версий каждой пьесы, почти каждой строчки своей роли. Она практически полностью переписала текст, Завадский застыл.Фаина … а драматург, что он скажет? Драматург прочел ее, побагровел и так засмеялся, что все испугались. Здесь ничего нельзя изменить, — сказал он, — оставьте все … как с Раневской. На следующий день актриса принесла еще несколько вариантов. Оставь ее, — сказал драматург, — пусть играет, как хочет и как хочет. Как бы то ни было, лучше ее сыграть эту роль невозможно.

Раневская так великолепно сыграла свой эпизод в «Грозе», что затмила всех остальных актеров, в том числе главных.Завадский не захотел мириться с этим и вскоре лишил актрису роли.

Все это, конечно, не могло устроить Фаину Георгиевну, и в 1955 году она ушла из театра. Она перешла в Пушкинский театр — бывший Камерный театр. Одна из причин заключалась в том, что именно в Камерном она когда-то начала свою карьеру. Однако от старого Таировского театра ничего не осталось. Она проработала здесь до 1963 года, но потом и отсюда уехала …

Одиночество

За всю жизнь Фаина Раневская так и не вышла замуж.Однажды ее спросили, была ли она когда-нибудь влюблена. Раневская рассказала эпизод из юности. Она была влюблена в красивого актера, игравшего с ней в труппе. Однажды актер сказал ей, что вечером приедет к ней домой. Раневская нарядилась, накрыла на стол … Артист пришел пьяный и с женщиной. Детка, погуляй где-нибудь на пару часов, дорогая, — сказал он. С тех пор не так уж и много влюбиться — не могу на них смотреть: гады и негодяи! — призналась Фаина Георгиевна.

Однако в начале 60-х у Фаины Раневской был период, когда она не чувствовала себя одинокой. Она получила письмо от сестры Беллы (Изабеллы Георгиевны Аплин), которая жила одно время во Франции, а затем, похоронив мужа, переехала в Турцию. Сестра тоже была одинока и попросила помощи вернуться в СССР. Помогала министр культуры Е. Фурцева.

Сестры прожили вместе несколько лет. Вскоре у Беллы обнаружили рак. Раневская вызвала лучших врачей, ночевала с ней — уже безнадежно.Больница, операция — все было бессмысленно. Белла умерла в 1964 году …

Фильм. 50-60с

Все это время Раневская практически не снималась в кино. А о тех редких работах актриса говорила так: … Я чушь снимаю. Съемки похожи на каторгу. Сплошное унижение человеческого достоинства, а впереди — провал, позор, если картинка вылезет на экран.

Фильм Берегись бабушки! (1960) Надежда Кошеверова, где Раневская сыграла главную роль, оказалась откровенным провалом.Раневская восприняла это как личное оскорбление и поссорилась с режиссером, который был ее другом много лет.

Тем не менее, пять лет спустя Кошеверова решилась снова пригласить Фаину Георгиевну на свою новую картину. Раневской предстояло исполнить роль директора цирка в фильме «Сегодня новый аттракцион». Роль получилась неплохой, и актриса после долгих уговоров согласилась. Правда, при этом она выдвинула ряд условий. Во-первых, двойная оплата. Во-вторых, актриса сказала, что приедет в студию только один раз, а значит, декорации строятся для нее.Кроме того, он должен перемещаться в отдельном отсеке — не над колесами, а посередине вагона. Жить — в Европе и обязательно с видом на Русский музей — в флигеле, где поселились иностранцы. Совершенно исключались какие-либо контракты с животными (по сценарию у режиссера к ним патологическая страсть), официально это объясняли острейшей астматической реакцией. Сейчас ведущие актеры требуют все больше и больше, но тогда такие требования были просто невероятными.И все же директор согласился, хотя на практике условия практически не выполнялись.

Роль в кино Сегодня новый аттракцион стал последней работой в кино Фаины Георгиевны.

Великая актриса

В середине 60-х Раневская вернулась в театр к Завадскому. В Театре Моссовета она проработала до конца своих дней.

Удивительно, но за много лет она не сыграла ни одной большой роли в мировом репертуаре. Все экранные и сценические произведения Раневской можно пересчитать по пальцам.Я не сделала 99 процентов из ста в своей жизни », — сказала она. Но даже это немного сделало ее величайшей российской актрисой. Лондонский ежегодник «Кто есть кто» включил ее в десятку лучших актрис ХХ века. И это не случайно. Некоторые из главных режиссеров говорили о Фаине Георгиевне: она все умеет! Актриса свободно владела всеми жанрами — от трагедии до фарса. Раневская не играла — она ​​жила своими ролями, как дети живут своими играми, до конца, по правде говоря, до счастья.И если она видела безразличие, работала без энтузиазма, значит, она была безжалостной, как безжалостны дети.

Остальные пострадали от непростого характера Раневской. Поэтому с постоянным ворчанием она довела Ия Саввина до слез. Но потом она позвонила с извинениями, которые потрясли меня величественной откровенностью: я такая одна, все мои друзья мертвы, вся моя жизнь — работа … Я вдруг завидовал тебе. Я завидовал легкости, с которой вы работаете, и на мгновение возненавидел вас. И я много работаю, меня преследует страх сцены, будущей публики, даже партнеров.Боюсь, я не капризная, девочка. Это не из гордости. Не провал, не неудача, боюсь, но — как вам объяснить? — это моя жизнь, и как ужасно распоряжаться ею неправильно.

За год до смерти Раневская отказалась играть на сцене. Она сказала, что старость — это ужасно. Все кости болят. Очень устал, очень. Восемьдесят семь лет! Я не Яблочкина, чтобы играть до 100 лет. Нет, на сцену больше не выйду!

В средствах массовой информации Фаину Раневскую часто называют одной из величайших русских актрис ХХ века и «королевой второго плана», а также женщину известна широкой публике своими едкими высказываниями, многие из которых стали крылатый.

Хрен, поставленный на чужое мнение, обеспечивает спокойную и счастливую жизнь.

Под самым красивым павлиньим хвостом находится самая обычная куриная задница. Так что поменьше пафоса, господа.

Есть люди, в которых живет Бог; Есть люди, в которых живет дьявол; А есть люди, которые живут только червями.

Женщины, конечно, умнее. Вы когда-нибудь слышали о женщине, которая потеряет голову только потому, что у мужчины красивые ноги?

Симпатичные люди тоже дерьмо.

Оптимизм — это недостаток информации.

Другая половина находится в мозгу, жопе и таблетках. И я изначально был целым.

Лесбиянство, гомосексуализм, мазохизм, садизм — это не извращения. На самом деле извращений всего два: хоккей на траве и балет на льду.

Если женщина идет с опущенной головой, у нее есть любовник! Если женщина ходит с высоко поднятой головой, у нее есть любовник! Если женщина держит голову прямо, у нее есть любовник! И вообще — если у женщины есть голова, значит, у нее есть любовник!

Живут вместе.Как муж и жена. Хотя нет. Они живут намного лучше.

Настоящий мужчина — это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит день рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет, — ее муж.

Лучше быть хорошим человеком, ругающимся, чем тихим, воспитанным существом.

Женщины не слабый пол, слабый пол — гнилые доски.

Теперь, когда человек стесняется сказать, что он не хочет умирать, он говорит следующее: он действительно хочет выжить, чтобы увидеть, что будет дальше.Как будто, если бы не это, он бы сразу был готов лечь в гроб.

Легендарная Фаина Раневская (настоящее имя Фанни Гиршевна Фельдман) родилась в богатой еврейской семье в конце августа 1896 года. В то время семья Фельдманов жила в собственном доме в Таганроге. Кроме Фаины подрастало еще четверо детей: сестра Белла и три брата (один из них умер в младенчестве). Мать Фаины была домохозяйкой и вырастила пятерых детей. Папа был влиятельным производителем.Он владел лакокрасочным заводом, имел магазин, несколько домов и даже пароход.

Фаина не чувствовала себя счастливой в родительском доме. Напротив, она страдала от одиночества. Скорее всего, причина была в крайней уязвимости из-за врожденного дефекта — заикания. Девушка мало общалась со сверстниками и даже умоляла родителей забрать ее из элитного женского спортзала, где она чувствовала себя неуютно и не любила учиться. С тех пор учителя приходили к фельдманам на дом, и Фанни получила очень достойное образование.Девушка играла на фортепиано, пела, хорошо знала иностранные языки и жадно читала.

Фаина Раневская (слева внизу) с гувернанткой, братом и сестрой

Спустя десять лет Фаина увлеклась кино и театром. Спектакль «Вишневый сад», который она увидела в тринадцатилетнем возрасте, произвел на нее огромное впечатление. Впечатление было настолько велико, что Фаина сдала экзамены в гимназию экстерном и стала посещать занятия в театральной студии. Вскоре дочь сообщила родителям, что собирается учиться на профессиональную актрису.Это стало причиной разрыва Фаины с родителями. Отец много лет не общался с дочерью. В 1915 году Фанни Фельдман уехала в столицу.

Театр

Фанни приехала в Москву налегке — ее отец не дал дочери ни цента на проживание в столице, потому что считал ее желание стать артисткой глупой прихотью. Мама тайком дала немного денег. Девушка сняла крохотную комнатку на Большой Никитской и сразу почувствовала себя совершенно счастливой и свободной.В эти годы Фаина познакомилась с легендарными личностями, культовыми поэтами того времени. Потом познакомилась с великим художником Василием Качаловым и даже влюбилась в него.

К сожалению, Фаину не приняли в столичные театральные школы, и ей пришлось искать частную школу. Но денег на обучение не было. Не дал Фаине пропасть зря знаменитый художник Гельцер. Она позаботилась о том, чтобы девушку отвели в один из театров Подмосковья. В Летнем театре Малаховского Фанни смогла посмотреть игру известных актеров Садовской, Петипа и Певцова.Самая начинающая актриса появлялась только в массовке. Когда закончился летний театральный сезон, Раневской пришлось искать другое место. Ей удалось немного поработать в небольших театрах Керчи, Кисловодска, Феодосии, Баку, Ростова и Смоленска.

Весна 1917 года принесла Фаине окончательный разрыв с семьей. Семья Фельдман эмигрировала. Но был и счастливый момент: девушку приняли в столичный Театр Актера. Наконец-то юную актрису оценили по достоинству. Театральная биография Фаины Раневской началась со спектакля «Роман», где Раневская сыграла заметную роль Маргариты.Затем последовало множество спектаклей, где артист играл более-менее заметные роли. Самой значительной своей работой Раневская считала спектакль «Вишневый сад», где она сыграла Шарлотту. В этом театре Фаина Георгиевна проработала до 1931 года. Затем она перешла в более известный Московский Камерный театр, где вскоре дебютировала в Патетической сонате.

Четыре года спустя Раневская переходит работать в Театр Красной Армии, где останавливается до 1949 года. Здесь Фаина Георгиевна также участвует во многих постановках, но самая известная из них — Васса Железнова, где актриса сыграла Главная роль.

