Интересные факты о Гёте

В 1749 году родился великий автор и философ Гете, Иона Вольфган. Немецкий поэт и философ, его мысли и идеи мгновенно разлетелись по всему миру.

Вот некоторые интересные факты о Гёте. Прожив восемьдесят два года, он стал известен благодаря своему знаменитому шедевру «Фауст». Именно это произведение было растиражировано по всему миру и поставлено во многих театрах.

Страдания молодого Вертера этот тот самый первый роман, который поразил свет. Гетте родился очень болезненным ребенком и всю свою жизнь стремился к познанию здорового образа жизни. Правильное питание, катание на ездовой лошади, увлекательные танцы, полный отказ от вредных привычек, таких как курение табака, употребление спиртного и проведение разгульного образа жизни. Гёте не мог терпеть дыма, от него у него начинались кошмары и ужасные головные боли.

Именно чувства управляли Гёте, и все романы были посвящены его собственному эмоциональному состоянию. Он плавно переходил из одного романа в другой, и яркие и одновременно поражающие особы были в его сердце.

Это были особы молодые и не совсем опытные в любовных делах и более преклонного возраста.

Вот еще интересные факты о Гёте. Многие не знают, что Гете сам был героем любовником. И даже в преклонном возрасте Гете решился сделать предложение одной из юных особ, которой всего исполнилось двадцать лет. Сам он часто называл её доченькой, но, юная леди, не приняла предложение старого человека и Гете получил отказ. Но, как и любой талантливый человек, Ион был творцом художественного письма. Он создавал «картины», а стиль его письма — это была «акварель».

Он увлекался цветами, и это были удивительные тонкие и яркие фиалки, которые так и манили Гёте.

Из каждого путешествия он всегда привозил определенный сорт этих цветов и старался их сам разводить.

Еще интересные факта на видео «Тайны Гёте»

Похожие материалы

Вы можете сохранить статью или поделиться ею, нажав на одну из кнопочек ниже

Иоганн Гете — биография, личная жизнь, фото

Иоганн Гете – выдающийся немецкий писатель, поэт, мыслитель, философ и естествоиспытатель, государственный деятель.

Произведения Гете, в особенности трагедия «Фауст», признаны шедеврами немецкой и мировой литературы (см. интересные факты о литературе). Гений мыслителя заключался в его удивительной разносторонности и глубине познания.

В биографии Гете есть много неоднозначных моментов, о которых вы сможете узнать прямо сейчас.

Итак, перед вами краткая биография Гете.

Биография Гете

Иоганн Вольфганг фон Гете родился 28 августа 1749 г. в немецком городе Франкфурт-на-Майне. Он рос в образованной и обеспеченной семье.

Его отец, Каспар Гете, был юристом и имперским советником. Мать, Катарина Элизабет, являлась дочерью верховного судьи.

Интересно, что девушку выдали замуж за Каспара, когда ей едва исполнилось 17 лет, в то время как ее мужу было уже 38 лет.

У супругов родилось шестеро детей, четверо из которых умерли еще в младенческом возрасте. В результате в живых остались только мальчик Иоганн и девочка Корнелия.

Когда отец Гете получил в наследство огромное состояние, он перестал работать. Ему нравилось путешествовать по разным странам и получать новые знания, поскольку его сильно интересовала литература.

В домашней библиотеке Гете насчитывалось около 2000 книг, благодаря чему Иоганн, много читавший, с раннего детства отличался глубокомыслием.

Детство и юность

Когда Иоганну Гете исполнилось 6 лет, в его биографии произошел переломный момент: он узнал о крупном землетрясении в Лиссабоне, в результате которого погибло множество людей.

Иоганн Гете в юности

После этого Иоганн начал размышлять о Боге. Мальчик не мог понять, как добрый и справедливый Творец мог допустить гибель стольких людей.

В связи с этим он долгое время размышлял над разными религиозными вопросами.

Детство будущего писателя было весьма радостным и беззаботным. При этом, хотя их семья была очень богатой, Иоганн Гете не был избалованным ребенком.

Ему очень нравилось проводить свободное время в библиотеке, читая разные интересные книги. Он был любознательным ребенком и в возрасте 10 лет уже сочинял стихи.

В 1756 г. Гете пошел в школу, но проучившись в ней всего 3 года, перешел на домашнее обучение.

Родители нанимали для него лучших преподавателей, которые только были в Германии.

Интересно, что помимо традиционных предметов, мальчик интересовался рисованием. Кроме этого, Гете обучался езде на лошади, фехтованию, танцам, а также игрой на виолончели и фортепиано.

Достигнув 16-летнего возраста, он успешно сдает экзамены в престижный Лейпцигский университет на юридический факультет. Его отец мечтал, чтобы Иоганн стал юристом. Однако юриспруденция мало интересовала юношу.

Вместо этого он уделял внимание философии, естествознанию и литературе. В