В самом начале 50-х Фаина Раневская переехала в Театр Моссовета, где ее пребывание сопровождалось частыми скандалами. Талант актрисы часто превосходил режиссерский. У Раневской было свое видение игры, часто не совпадающее с режиссерским. Например, сыграв эпизодическую роль в спектакле «Шторм», Фаина Георгиевна полностью переписала его и сыграла по-своему.

Фаина Раневская в спектакле «Буря»

При этом она затмила даже исполнителей главных ролей, что никак не входило в планы ни самих исполнителей, ни постановщиков спектакля.Споры и столкновения с режиссером Завадским позже нашли отражение в анекдотах и ​​афоризмах, приписываемых резкому языку Фаины Георгиевны. Тем не менее артист появлялся на этой сцене почти четверть века. Здесь она сыграла свои самые яркие роли. Зрители с удовольствием наблюдали за миссис Сэвидж в исполнении Раневской, овациями Люси Купер в спектакле «Далее — тишина».

Фаина Раневская окончила театральную стезю в Пушкинском театре, бывшем Камерном.С этого театра началась ее театральная биография, а здесь она и закончилась в 1963 году.

Фильмы

Впервые зрители увидели Фаину Раневскую в роли колоритной мадам Люазо в драме Ромма «Пышка». Это был 1934 год. С этим спектаклем актрисе даже удалось побывать во Франции, куда труппу театра пригласил Ромен Роллан, который высоко оценил спектакль.

Фаина Раневская в фильме «Пышка»

Вообще Фаина Раневская сыграла не так много ролей в кино, но это свойство телевидения таково, что именно оно делает артистку известной и узнаваемой на всю страну.Сама актриса не очень ценила работу в кино, ставя ее значительно ниже театральной. О работе в кино она сказала, что «деньги съедены, а позор остается». И все же большинство ее поклонников знают Раневскую именно по работе в кино.

В самом конце 30-х Раневская снялась в трех фильмах, сделавших Фаину Георгиевну легендарной. Во всех этих лентах актриса появилась в ролях жены: в фильме «Мужчина в футляре» она стала женой инспектора, в «Ошибке инженера Кочина» — женой портного Гуревича.Что ж, самая популярная жена появилась в «Пипец», где Раневская произнесла незабываемую, теперь уже модную фразу «Муля, не заставляй меня нервничать».

Фаина Раневская в фильме «Подкидыш»

Во время войны Раневская вместе с труппой театра была эвакуирована и проработала в Ташкенте до 1943 года. По возвращении в Москву ей предложили сыграть Мамаша в «Свадьбе Анненского». В этой картине Раневская снялась с известными артистами, Михаилом Яншиным, Верой Марецкой и многими другими узнаваемыми актерами.

А в 1947 году на экраны выходит знаменитая комедия «Весна», в которой Раневская сыграла свою великолепную Маргариту Львовну. И Черкасов, сыгравший в фильме главные роли, и сама Фаина Георгиевна мгновенно превратили фильм в один из самых популярных и кассовых.

Фаина Раневская в фильме «Золушка»

В том же году актриса сыграла мачеху в балете Кошеверовой «Золушка». Сценаристом картины выступил Евгений Шварц, обожавший Раневскую.Он позволил великой художнице вставить свои несравненные фразы. Это произведение считается лучшим из сыгранных Фаиной Георгиевной. А сама она считала Мачеху своей самой удачной работой.

Последняя роль Раневской в ​​кино — лента «Сегодня новый аттракцион». Актриса сыграла директора цирка, но перед этим поставила режиссеру ряд условий. Поскольку Фаина Георгиевна на тот момент была уже очень известной, то, конечно, режиссер на все согласился, лишь бы получить звезду в своем фильме.

Фаина Раневская в фильме «Сегодня новый аттракцион»

Фаина Раневская получила звание Народной артистки СССР и три Сталинские премии.

Великая Фаина Георгиевна Раневская скончалась в июле 1984 года в столице от сердечного приступа, отягощенная пневмонией. Современники называют Раневскую «королевой второго плана» и признают, что она была величайшей русской актрисой ХХ века.

Афоризмы

Многие резкие к слову высказывания Фаины Георгиевны превратились в крылатые выражения.Часто артистка язвительно высмеивала других, и это получалось от нее всем, вне зависимости от званий и должностей. Но еще она шутила о своей очень сложной жизни. Например, Раневской принадлежат слова:

«Если бы я, уступая просьбам, стала писать о себе, это была бы жалобная книга« Судьба шлюха ».

Что касается творческого и сценического имени — Раневская, то и здесь есть грустная и в то же время «фирменная» манера актрисы, над которой можно подшутить в любых ситуациях. Однажды актриса вместе с коллегой по театру заглянула в банк.

Иногда мать втайне от мужа отправляла дочери небольшие денежные переводы. Фаина Георгиевна вспоминает: «Когда мы вышли из массивных дверей банка, порыв ветра выхватил у меня из рук купюры — всю сумму. Я остановился, и, глядя на разлетающиеся купюры, сказал:

— Жалко денег, но как красиво они улетают! — Да вы ведь Раневская! — воскликнул товарищ. — Только она могла так сказать! Когда позже мне пришлось выбирать псевдоним, я решила взять имя чеховской героини.У нас с ней есть что-то общее, но не все, не все. »

Одним из немногих настоящих друзей Раневской был режиссер Соломон Михоэлс. Она посвятила ему слова:

« Есть люди, в которых живет Бог, есть люди, в которых живет дьявол, и есть люди, в которых живут только черви. Бог живет в тебе! »Михоэлс тогда ответил:« Если Бог живет во мне, то Он ко мне сослан ».

За несколько месяцев до смерти Раневская со свойственным ей горьким сарказмом написала:

«Когда я умру, похорони меня и напиши на памятнике:« Она умерла от отвращения ».»

Личная жизнь

Личная жизнь Фаины Раневской была несчастливой. Она никогда не была замужем. Скорее всего, избегала мужчин из-за значительной психологической травмы, которую получила в ранней юности. Фанни была влюблена в одного из актеров в ней. труппа.Как ей показалось, он ей тоже посочувствовал.Когда девушка пригласила его в гости, он пришел, но не один, а с женщиной.И попросил Фаину прогуляться.С тех пор Раневская стала избегать все связи, которые в будущем могут навредить ей.

Фаина Раневская в последние годы

Фаина Георгиевна очень долго не чувствовала себя одинокой. В 60-е к ней переехала родная сестра Белла, решив скоротать одиночество после смерти мужа с любимым человеком. Но вскоре моя сестра заболела и умерла.

Фигурка любимой собаки на могиле Фаины Раневской

Фаина Раневская осталась совсем одна. Единственным существом, скрашивавшим ее одиночество, была дворняга по имени Бой. После смерти актрисы на ее надгробие установили фигурку любимой собаки.

Фильмография

• Пышка
• Ошибка инженера Кочина
• Подкидыш
• Слон и веревка
• Весна
• Золушка
• Встреча на Эльбе
• У них есть родина
• Дальше Легкая жизнь
• Легкая жизнь …
• Комедия минувших дней

ироничных цитат о себе на день рождения Фаины Раневской «> ироничные цитаты о себе на день рождения Фаины Раневской» alt = «(! LANG: Смех сквозь слезы ироничные цитаты о себе на день рождения Фаины Раневской!}» >

27 августа 1896 года родилась великая актриса, кладезь афоризмов и цитат Фаина Георгиевна Раневская.Она была не очень красива и никогда не была хорошей девочкой. Фаина Раневская отличалась живой иронией и сарказмом, в том числе и в своих высказываниях о себе. Сегодня Бабр решил сделать подборку своих цитат о своей внешности, судьбе и отношении к жизни.

• «В моем толстом теле сидит очень стройная женщина, но она просто не может выбраться. из. А с учетом моего аппетита для нее это похоже на пожизненное заключение … »
• « Фаина Георгиевна, как дела? »« Знаешь, родная, что такое дерьмо? Так оно и есть по сравнению с моей жизнью — варенье ».
• «Я как старая пальма на вокзале — никому не нужна, а выбрасывать жалко».
• На вопрос: «Вы больны, Фаина Георгиевна?» — Обычно она отвечала: «Нет, я просто так выгляжу».
• Раневская стояла голая в гримерке и курила. Вдруг без стука в нее вошел Валентин Школьников, управляющий Театра имени Моссовета. Мужчина замер. Фаина Георгиевна спокойно спросила: «Тебя не шокировало, что я курю?»

Так Фаина Раневская выглядела в молодости, но все ее помнят в старости

• «Я не пью, больше не курю и никогда не изменяла мужу, потому что у меня его никогда не было», — сказала Раневская перед вопросами журналиста.«Ну и что, — не отстает журналист, — чтобы у вас совсем не было недостатков?» «В общем, нет», — скромно, но достойно ответила Раневская. И после небольшой паузы добавила: «Правда, у меня большая задница, и я иногда немного вру!»
• Если бы я вел дневник, я бы каждый день записывал одну фразу: «Какая смертельная тоска», и все.
• «Либо я старею и глупо, либо сегодняшняя молодежь ни на что не похожа! Раньше я просто не знал, как отвечать на их вопросы, а теперь даже не понимаю, о чем они спрашивают.«
• «Я играю роль яйца: участвую, но не вхожу».
• «Думайте и говорите обо мне что хотите. Где вы видели кошку, которой было бы интересно, что о ней говорят мыши? «
• Что-то мне давно не говорили, что я ебанутый. Я теряю популярность.

Фаина Раневская в кинотеатре

• Однажды ей предложили сняться в детской программе типа «Спокойной ночи, детки!». На что Раневская ответила: «Представьте — мама укладывает ребенка спать, а вот я с лицом из телевизора:« Добрый вечер! » Ребенок на всю жизнь станет заика ».
• «Я посмотрел в свой паспорт, увидел, в каком году родился, и просто ахнул».
• Давно ничего не читал. Еще я все перечитал Пушкина, Пушкина, Пушкина. Мне даже приснилось, что он вошел и сказал: «Как ты устал, старый дурак!»
• «Старость, — сказала Раневская, — это время, когда свечи на именинном торте стоят дороже, чем сам торт, а половина мочи уходит на анализы».
• «Молодой человек! Я еще помню порядочных людей… Боже, сколько мне лет! «
• «Я был достаточно умен, чтобы прожить свою жизнь глупо».
• На моем надгробии напишите «Умер от отвращения».

Фаина Раневская актриса :: люди :: Россия-Инфоцентр

Легендарная Фаина Раневская (1896–1984) вошла в историю как самая эксцентричная актриса российского кино советской эпохи. Создательница целой галереи неповторимых фарсовых персонажей, философ с сигаретой, скандальный образ, язвительная дама, чуткий человек — все это Фаина Раневская.О ней написано много, а остроумные афоризмы и шутки остаются популярными до сих пор.

Вот что говорится в одном из рассказов о начале актёрской карьеры великой Раневской: «В 1915 году к директору одного из театров Подмосковья пришла барышня весьма своеобразной внешности. У нее было рекомендательное письмо от московского импресарио Соколовского, друга режиссера. « Дорогой Ванюша, — написал он, — посылаю к вам эту даму, чтобы от нее избавиться.Пожалуйста, деликатно намекните ей, что ей нечего делать на сцене, у нее нет перспектив. Мне по каким-то причинам неудобно делать это самой, поэтому вы, милая, как-нибудь отговорите ее от карьеры актрисы — так будет лучше и для нее, и для театра. Она безнадежна; одинаково играет все роли; ее фамилия Раневская… »К счастью, режиссер не последовал совету Соколовского.

Фаина Раневская (настоящая фамилия Фельдман) родилась 27 августа 1869 года в богатой еврейской семье в городе Таганроге.

Фаина увлеклась кино с двенадцати лет. Чуть позже началось ее увлечение театром. Первые визиты в городской театр оставили незабываемые впечатления, но самые сильные из них произвела картина А.П. Чехова «Вишневый сад » на сцене МХАТ в 1913 году. Псевдоним Раневская был взят в честь главной героини спектакля. очень игра.

Однажды, когда она получила деньги и держала их в руках, порыв ветра унес их; в ответ она только улыбнулась и сказала: « Ах, как красиво летает! ». Тогда ее спутник сказал:« Ты такая же, как Раневская ».Таким образом, фамилия прижилась к ней, став впоследствии ее официальным псевдонимом.

В 1911 году Фаина еще школьницей познакомилась с творчеством известной тогда провинциальной актрисы Павлы Леонтьевны Вульф во время гастролей последней с труппой Ростова-на-Дону. Вторая встреча с этой актрисой в преддверии революции 1917 года решила судьбу Раневской. Весной 1917 года вся семья Фельдмана эмигрировала за границу, а Фаина осталась в России и стала ученицей и членом семьи Павлы Вульф.

Подкидыш (1939) Фаина переехала в Ростов-на-Дону и дебютировала на сцене драматического театра партией итальянской певицы Маргариты Кавалини из пьесы Э. Шелтона, выбранной по совету Павлы Вульф. Однако это была партия Шарлотты из чеховского романа «Вишневый сад », в которой Раневская раскрыла особенность собственного дара, где соединились эксцентричность и трагедия, лирическая клоунада и тонкий психологический узор. Фаина Раневская сыграла около 200 ролей, работая в провинциальных театрах.

Московский период Раневской начался в 1931 году партией Зинки из Патетической сонаты Н. Кулиша в постановке А. Таирова в Камерном театре. Характер проститутки, мечтающей о лучшей жизни, довольно типичный для русской литературы, был боготворным материалом для актрисы, правильно соотносившей внешний вид, несколько неуклюжий и неровный, с динамикой внутренней жизни героини.

В 1934 году состоялся успешный кинодебют Фаины Раневской.Михаил Ромм, тогда еще начинающий кинорежиссер, увидел ее игру на сцене и предложил ей роль мадам. Люазо в немом черно-белом фильме « Пышка » по роману Ги де Мопассана « Boule de Suif ».

Золушка (1947) Однако после дебюта, несмотря на международный успех фильма, Раневская решила больше не появляться на экране, поскольку «это слишком мучительно». Тем не менее, спустя три года она приняла предложение кинорежиссера Игоря Савченко сыграть жену священника в фильме «Дума за казака Голоту, » (1937).На тот момент актриса осталась без театральных ролей и увлеклась съемками.

В 1939 году Фаина Раневская сыграла сразу в трех фильмах. Исполнила «Жена школьного смотрителя» в постановке Исидора Анненского «Человек в футляре », и жена портного Гуревича в постановке « Ошибка инженера Кочина » (Ошибка инженера Кочина) Александра Мачерета; Истинный успех ей принесла комедия Татьяны Лукашевич « Подкидыш » (Подкидыш).

Карикатура Иосифа Игина В Подкидыш Фаина Раневская сыграла решительную и самоуверенную женщину, которая приказывает своему мужу-подкаблучнику. Специально для этой роли актриса придумала несколько язвительных фраз. Один из них — « Муля (уменьшительное имя ее мужа) , не нервничай! »оказался крылатым и преследовал актрису до конца ее жизни. Когда мальчики замечали ее на улице, они кричали: «Муля (уменьшительное имя ее мужа), не заставляй меня нервничать!»

Даже Брежнев, прикрепляя орден Ленина к сундуку Раневской, не удержался и тихо сказал ей: « Муля, не нервничай! »Когда она ответила:« Леонид Ильич, мальчики или хулиганы меня так дразнят », он трогательно извинился:« Извини, но я так тебя люблю! ».

В 1940 году Михаил Ромм пригласил Фаину Раневскую на роль в своей социально-психологической драме « Мечта ». Актриса потом сказала: «За всю свою долгую жизнь я не испытывала такой радости в театре или кино, как это во время нашей второй встречи с Михаилом Ильичем». В этом фильме она сыграла мадам Розу, хозяйку дома. В этом произведении раскрыта огромная трагическая основа таланта Фаины Раневской.

Когда началась война, актриса была эвакуирована в Ташкент, а в 1943 году вернулась в Москву и была приглашена играть на сцене Драматического театра (ныне Театр Маяковского).Также она снялась в нескольких обычных фильмах, и только после этого ей довелось сыграть Мать невесты в фильме Свадьба (Свадьба) (1944). Эта комедия долгие годы была одной из любимых зрителей.

В Easy Life (1964) с Н. Румянцевой После войны Фаина Раневская сыграла несколько больших ролей, в том числе Мачеху в знаменитой сказке Надежды Кошеверовой Золушка (1947). Этот фильм был одним из немногих, которые действительно понравились актрисе.Среди других ее работ следует отметить роль бабушки в спектакле Слон и верёвочка (1945), в котором актриса впервые сыграла вместе с Наташей Зашипиной, тогда еще 6-летней девочкой. пока что. Раневская ценила юную актрису и общалась с ней, как со взрослым человеком.

В 1949 году Раневская ушла из Драматического театра в Театр Моссовета, где играла очень мало. В 1955 году она сменила его на Театр Пушкина, бывший Камерный театр, где когда-то начинала свою карьеру.Однако от старого театра Таирова там ничего не осталось. Там она проработала до 1963 года, потом тоже уволилась…

В 50-60-е годы Раневская очень редко играла в кино. О тех немногих произведениях она писала: «Я играю в мусор. Съемки похожи на каторгу. Сплошное унижение человеческого достоинства, а впереди — провал и позор, если фильм выйдет на экран ». Одно из ее известных высказываний гласит: «Играть в плохом кино — все равно что плевать в вечность».

В середине 60-х Раневская порвала с кино и вернулась в Театр Моссовета, где проработала до конца жизни.В 1970 году она исполнила знаменитый Фрекен Бок (голос) в мультфильме Карлсон вернулся (Карлсон вернулся).

Актриса, которая всю жизнь была очень одинока, никогда не была замужем и не имела детей, шутила: « Семья — очень серьезное дело. Семья может заменить все. Так что, прежде чем создавать семью, нужно подумать, что важнее: семья или все ».

Раневская Фаина Георгиевна умерла 19 июля 1984 г. от сердечного приступа и пневмонии.Она похоронена в некрополе Донского монастыря (Москва) вместе со своей сестрой Изабеллой. В ее родном Таганроге одна из улиц носит имя Раневской.

Источники :
rp.by.ru
ranevskaya.ru
krugosvet.ru
people.ru
akter.kulichki.net

Раневская тоже не хотела становиться шпионом — Джастин Лиффлендер

Олег Михайлович хоть и не был высоким человеком, но обладал огромными гипнотическими способностями и впечатляющим даром убеждения.Между собой подчиненные прозвали его «Бонапарт». Грибанов не стал напрямую продавать Раневскую. Он прислал молодого оперативника по имени Коршунов — человека, которого никогда не обвинят в замысловатом уме.

Капитан Коршунов издалека завел разговор с Раневской. Он рассказал ей о международной классовой борьбе, о махинациях шпионов на территории СССР и о том, как они пытаются сбить с толку нацию, идущую к светлому будущему. Он небрежно напомнил ей, что обязанность каждого советского гражданина — добровольно оказывать помощь органам государственной безопасности.

Внимательно слушая страстный монолог молодого офицера КГБ, Раневская придумывала легкий способ отклонить вербовку, которая обязательно должна была произойти в конце пламенной речи оперативника.

В своем фирменном стиле спросила Коршунова:

«Молодой человек, почему ты не явился раньше, когда я еще не достиг седьмого десятка?»

«Что ты говоришь, Фаина Георгиевна?» Коршунов мелодраматически выпалил: «Никто не возьмет тебя на день старше тридцати.Поверьте, вы молодая женщина … по сравнению с другими актрисами вашей театральной труппы ».

Закуривая очередную сигарету, Раневская покосилась на Коршунова и холодно ответила.

«Я вижу, к чему вы клоните, молодой человек». Не пропуская ни секунды, она заявила: «Я ждала момента, когда служба безопасности поймет, что я достоин. Я всегда готов разоблачить сюжеты отвратительных империалистических низменностей. Можно сказать, это была моя мечта с детства.Но есть проблема…

«Во-первых, я живу в коммунальной квартире. И что еще более важно, я говорю во сне… громко. Итак, мой дорогой коллега — а я могу думать о вас только как о коллеге — давайте вместе попробуем представить, как хорошие тайные полицейские, как это может обернуться …

«Предположим, вы даете мне задание, и я, как ответственный профессионал, начинаю размышлять, как его выполнить. Затем внезапно, посреди ночи, когда я сплю, я начинаю обсуждать с собой детали того, как выполнить задание.Я говорю вслух фамилии, имена, кодовые имена, секретные места встреч, пароли, время встреч и так далее … И мы должны помнить, что меня окружают любопытные соседи, которые в течение многих лет безжалостно следили за каждым моим шагом … И что? Вместо того, чтобы честно выполнять свой долг, я предал тебя! »

Выступление Раневской произвело на Коршунова глубокое впечатление. Он немедленно доложил Грибанову.

«Эта дама готова работать на нас… Я чувствую это внутри.Но есть объективные осложнения, связанные с особенностями ее ночной физиологии ».

«Какие особенности?» — спросил сбитый с толку начальник контрразведки.

«Она громко говорит во сне. К тому же в целом ситуация позорная. Недопустимо, чтобы наш прославленный народный артист занимает комнату в коммуналке ».

Через месяц Раневская отпраздновала новоселье в недавно построенном элитном сталинском небоскребе на Котельнической набережной в Москве.

Затем Коршунов возобновил попытки встретиться с ней. Но каждый раз выяснялось, что Фаина не может прийти на прием: то ли она готовилась к открытию спектакля, то ли у нее болела селезенка, то она простудилась…

Наконец расстроенный Коршунов сообщил актрисе, что едет в ее новый дом. для убедительного разговора. Молодой капитан понятия не имел, с кем имеет дело. Прежде чем он успел добраться до ее двери, в приемном отделении КГБ появился гражданин. Он был неопределенного возраста, хотя выступающие капилляры на носу и опухшее лицо не оставляли сомнений в его основном занятии.Тем не менее, он был относительно трезвым и решительным, когда настаивал, чтобы они приняли его отчет о неблаговидных событиях в знаменитом небоскребе.

Отчет стал коллективным усилием жителей престижного дома на набережной, где всего месяц назад удачно укрылась Раневская. Через час он оказался на столе генерала Грибанова. Он гласил: «Жители верхнего этажа (десять подписантов) любезно сообщают органам госбезопасности, что непосредственно под ними живет какая-то дама, которую можно слышать каждую ночь, которая громко говорит сама с собой об угрозе империалистического шпионажа. и что она собирается с этим делать… как жаль, что она выставит эту капиталистическую нечисть… как только органы госбезопасности возьмут ее на работу на полставки.

Грибанов вызвал Коршунова, дал ему протокол и четкие инструкции.

«Вычеркните Раневскую из своего списка. Забудь о ней и найди кого-нибудь другого — того, кто тихо спит ».

Позже Коршунов узнал от своего агента в Театре имени Моссовета, где работала Раневская, об истинном происхождении этого «коллективного» репортажа. В обмен на две бутылки водки актриса уговорила водопроводчика из своего нового дома помочь в ее схеме противодействия разведке.Это был тот самый информатор с опухшим лицом и демонстративным носом. Но было слишком поздно. Лошадь покинула сарай, а квартира осталась за Раневской.

То, что она была женщиной, полностью лишенной страха, было снова доказано в последующем общении с Генеральным секретарем Коммунистической партии Леонидом Брежневым.

Самая известная фраза Раневской была: «Муля, не действуй мне на нервы!» из фильма 1940 года «Подкидыш». Всю оставшуюся жизнь это будет преследовать ее. Поклонники всех возрастов, особенно дети, восхищались этой фразой, когда она шла по улице.Это ее безмерно раздражало.

Цитаты и выражения Фаины Раневской. Афоризмы и цитаты Фаины Раневской

19 июля скончалась выдающаяся актриса Фаина Раневская. Зрители помнят ее не только по замечательным фильмам, но и по искрометным цитатам. Вспомнили самые популярные высказывания Фаины Раневской.

О женщинах и любви

«Бог сделал женщин красивыми, чтобы их любили мужчины, и глупыми, чтобы они могли любить мужчин.«

Какие женщины, по вашему мнению, более лояльны к брюнеткам или блондинкам? Не долго думая, она ответила: «Серый!»

«Женщины, конечно, умнее. Вы когда-нибудь слышали о женщине, которая потеряет голову только потому, что у мужчины красивые ноги? ”

«Ничто не может сдержать напор красоты!» (Глядя на дырку в юбке)

«- Вы не поверите, Фаина Георгиевна, но меня еще никто не целовал, кроме жениха. «Ты хвастаешься, дорогая, или жалуешься?»

«Вторая половина есть только у мозга, у придурка и у таблетки.И я изначально цел. ”

«Настоящий мужчина — это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит день рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет, — ее муж. ”

«Критики — амазонки в климаксе».

«Почему все дураки такие бабы?»

О здоровье

На вопрос: «Вы больны, Фаина Георгиевна?» — она ​​обычно отвечала: «Нет, я просто так выгляжу».

«Что я делаю? Притворяюсь здоровьем.”

«Чувствую, но плохо».

«Здоровье — это когда у тебя каждый день боль в другом месте».

«Если больной очень хочет жить, врачи бессильны».

«Склероз нельзя вылечить, но о нем можно забыть».

О работе

«Открою деньги, а позор останется» — ответ Раневской на предложение сняться в какой-нибудь картине. ”

«Сняться в плохом фильме — все равно что плюнуть в вечность».

«Когда мне не дают роли, я чувствую себя пианистом, который мне руки отрубил.”

«Я выкидыш Станиславского».

«Я провинциальная актриса. Где бы я ни служил! Только в городе Вездесранск не обслуживали! .. «

«Я в силу дарованного мне таланта пищал, как комар».

«Я смотрю этот фильм в четвертый раз и должен вам сказать, что сегодня актеры сыграли как никогда!»

«Успех — единственный непростительный грех по отношению к любимому человеку».

«Как ошибочно мнение, что незаменимых актеров нет.«

Получаю письма: «Помогите мне стать актером». Отвечаю: «Бог поможет!»

«Крошка в трамвае — все, что делал в искусстве».

Игра «Не узнаю слово». «Ты можешь играть в карты, скачки, шашки. Тебе нужно жить на сцене».

О жизни

«Спутник славы — одиночество».

«Ты должен жить так, чтобы тебя вспоминали ублюдки».

«Жизнь проходит и не кланяется, как сердитый сосед.«

«Оптимизм — недостаток информации».

О себе

«Всю жизнь плавала в туалете с бабочкой».

«Я имел разум вести глупую жизнь».

«- Фаина Георгиевна, как дела?» «Ты знаешь, дорогой, что такое дерьмо?» Так что по сравнению с моей жизнью — это плохо. ”

«Проклятый девятнадцатый век, проклятое воспитание: я терпеть не могу, когда мужчины сидят».

«Я как старая пальма на вокзале — она ​​никому не нужна, но мне жаль, что выбросил.”

«Я говорил долго и неубедительно, как будто говорил о дружбе народов».

«Мои погребальные уловки», — сказала о своих наградах Фаина Георгиевна.

27 августа 1896 года в одной из еврейских семей Таганрога родилась Фаячка Фельдман, которая впоследствии станет одной из величайших советских актрис и «Королевой второго плана» Фаиной Раневской.

Несмотря на то, что она появлялась на экране в небольших, часто эпизодических ролях, зрители сразу обратили на нее внимание, достойно оценив природный талант актрисы.На долгие годы она оставалась любимцем публики, а ее емкие, умные и часто насмешливые фразы превратились в крылатые выражения, навсегда уйдя в «фольклор». Сказано много лет назад, эти слова все еще актуальны и теги, и их так приятно перечитывать снова и снова.

Вторая половина в мозгах, жопе и таблетках. И я изначально был целым.

Красивые люди тоже срут.

Думай и говори обо мне, что хочешь. Где вы видели кошку, которой было бы интересно, что о ней говорят мыши?

Если больной очень хочет жить, врачи бессильны.

Лучше быть хорошим человеком, «матом ругающимся», чем тихим образованным существом.

Женщины, конечно, умнее. Вы когда-нибудь слышали о женщине, которая потеряет голову только потому, что у мужчины красивые ноги?

Есть в одиночестве так же неестественно, как вместе посрать!

Раневскую спросили, знает ли она причины развода знакомой пары. Фаина Георгиевна ответила:
«У них были разные вкусы: она любила мужчин, а он любил женщин.”

Все приятное в этом мире либо вредно, либо аморально, либо ведет к ожирению.

Даже самый красивый хвост павлина скрывает самую обыкновенную куриную задницу. Так что поменьше пафоса, господа.

Когда у нее болят прыгающие ноги, она прыгает сидя.

Есть такая любовь, что лучше сразу заменить казнью.

Мое богатство, очевидно, в том, что оно мне не нужно.

Хрен, исходя из чужого мнения, обеспечивает спокойную и счастливую жизнь.

Есть люди, в которых живет Бог; Есть люди, в которых живет дьявол; А есть люди, которые живут только червями.

Настоящий мужчина — это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит день рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет, — ее муж.

Если вы ожидаете, что кто-то примет вас таким, какой вы есть, то вы просто ленивы. Потому что, как правило, «как есть» — зрелище печальное. Смена, скот.Работа над собой. Или умереть в одиночестве.

Сегодняшняя молодость ужасна. Но еще хуже то, что мы ей не принадлежим.

Хуже всего, когда человек уже принадлежит не себе, а своему распаду.

Люди создают себе проблемы — никто не заставляет их выбирать скучные профессии, жениться не на тех людях или покупать неудобную обувь.

Почему женщины тратят столько времени и денег на свою внешность, а не на развитие интеллекта?
— Потому что слепых намного меньше умных.

Чтобы добиться успеха в жизни, женщина должна обладать двумя качествами. Она должна быть достаточно умной, чтобы любить глупых мужчин, и достаточно глупой, чтобы любить умных

Меня зря забавляет ажиотаж людей, она сама была такой же дурой. Теперь перед финишем я четко понимаю, что все пусто. Что нужно, так это доброта и сострадание.

Фаина Георгиевна, как дела?
«Знаешь, дорогой, что такое дерьмо?» Так что это сравнивается с моей жизнью — варенье.

Когда Фаину Георгиевну спросили, какие женщины, по ее мнению, более лояльны — брюнетка или блондинка, она, не задумываясь, ответила: «Серые!»

Я имел разум жить глупой жизнью.

Среди всех буги очень сложно достичь уровня гения.

Жизнь слишком коротка, чтобы тратить ее на диеты, жадных мужчин и плохое настроение.

Многие жалуются на внешний вид, и никто — на мозги.

Союз глупого мужчины и глупой женщины рождает мать-героиню.Союз глупой женщины и умного мужчины рождает мать-одиночку. Союз умной женщины и глупого мужчины создает обычную семью. Союз умного мужчины и умной женщины рождает легкий флирт.

Какой мир нас окружает? Сколько вокруг безумцев … но как с ними весело!

Женщины не слабый пол, слабый пол это гнилые доски.

Семья заменяет все. Поэтому перед тем, как начать, стоит подумать, что для вас важнее: все или семья.

Я не узнаю слово «играть». Можно играть в карты, скачки, шашки. На сцене нужно жить.

Почему все дураки такие бабы?

Я понял, в чем моя беда: скорее поэт, доморощенный философ, «бытовой» дурак — с жизнью не лажу! Деньги вмешиваются, когда их нет, а когда они есть. Я покупаю вещи, чтобы подарить им. Я ношу старую одежду, всегда неудачную. Я урод.

14

Цитаты и афоризмы 01.04.2017

Уважаемые читатели, сегодня я приглашаю вас к статье с особым настроением. В День смеха вспомним цитаты и афоризмы Фаины Раневской. Афоризмы этого великого пересмешника не перестают волновать, удивлять, цепляться за наши дни.

Кажется, что прошла целая эпоха (ведь Фаина Раневская не была с нами более 30 лет), и этот период был полон очень значимых исторических событий. Многое изменилось в стране, перемены разительны в жизни каждой семьи, каждого человека.Но стоит просмотреть эти меткие фразы еще раз, и вы поймете, как мало меняется человек со временем, его сущность, психология, менталитет, отношение к миру и окружающим.

Строго говоря, не все фразеологизмы, приписываемые Фаине Георгиевне, — ее собственное «изобретение». Те коллеги и немногие друзья, которым посчастливилось побывать в ее доме, знают, что у актрисы была привычка «ловить» интересные фразы, пословицы и крылатые выражения замечательных людей.Она закрепила их на листах бумаги и развесила по комнатам.

Конечно, они «записаны на корочку», возможно, творчески преобразованы, отредактированы под конкретную ситуацию и персонажей. А потом, сказанные на месте и в свойственной ей уникальной манере, они приобрели статус афоризмов Фаины Раневской. Что нисколько не умаляет их достоинства!

И это не отменяет того, что она сама постоянно рожала подобные экспромты. В жизни актрисы было много трудностей, проблем, иногда трагических обстоятельств.Она была действительно фатально одна. А юмор, сарказм, самоирония стали спасительными доспехами от несовершенства мира и человеческой несправедливости, жестокости и цинизма.

Я, наверное, очень условно пытался разбить известные лучшие афоризмы Раневской Фаины Георгиевны на тематические разделы. Предлагаю вам, дорогие читатели, отправиться в увлекательное путешествие по этому уникальному миру мудрых и метких высказываний. Уверяю, будет скучно и очень познавательно!

Люди как свечи! …

Окружающие были поражены ее безграничной добротой. Как она ладила со своим колючим характером, было непонятно. Ей удалось быстро выдать зарплаты и пенсии, а потом с трудом дойти до следующих. Выплачивается человеку, который гулял с собакой, медсестрам за уколы. Значительная сумма передана Ленинградскому Дому ветеранов сцены.

Дружить с ней было модно, тем более, не обременительно. В ее доме были и те, к кому Фаина Георгиевна относилась с искренним уважением: Владимир Высоцкий, Анна Ахматова, Сергей Юрский и ряд других дорогих ее сердцу гостей.Она всегда любила угощать, дарить и ничего не ожидать взамен. Ела она мало и вообще была крайне неприхотлива. Но очень наблюдательный. Об этом говорят цитаты и афоризмы Раневской о людях.

Люди, как и свечи, делятся на два типа: одни для света и тепла, а другие для осла …

Лучше быть хорошим человеком, ругающимся непристойно, чем тихим образованным существом.

Если кто-то причинил вам зло, дайте ему конфету. Он зол для тебя, ты для него конфета.И так до тех пор, пока у этого существа не разовьется сахарный диабет.

Многие жалуются на внешний вид, и никто — на мозги.

Если у вас есть человек, которому вы можете рассказывать сны, вы не имеете права считать себя одиноким …

Что за мир? Сколько вокруг идиотов, как весело от них!

Есть люди, которые просто хотят подойти и спросить, сложно ли жить без мозгов.

Мне всегда было непонятно — люди стыдятся бедности и не стыдятся богатства.

Люди сами себе устраивают проблемы, никто не заставляет их выбирать скучные профессии, жениться не на тех людях или покупать неудобную обувь.

Под самым красивым павлиньим хвостом всегда стоит обыкновенная куриная задница.

Есть люди, в которых живет Бог; Есть люди, в которых живет дьявол; А есть люди, которые живут только червями.

Мужчины и женщины — два полюса любви

Цитаты и афоризмы Фаины Раневской о мужчинах и женщинах иногда выдавали довольно «соленые».Однако по другим темам она могла говорить очень дипломатично. Но емко и аккуратно. Сама она в ранней юности пережила очень жестокое разочарование в любви. А потом довольно язвительно отзывалась о своей внешности и личной жизни. Конечно, она влюбилась, как и любая творческая тонкая натура. Но она научилась успешно скрывать истинные чувства за пеленой иронии. Я наблюдал за международными отношениями со стороны, попутно отбрасывая лингвистические шедевры.

Если женщина говорит мужчине, что он самый умный, то она понимает, что второго такого дурака она не найдет.

Женщины, конечно, умнее. Вы когда-нибудь слышали о женщине, которая потеряет голову только потому, что у мужчины красивые ноги?

Женщины умирают позже мужчин, потому что всегда опаздывают …

Полных женщин нет, есть тесная одежда.

Бог сделал женщин красивыми, чтобы их могли любить мужчины, и глупыми, чтобы они могли любить мужчин.

Союз глупого мужчины и глупой женщины рождает мать-героиню. Союз глупой женщины и умного мужчины рождает мать-одиночку.Союз умной женщины и глупого мужчины создает обычную семью. Союз умного мужчины и умной женщины рождает легкий флирт.

Если женщина ходит с опущенной головой, у нее есть любовник! Если женщина ходит с гордо поднятой головой, у нее есть любовник! Если женщина держит голову прямо — у нее есть любовник! Да и вообще — если у женщины есть голова, значит, у нее есть любовник!

Почему красивые женщины успешнее умных?
— Это очевидно — ведь слепых очень мало, а немых пруд пруди.

Почему все дураки такие бабы?

Как вы думаете, какие женщины более верны — брюнетки или блондинки?
— Серый!

Когда у нее болят прыгающие ноги, она прыгает сидя.

Семья заменяет все. Поэтому, прежде чем начать, стоит подумать, что для вас важнее: все или семья.

Настоящий мужчина — это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит день рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет, — ее муж.

Сотрудница Радиокомитета N постоянно переживала драму из-за любовных отношений с коллегой по имени Сима: рыдала из-за очередной ссоры, потом он ее бросил, потом она сделала от него аборт. Раневская назвала ее «жертвой ГераСимы».

Вы не поверите, Фаина Георгиевна, но меня еще никто не целовал, кроме жениха.
«Ты хвастаешься, дорогой, или жалуешься?»

Есть такая любовь, что лучше сразу заменить казнью.

Медицина + диеты = здоровье? Не факт!

Много афоризмов среди крутых высказываний Фаины Раневской о различных аспектах медицины, здоровья, она садилась на диеты, которые тогда были «в тренде». Самочувствие актрисы было довольно слабым. Ее много лечили, в том числе в престижных больницах столицы, откуда она выступила со следующим убеждением: «Кремлевская больница — это кошмар со всеми удобствами».

Один из актеров звонит Фаине Георгиевне, спрашивает о ее здоровье.
«Моя дорогая, — жалуется она, — какой кошмар!» Голова болит, зубы к черту, сердце сжимается, ужасно кашляю. Печень, почки, желудок — все болит! У него суставы ломаются, еле еле ходим … Слава богу, что я не мужчина, а то еще была бы простата!

Здоровье — это когда каждый день болит в другом месте.

Заметил, что если не есть хлеб, сахар, жирное мясо, не пить пиво с рыбой — лицо становится меньше, но грустнее…

Почему бы тебе не сделать пластическую операцию?

И главное! Обновите фасад, но канализация еще старая!

Дамы, не худейте … Вам это нужно … Лучше быть румяным пирогом на старость, чем сушеной обезьяной …

Чтобы мы могли видеть, сколько мы переедаем, наш живот расположен с той же стороны, что и глаза.

Чтобы оставаться худой, женщине нужно есть перед зеркалом и обнаженной.
«Фаина, — спросила ее старая подруга, — ты думаешь, медицина прогрессирует?»
— А как же.В юности у врача мне приходилось каждый раз раздеваться, а теперь достаточно показать язык.

Склероз нельзя вылечить, но о нем можно забыть.

Если больной очень хочет жить, врачи бессильны.

О жизни и одиночестве

«Помните: за все, что вы делаете зло, вы должны платить одной и той же монетой … Я не знаю, кто это наблюдает, но наблюдает, и очень внимательно». Это один из афоризмов Раневской, который нельзя назвать смешным или остроумным.Это «просто» мудрое наблюдение человека, который многое испытал, прочувствовал. Она обижалась, иногда совершенно сознательно. Как это бывает не только в театральной среде, но и в творческих коллективах, издевательства обычно более изощренны. Она научилась дистанцироваться от неприятных людей, но неизбежным следствием этого стало глубокое одиночество.

Грустная задница не может радостно пердеть.

Хрен, исходя из чужого мнения, обеспечивает спокойную и счастливую жизнь…

Жизнь слишком коротка, чтобы тратить ее на диеты, жадных мужчин и плохое настроение.

Все приятное в этом мире либо вредно, либо аморально, либо ведет к ожирению.

Одиночество — это когда в доме телефон и звонит будильник.

На голодный желудок русский человек не хочет ничего делать и думать, а на полный — не может.

Жизнь — это короткая прогулка перед вечным сном.

Одиночество — это состояние, о котором некому рассказывать.

И что бы природа ни сделала с человеком!

Мысли тянутся к началу жизни — значит, жизнь подходит к концу.

Сказка — это когда он женился на лягушке, и она оказалась царевной. А на самом деле все наоборот.

Жизнь проходит и не кланяется, как сердитый сосед.

Ты должен жить так, чтобы тебя запомнили ублюдки.

(Объясняя кому-нибудь, почему презерватив белый)
— Потому что белый цвет заполняет.

Лесбиянство, гомосексуализм, мазохизм, садизм — это не извращение. На самом деле извращений всего два: хоккей на траве и балет на льду.

Спутник славы — одиночество.

Одиночество как состояние неизлечимо.

Это медленное, но прогрессирующее превращение головы в засранца. Сначала по форме, а затем по содержанию.

Мечты сбываются … Надо просто смеяться.

О театре и кино: выкидыш Станиславского

Биографы Раневской рассказывают, как она впервые появилась на пороге одного из московских театров.Шел 1915 год, Фая успела попробовать себя в ряде проектов в театрах юга России. К директору театра она пришла с рекомендательным письмом от друга режиссера, московского предпринимателя Соколовского.

«Дорогой Ванюша, — написал коллега, — посылаю к вам эту даму, чтобы избавиться от нее. Вы сами как-то деликатно, намеком, в скобках объясняете ей, что ей на сцене нечего делать, что у нее нет перспектив. Мне самому, правда, неудобно это делать по ряду причин, поэтому вы, мой друг, как-нибудь отговорите ее от актерской карьеры — так будет лучше и для нее, и для театра.Это безупречная бездарность, все роли она играет одинаково, ее фамилия Раневская … »

К счастью, адресат не прислушался к рекомендациям предпринимателя. И мир признал одну из величайших актрис 20 века. Кроме того, теперь мы можем читать афоризмы и цитаты Фаины Раневской. Правда, в театре за полвека она сыграла всего 17 ролей, плюс воплотила примерно столько же кинокартин.

Выкидыш Станиславского.

Критики — Амазонки в период менопаузы.

Однажды на южном море Раневская указала рукой на летающую чайку и сказала:
— МХАТ прилетел.

Успех — единственный непростительный грех по отношению к любимому человеку.

Сняться в плохом фильме — все равно что плеваться в вечность.

Говорят, этот спектакль не пользуется успехом у зрителей?
«Ну, это еще мягко сказано». Вчера позвонила в кассу и спросила, когда шоу началось.
— И что?
— Мне ответили: «Когда тебе будет удобно?»

Я смотрю этот фильм в четвертый раз и должен вам сказать, что сегодня актеры сыграли как никогда!

Я жил во многих театрах, но мне это никогда не нравилось.

Я не узнаю слово «играть». Можно играть в карты, скачки, шашки. На сцене нужно жить.

Мы привыкли к одноклеточным словам, скудным мыслям, играем после этого Островского!

Насколько ошибочно мнение, что незаменимых актеров не бывает.

О коллегах: все будет реально!

Сергей Юрский рассказал, что после съемок в «Золушке» Фаина Георгиевна получила «неприлично большой» гонорар. Ей было очень стыдно за эту солидную сумму, она стала расспрашивать коллег по театру, кому что нужно, и довольно быстро снизила деньги. И только когда все раздавала, пришла в себя: нечего было покупать себе кусок ткани, который она планировала купить.Тем не менее, за спиной они говорили и даже рвалились лично о ее внешности и «невыносимом» характере. Именно на этом фоне появились нелепые афоризмы Раневской о коллегах.

(О режиссере Ю. Завадском) Он умрет от расширения фантастики.

(О режиссере Ю. Завадском) Perpetum мужской.

(Диалог с Завадским)
— Фаина Георгиевна, вы своей игрой поглотили весь мой режиссерский план!
— Вот такое ощущение, что съела говно!

Я не терплю мессу в борделе », — сказала она о выступлениях главного режиссера перед труппой.- Вы знаете, о чем мечтает Завадский? Что он умер и похоронен в Кремлевской стене!

Мне очень жаль, Фаина Георгиевна, что вас не было на премьере моей новой пьесы, — похвастался Виктор Розов Раневской. — Люди в кассе устроили бойню!
— А как? Удалось ли вернуть деньги?

Жемчуг, который я надену в первом акте, должен быть настоящим », — требует капризная молодая актриса.
«Все будет по-настоящему», — успокаивает Раневская.- Вот и все: жемчуг в первом акте, а яд в последнем.

Обо мне: Я как старая пальма на вокзале

У каждого из нас своя Муля, — утешала ее Анна Ахматова, одна из ее очень близких подруг.
— А какая у вас муля? — спросила Фаина Георгиевна.
«Она сжала руки под темной пеленой», — усмехнулась Анна Андреевна.

Подружились во время войны, в эвакуации в Ташкенте. Тогда поэтесса вспомнила: Раневская постоянно следила за ней с тетрадью, записывала мысли и строки будущих стихов, которые Ахматова «отбрасывала».А потом, чтобы отвлечься, растопили печь.
«Мадам, вам 11 лет и никогда не будет 12», — засмеялась Ахматова. На тот момент Раневской было 46, а Ахматовой Смой — 53.

Фаина Георгиевна, в отличие от многих других умников, всегда была очень самокритичной. Поэтому среди лучших афоризмов Раневской — ее высказывания о самой себе.

Только таблетка, мозг и задница имеют вторую половину. Я изначально цел !!!

Моя любимая болезнь — чесотка: чесалась сама по себе, и я все еще хочу.А больше всего ненавидят геморрой: ни себя не види, ни людей не показывай.

Проклятый девятнадцатый век, проклятое воспитание: терпеть не могу, когда мужчины сидят.

Я не нравился всем, кто меня любил. А кого любил — не любил. Моя внешность лишила меня личной жизни!

Кто бы мог знать о моем одиночестве? Черт возьми, этот самый талант меня огорчил.

В моей старой голове две мысли, три мысли от силы, но порой они поднимают такой шум, что кажется, что их тысячи.

Я был достаточно умен, чтобы жить глупой жизнью.

Что-то мне давно не говорили, что я ебаный. Я теряю популярность.

Всю свою жизнь я ужасно боялся глупых людей. Особенно женщины. Никогда не знаешь, как с ними разговаривать, не падая до их уровня.

Это не комната. Это настоящий колодец. Я чувствую себя ведром, которое туда опустили.

Я, как яйца, участвую, но не вступаю.

Всю жизнь плавала в туалете стилем бабочка.

Ты знаешь, дорогая, что такое дерьмо? Вот оно по сравнению с моей жизнью!

Мне попадаются не лица, а личное оскорбление.

Я как старая пальма на вокзале — никому не нужна, а вот выбросить жалко.

(глядя на дыру в юбке) Напор красоты ничего не может сдержать!

Я говорил долго и неубедительно, как будто говорил о дружбе народов.

Думайте и говорите обо мне, как хотите.Где вы видели кошку, которой было бы интересно, что о ней говорят мыши?

Что мне делать? Имитация здоровья.

Когда мне было 20 лет, я думал только о любви. Сейчас люблю только думать.

Чувствую, но плохо.

Вы больны, Фаина Георгиевна?
«Нет, я просто так выгляжу».

Когда я умру, похороните меня и напишите на памятнике: «Умер от отвращения».

Боже мой, пока жизнь ускользала, я даже не слышал, чтобы пели соловьи.

Страшно, когда тебе восемнадцать внутри, когда ты любишься красивой музыкой, стихами, живописью, и тебе надо идти, не успеваешь, а просто начинаешь жить!

Старость и маленькие радости

Фаина Раневская, цитаты и афоризмы которой мы вспоминаем сегодня, всегда любила животных.Они скрашивали ее одинокое существование. Дворнягу по кличке Бой она наняла нянь, накормила лакомствами. Раньше говорилось: «Моя собака любит Сара Бернар, а я живу как собака».

Старость — это время, когда свечи на именинном торте стоят дороже, чем сам торт, и половина мочи уходит на анализы.

Старость просто омерзительна. Я считаю, что это незнание Бога, когда он позволяет ему дожить до старости.

Старение — это скучно, но это единственный способ прожить долго.

Я еще помню порядочных людей … Боже, сколько мне лет!

Воспоминания — это богатство старости.

Старость — это когда беспокоят не дурные сны, а дурная реальность.

Ситуации и диалоги

Фаина Раневская рожала цитаты и афоризмы на ходу. Иногда она вполне могла «сбрить» хама, а иногда придумывала изящные формулировки. Скорее не для преступников, которые вряд ли оценят это словесное равновесие, а для более продвинутых коллег.

Раневская шла по улице, ее толкнул какой-то мужчина. Невежеству хватило «ума» отругать пожилую женщину грязными словами. Фаина Георгиевна внешне отреагировала спокойно:
«По ряду причин я не могу сейчас ответить вам словами, которые вы употребляете». Но я искренне надеюсь, что когда ты вернешься домой, твоя мама выскочит из подворотни и хорошенько тебя укусит.

Сегодня убил 5 мух: двух самцов и трех самок.
«Как вы это определили?»
— Двое сели на пивную бутылку, а трое на зеркало.

Как-то поскользнулся и упал на улице. К актрисе подошел мужчина.
— Подними меня! она спросила. — Народные артисты на дороге не валяются …

После спектакля артисты в переполненном автобусе увезли домой. Вдруг в толпе раздался неприличный звук. Раневская наклонилась к соседскому уху и шепотом, но, чтобы все слышали, выдала:
— Чувствуешь, милый? Кто-то открыл второе дыхание!

Раневская со всем хозяйством и огромным багажом прибывает на вокзал.№
«Жалко, что мы не захватили пианино», — говорит Фаина Георгиевна.
«Не хорошо», — одно из сопутствующих замечаний.
«Действительно неблагоразумно», — вздыхает Раневская. — Дело в том, что на пианино я оставил все билеты.

(Администратору, который полностью обнажил ее в гримерке)
«Ты шокирован, что я курю?»

Люблю природу.
«И это после того, что она с тобой сделала?»

Звонок не работает, как придешь, ногой ногу.
— Почему ты пинаешься?
«Но вы же не приедете с пустыми руками!»

Память сердца

Фаина Георгиевна дома была неприхотливой. У нее не было ни машины, ни дачи. Мало кто знает, что она увлекалась живописью. Раздавал коллегам свои картины, написанные довольно талантливо.

Напоследок напомню несколько афоризмов Фаины Раневской на разные темы, которые записали гости ее гостеприимного дома.

(Про Ленина) Вы знаете, когда я увидел этого лысого человека на броневике, я понял, что у нас большие проблемы.

Вы понимаете мою поверхностную идею?

Пусть между нами исчезнут маленькие сплетни.

Теперь, когда человек стесняется сказать, что он не хочет умирать, он говорит следующее: он действительно хочет выжить, чтобы увидеть, что будет дальше. Если бы не это, он бы сразу был готов лечь в гроб.

Животные, которых немного, занесены в Красную книгу, а многие из них занесены в Книгу о вкусной и здоровой пище.

Очень сложно быть гением среди козявок.

Ненавижу цинизм за его доступность.

Толстой сказал, что смерти нет, но есть любовь и память сердца. Память сердца так мучительна, лучше бы не было … Лучше бы память убить навсегда.

Талант — это неуверенность в себе и мучительная неудовлетворенность собой и своими недостатками, чего я никогда не видел в посредственности.

Дорогие друзья! Память сердца действительно не всегда безоблачна.Но это оставляет нам радостные и тревожные моменты нашей жизни, все, что дорого и действительно составляет эту жизнь. Сегодня мы коснулись неиссякаемого источника — одной из граней таланта Фаины Георгиевны Раневской. Что-то было упущено за рамки этого материала, но мы многое вспомнили, пережили с вами. Надеюсь, это общение было ярким и полезным.

Благодарю читательницу моего блога Любовь Миронову за помощь в подготовке материала для статьи.

В качестве иллюстраций к статье использованы фотографии известного советского фотографа Дмитрия Бальтерманца. Он много лет работал в журнале «Искра», почти полвека страна смотрела на мир его глазами. На протяжении многих лет Бальтерманц считался главным советским фотографом, который еще при жизни был признан коллегами за рубежом. Спасибо Анне Блинцовой, дизайнеру блога, за прекрасную работу.

А для души и настроения предлагаю посмотреть еще один видеоматериал с лучшими цитатами и афоризмами Фаины Раневской.

см. Также

77 золотые цитаты Фаины Раневской

О женщинах

Когда «Сикстинскую Мадонну» привезли в Москву, все пошли на нее посмотреть. Фаина Георгиевна слышала разговор двух сотрудников Минкульта. Один утверждал, что картина его не впечатлила. Раневская заметила:
«Эта дама столько веков производила впечатление на таких людей, что теперь сама имеет право выбирать, кого впечатлять, а кого нет!»

Бог сделал женщин красивыми, чтобы мужчины могли их любить, и глупыми, чтобы они могли любить мужчин

Эту задницу называют «игроком в задницу».«

Какие женщины, по вашему мнению, более лояльны к брюнеткам или блондинкам?»
Не долго думая, она ответила: «Серые!»

Женщины, конечно, умнее. Слышали ли вы когда-нибудь о женщине, которая потеряет голову только из-за того, что у мужчины красивые ноги?

Напор красоты ничего не может сдержать! (Глядя на щель в его юбке) )

Критики — амазонки в климаксе.

Когда болят прыгающие ноги, она прыгает сидя.

С такой задницей надо сидеть дома!

О здоровье

На вопрос: «Вы больны, Фаина Георгиевна?» — обычно она отвечала: «Нет, я просто так выгляжу.«

Что я делаю? Притворяюсь здоровьем.

Чувствую, но плохо.

Здоровье — это когда каждый день испытываешь боль в другом месте.

Если пациент действительно хочет жить, врачи бессильны.

Склероз невозможно вылечить, но можно забыть об этом

О старости

Старость — это когда беспокоят не дурные сны, а дурная реальность.

Я как старая пальма на вокзале — никому не нужна, а вот выбросить жалко.

Старость просто омерзительна. Я считаю, что это незнание Бога, когда он позволяет дожить до старости.

Ужасно, когда тебе восемнадцать внутри, когда ты любишься красивой музыкой, стихами, живописью, и тебе надо идти, не успеваешь, а просто начинаешь жить!

Боже мой, пока жизнь ускользала, я даже не слышал, чтобы пели соловьи.

Мысли тянутся к началу жизни — значит, жизнь подходит к концу.

Когда я умру, похороните меня и напишите на памятнике: «Умер от отвращения.

Старение скучно, но это единственный способ прожить долго.

Старость — это время, когда свечи на именинном торте стоят дороже, чем сам торт, а половина мочи уходит на анализы.

О работе

Деньги съедены, а позор остается. (О его работе в кино)

Сняться в плохом фильме — все равно что плюнуть в вечность.

Когда мне не дают роль, я чувствую себя пианистом, отрубившим мне руки.

Выкидыш Станиславского.

Я провинциальная актриса. Где бы я ни служил! Только в городе Вездесранск не обслуживали! ..

Я, в силу дарованного мне таланта, пищал, как комар.

Я жил во многих театрах, но мне это никогда не нравилось.

Я смотрю этот фильм в четвертый раз и должен вам сказать, что сегодня актеры сыграли как никогда!

Успех — единственный непростительный грех по отношению к любимому человеку.

Насколько ошибочно мнение, что незаменимых актеров нет.

Мы привыкли к одноклеточным словам, скудным мыслям, играть после этого Островского!

Получаю письма: «Помогите стать актером». Отвечаю: «Бог поможет!»

Perpetum мужской. (О режиссере Ю. Завадском)

Он умрет от расширения фантастики. (О директоре Ю. Завадском)

Неделя в трамвае — все, что он делал в искусстве.

Я не узнаю слово «играть».«Можно играть в карты, скачки, шашки. На сцене нужно жить.

Жемчуг, который я надену в первом акте, должен быть настоящим», — требует капризная юная актриса.
Все будет по-настоящему, — успокаивает Раневская. она — Вот и все: жемчуг в первом акте и яд в последнем

О себе и жизни

Всю жизнь плавала в туалете стилем бабочка.

Я социальный психопат. Комсомолец с веслом.Вы можете потрогать меня в метро. Это я стою там, полусогнувшись, в купальной шапочке и медных шортах, в которые пытается попасть весь октябрьский народ. Я работаю в метро скульптуры. Так много лап отполировали меня, что даже великая проститутка Нана могла мне позавидовать.

Спутник славы — одиночество.

Ты должен жить так, чтобы тебя помнили ублюдки.

Я был достаточно умен, чтобы жить глупой жизнью.

Кто бы мог знать о моем одиночестве? Черт возьми, этот самый талант меня огорчил.Но действительно ли зрители влюблены? Какая разница? Почему в театре так тяжело? В фильме тоже Гангстеры.

В Москве можно выйти одетым, как Бог даст, и никто не обратит внимания. В Одессе вызывают недоумение мои ситцевые платья — об этом говорят в парикмахерских, стоматологических поликлиниках, трамваях, частных домах. Моя чудовищная «скупость» всех огорчает — в бедность никто не верит.

Одиночество как состояние неизлечимо.

Проклятый девятнадцатый век, проклятое воспитание: я терпеть не могу, когда мужчины сидят.

Жизнь проходит и не кланяется, как злой сосед.

На разные темы

Орфографические ошибки в письме — как жучок на белой кофточке.

Сказка — это когда он женился на лягушке, а она оказалась принцессой. А на самом деле все наоборот.

Я говорил долго и неубедительно, как будто говорил о дружбе народов.

Семья заменяет все. Поэтому, прежде чем начать, стоит подумать, что для вас важнее: все или семья.

Пусть между нами исчезнут маленькие сплетни.

Мне попадаются не лица, а личное оскорбление.

Чтобы мы могли видеть, сколько мы переедаем, наш желудок расположен с той же стороны, что и глаза.

Настоящий мужчина — это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит день рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет, — ее муж.

Мне всегда было непонятно — люди стыдятся бедности и не стыдятся богатства.

Вы понимаете мою поверхностную идею?

Ребенка с первого класса школы нужно учить науке об одиночестве.

Толстой сказал, что смерти нет, но есть любовь и память сердца. Память сердца так мучительна, лучше бы не было … Лучше бы память убить навсегда.

Знаете, когда я увидел этого лысого человека на броневике, я понял, что у нас большие проблемы. (Про Ленина)

Это не комната.Это настоящий колодец. Я чувствую себя ведром, которое туда опустили.

«Вы не поверите, Фаина Георгиевна, но меня еще никто не целовал, кроме жениха».
«Ты хвастаешься, милый, или жалуешься?»

Сотрудница Радиокомитета Н. постоянно переживала драму из-за романа с коллегой по имени Сима: то ли плакала от очередной ссоры, то он ее бросил, то она сделала от него аборт Раневская позвонила ей «жертва ГераСимы.

Однажды Раневской спросили: почему красивые женщины успешнее умных?
«Это очевидно, потому что слепых мужчин очень мало, а немых пруд пруди».

Сколько раз в жизни краснеет женщина?
— Четыре раза: в первую брачную ночь, когда впервые изменяет мужу, когда он впервые берет деньги, когда впервые дает деньги.
Что насчет мужчины?
— Два раза: первый раз, когда второй не может; второй, когда первый не может.

Раневская со всем хозяйством и огромным багажом приезжает на вокзал. №
«Жалко, что мы не захватили пианино», — говорит Фаина Георгиевна.
«Не хорошо», — одно из сопутствующих замечаний.
«Действительно неблагоразумно», — вздыхает Раневская. — Дело в том, что
я оставил все билеты на пианино.

Когда-то Юрий Завадский, художественный руководитель Театра им. Моссовет, где работала
Фаина Георгиевна Раневская (и с которой у нее были далеко не безоблачные отношения
), крикнула в пылу актрисы: «Фаина Георгиевна,
вы сожрали своей игрой весь мой режиссерский план!» Вот и у меня
такое ощущение, что я наелась дерьмом! »- парировала Раневская.

— Сегодня я убил 5 мух: двух самцов и трех самок.
«Как вы это определили?»
«Двое сели на пивную бутылку, трое — на зеркало», — пояснила Фаина Георгиевна.

Кто-то толкнул Раневскую, идущую по улице, и даже ругал меня грязными словами. Фаина Георгиевна сказала ему:
«По ряду причин я не могу сейчас ответить тебе словами, которые ты используешь». Но я искренне надеюсь, что когда ты вернешься домой, твоя мама выскочит из подворотни и хорошенько тебя укусит.

Актеры обсуждают на собрании труппы товарища, которого обвиняют в гомосексуализме:
«Это приставание к молодежи, это преступление»
Боже мой, несчастная страна, где человек не может справиться со своей жопой, — вздохнула Раневская.

«Лесбиянство, гомосексуализм, мазохизм, садизм — не извращения», — строго объясняет Раневская: «Извращений на самом деле всего два: хоккей на траве и балет на льду».

Объясняя кому-то, почему презерватив белый, Раневская сказала:
«Потому что белый цвет заливает.«

Я не пью, больше не курю и никогда не изменяла мужу, потому что у меня его никогда не было, — сказала Раневская, предугадывая возможные вопросы журналиста.
Итак, журналист не отстает, так что вы Совершенно без недостатков?
В общем, нет, — скромно, но достойно ответила Раневская.
И после небольшой паузы добавила:
Верно, у меня большая задница и я иногда немного вру!

Всю жизнь плавала в туалете стилем бабочка.

Мы привыкли к одноклеточным словам, скудным мыслям, играем после этого Островского!

Хрен, исходя из чужого мнения, обеспечивает спокойную и счастливую жизнь.

Под самым красивым хвостом павлина прячется самая обыкновенная куриная задница. Так что поменьше пафоса, господа.

Я как яйца: я участвую, но не участвую.

Почему все дураки такие бабы?

Вы знаете, что значит сниматься в кино? Представьте, что вы моетесь в бане, а там проводят экскурсию.

Жизнь — это долгий прыжок из н * в могилу.

Я как старая пальма на вокзале — никому не нужна, а вот выбросить жалко.

Для актрисы нет льгот, если это необходимо для роли.

Чтобы получить признание, нужно даже умереть.

Лесбиянство, гомосексуализм, мазохизм, садизм — это не извращение. На самом деле извращений всего два: хоккей на траве и балет на льду.

Красивые люди тоже срут.

Я не узнаю слово «играть». Можно играть в карты, скачки, шашки. На сцене нужно жить.

Все приятное в этом мире либо вредно, либо аморально, либо ведет к ожирению.

Я тебя ненавижу. Куда бы я ни пошел, все смотрят по сторонам и говорят: «Смотри, это Муля, не нервничай, она идет».

Каждый волен распоряжаться своей задницей, как хочет. Поэтому поднимаю свой и ** т.

Получаю письма: «Помогите мне стать актером.«Отвечаю:« Бог поможет! »

Женщины, конечно, умнее. Вы когда-нибудь слышали о женщине, которая потеряет голову только потому, что у мужчины красивые ноги?

Неделя в трамвае — все, что он делал в искусстве.

Талант — это неуверенность в себе и мучительная неудовлетворенность собой и своими недостатками, чего я никогда не видел в посредственности.

Я смотрю этот фильм в четвертый раз и должен вам сказать, что сегодня актеры сыграли так, как никогда раньше.

Истории об актрисах

Однажды Раневская стояла совершенно голая в своей гримерке.И курил. Внезапно в нее без стука вошел директор и руководитель Театра имени Моссовета Валентин Школьников. И он ошеломлен. Фаина Георгиевна спокойно спросила: «Тебя не шокирует, что я курю?»

Объясняя кому-то, почему презерватив белый, Раневская сказала: «Потому что белый цвет заливает».

Раневской спросили: «Какие, по вашему мнению, женщины более верны брюнеткам или блондинкам?» Не долго думая, она ответила: «Серый!»
Однажды в театре юная капризная актриса заявила: «Жемчуг, который я надену в первом акте, должен быть настоящим.«Все будет по-настоящему, — успокаивает Раневская, — все: в первом действии жемчуг, в последнем — яд».
😀😀😀

Ой, знаете, у Завадского такое горе!

Какая печаль?

Он умер.

Раневская с завистью рассказала Евгению Гавриловичу, в последние годы проживавшему в его доме ветеранов кино:

«Тебе хорошо: зашла в столовую — люди вокруг, сидят и едят в свое удовольствие! Я все сижу за столом одна…. Есть в одиночестве, дорогой, так же неестественно, как вместе насрать! ”

Избавьтесь от идиотов и клоунов из своей жизни. Цирк должен совершить поездку.

Похоже, что Бог любит страждущих. Вы когда-нибудь видели счастливого гения? Нет, всех волновала жизнь, как травинка на ветру. Счастье — понятие для обычных граждан во всех отношениях, и справедливости здесь нет.
😀😀😀

В Москве можно выйти одетым так, как будто это будет, и никто не обратит внимания.В Одессе вызывают недоумение мои ситцевые платья — об этом говорят в парикмахерских, стоматологических поликлиниках, трамваях, частных домах. Моя чудовищная «скупость» всех огорчает — в бедность никто не верит.
😀😀😀

Есть такая любовь, что лучше сразу заменить казнью.

Лучше быть хорошим человеком, «ругающимся непристойно», чем тихим образованным существом.

Давно смотрю фото — глаза у собаки удивительно человеческие.Я люблю их, они умные и добрые, но люди делают их злыми.

Фаина, — спросила ее старая подруга, — вы думаете, что медицина прогрессирует? ”

А как же. В юности у врача мне приходилось каждый раз раздеваться, а теперь достаточно показать язык.

😀😀😀

Этот доктор творит чудеса! Он вылечил все мои болезни за одну минуту, — саркастически заметила Фаина Георгиевна после посещения врача.
— Как?

Он сказал, что все мои болезни не болезни, а симптомы приближающейся старости.

Раневская спросили:

Как вы себя чувствуете, Фаина Георгиевна?

Болит печень, сердце, ноги, голова. Ну я же не мужчина, иначе бы простата заболела.

😀😀😀

Либо я старею и тупее, либо сегодняшняя молодость ни на что не похожа! — возразила Раневская. «Раньше я просто не знала, как отвечать на их вопросы, а теперь даже не понимаю, о чем они спрашивают».

Фаина Георгиевна, что такое любовь?

Раневская подумала и сказала:

Но я помню, что это что-то очень приятное.

Вы не поверите, Фаина Георгиевна, но меня еще никто не целовал, кроме жениха.

Ты хвастаешься, милый, или жалуешься?

😀😀😀

Раневская ужинала в ресторане и осталась недовольна и кухней, и обслуживанием.

Позвони директору, — сказала она, расплачиваясь.

И когда он подошел, пригласил его обнять.

Что? — он смутился.

Обними меня, — повторила Фаина Георгиевна.

Но почему?

До свидания.Вы больше не увидите меня здесь.

Иногда мне кажется, что я живу только потому, что очень хочу жить. За 53 года выработалась привычка жить в мире. Сердце вяло работает и все время пытается перестать служить мне, но я приказываю ему: «Сражайся, проклятый, и не смей останавливаться».

Раневская Фаина Георгиевна

Профессия:

Дата рождения:

Дата смерти:

Раневская Фаина Георгиевна — советская актриса театра и кино.Современные журналисты называют ее «одной из величайших русских актрис ХХ века» и «королевой второго плана». В современном общественном сознании Раневскую чаще всего ассоциируют со многими собственными афоризмами, большинство из которых стали «крылатыми».

Один из биографов Фаины Георгиевны Матвей Гейзер писал: «Самым парадоксальным в актерской судьбе Раневской является то, что она сыграла десятки таких ролей в театре и кино, о которых юморист Эмиль Кроцкий заметил:« Его имя не осталось. плакат, где он всегда появлялся в номере «и др.»«». Несмотря на небольшие, иногда эпизодические, образы, зрители и режиссеры обратили внимание на актрису уже после первой роли в кино — миссис Луазо в немой драме Михаила Поммы «Романс». В кино она играла не так часто, как в театр, сказав, что «деньги съели, а позор остался». Тем не менее, на киноэкране Раневская превратилась в немалое количество персонажей — среди прочих она была вспыльчивой дамой Лялей в комедии «Подкидыш», домработницей Маргаритой Львовной в музыкальной комедии «Весна» и злой мачехой в классическая сказка «Золушка».Замечательный низкий голос Раневской говорит «домработница» Фрекен Бок в мультфильме «Карлсон вернулся».

Объявления

Биография Фаины Раневской — одной из самых талантливых актрис ХХ века

Фаина Раневская, биография которой будет рассмотрена ниже, поистине удивительная женщина. Фраза «Муля, не волнуйся» и многие другие цитаты запомнились и полюбились не одному поколению. Но за комедиями стояла умная и проницательная женщина.

Раневская Фаина Георгиевна. Биография. Детство

27 августа далекого 1896 года в городе Таганрогин в семье Фельдман родилась девочка. Ее звали Фанни. В семье к тому времени уже было два мальчика и девочка. Родители Фанни, Хирш и Милка, были зажиточными людьми. На момент рождения дочери отец владел несколькими домами, фабрикой, магазином и даже пароходом.

Как и предполагалось в то время, воспитанные девушки, Фая училась в Таганрогской женской гимназии, но не окончила ее.Но, несмотря на это, она все же получила образование — в дом приходили частные учителя. Девушка быстро научилась читать, писать, хорошо пела и танцевала, освоила иностранные языки. Больше всего его привлекали литературные произведения литературы. Она очень любила Чехова, особенно пьесы. Поэтому любовь к пьесам и постановкам проснулась в ней в 14 лет — тогда девушка поступила в театральную студию.

Биография Фаины Раневской. Молодежь

Когда Фэй было 19 лет, она решила поехать в Москву.В том же году (это было осенью) девушка подписала свой первый контракт. Она собиралась стать актрисой керченской труппы. Как она сама потом вспоминала, «работы не просили». Спектакли зрителям не нравились, денег было очень мало.

К счастью, Фэй помогла ее мать, посылая деньги почтовыми переводами. Кстати, тайно от Хирша — главы семейства.

Биография Фаины Раневской изобилует интересными историями. Однажды, когда девушка только вышла из банка с полученными деньгами, порыв ветра вырвал их у нее из рук.На что Фаина тихо сказала: «Как жаль, что они улетают». Сопровождавший ее спутник воскликнул, что этой фразой она напомнила ему образ Чеховской Раневской. И спустя время, когда начинающей актрисе понадобилось придумать псевдоним, она вспомнила об этом случае.

Биография Фаины Раневской. Расцвет карьеры

Фаина Раневская долгое время работает в театрах. Ей удалось побывать во многих труппах. Причиной тому стала ссора с режиссерами — из-за творческих и идеологических разногласий.

Свою первую роль в кино актриса сыграла уже в 1934 году. Это был фильм небезызвестного Михаила Ромма «Пыль». Зрители заметили Фаину Раневскую в фильме «Подкидыш», который стал четвертым в ее фильмографии. Потом были «Свадьба», «Золушка», «Осторожность, бабушка», «Легкая жизнь» и множество других фильмов и талантливых ролей. В основном эпизодический. Но, несмотря ни на что, Раневскую знали и любили безмерно.

Биография Фаины Раневской.Поздние годы

Ближе к старости актрису все реже вызывали в актрисы. Однако это не помешало ей войти в десятку лучших актеров ХХ века по мнению Британской энциклопедии.

Раневская умерла в 1984 году. Ее могила находится на Новом Донском кладбище. У нее не было ни мужа, ни детей.

Как КГБ пытались сделать Фаину Раневскую своим агентом

Еще 23.12.19 SuperCoolPicsКак КГБ пытался сделать Фаину Раневскую своим агентом

Многие выдающиеся советские художники признались, что в свое время каждого из них вызвали на Лубянку для дальнейшего сотрудничества.Не все из них могли ответить КГБ «нет». Не отказали Комитету и Раневская. Из-за врожденного чувства юмора и актерской игры Фаина добилась того, что агенты сами отказались.

народный артист и генерал-майор

Вопреки расхожему мнению, актриса Фаина Раневская и начальник контрразведки Олег Грибанов не были знакомы, хотя бы заочно. Однако в то время, когда Грибанов решил, что Раневская является наиболее подходящей кандидатурой для приема на работу, у них было много общего.Так, в 1961 году они оба получили новые звания: Грибанов стал генерал-майором, а Раневская — народной артисткой.

Кроме того, Фаина и Олег обладали чувством юмора и даром убеждения. Поэтому автор книги «КГБ — ЦРУ. Кто сильнее »Игорь Атаманенко считает, что если бы с ним разговаривал сам Грибанов, вряд ли она смогла бы отказаться. Но к своему несчастью новоиспеченному генералу пришлось встретиться с художником своему подчиненному по имени Коршун.

Я готов!

Как издалека начались события начала 60-х Алексей Маркелов в своей книге «Думай, как Раневская», Коршунов.Первым делом он рассказал актрисе о «злых империалистах» и «шпионах», угрожающих «светлому будущему» страны. Фаина Г., которая сразу поняла, возмутилась, мол, ей уже 60, и предлагала эти вещи. Но Коршунов заверил Раневскую, что она выглядит намного моложе своих лет. Затем актриса придумала другое, еще более изощренное оправдание.

Мария Коршунова заверила, что с радостью примет его предложение, но считает своим долгом предупредить его о некоторых трудностях, которые могут возникнуть в ходе их совместной работы.Известный журналист Збигнев Войцеховский в своей книге «Ларс, что ты делаешь ?!» писала, что Фаина Г. сообщила офицеру КГБ, что она не сможет выполнять никаких задач. Она якобы живет в коммуналке, но все еще имеет дурную привычку разговаривать во сне, поэтому боится, что ночь раскроет все секреты соседям.

Сумасшедший сосед

по словам Елены Князевой, автора статьи «Фаина Раневская», включенной в сборник «Человек в истории.Россия », своим монологом актриса убедила сотрудника госбезопасности, что ей нужно срочно выделить квартиру. Через месяц я написала, что уже отметила новоселье: наконец-то получил отдельный корпус. После перемещения воздушных змеев снова начали атаковать Фаину Георгиевну, но ей всегда удавалось отложить следующую встречу на Лубянке. И вскоре на столе Грибанова появилось заявление от жильцов дома, в котором поселилась Раневская. Они утверждали, что художник не дает им покоя: весь день кричит, что «расправится со всеми империалистами», как только он окажется в рядах КГБ.После этого Грибанов приказал Коршуновой посмотреть вместо сумасшедшей Раневской кого-то другого.

По словам Игоря Атаманенко, спустя некоторое время коршуны узнали о том, кто написал пресловутое «коллективное заявление». Оказалось, ее автором была та самая Раневская. За пару бутылок спиртного она наняла местного сантехника, который, представившись ее соседом по комнате, отнес газету в МГБ.

Юлия Попова

Источник:
© Русская семерка

см. Также: выбор редакции «Русской семерки», на что КГБ договорился с ворами перед Олимпиадой в Маскеока, снайперы по окончании Великой Отечественной не носили характерного сакито не родственники погибших на похоронках, чтобы понять, что на теле белки Недостаток Рекомендуемая статья Поделиться: Комментарии Комментарии к статье «Как КГБ пытались сделать Фаину Раневскую моим агентом» Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий! br>
Поделиться в Tumblr

.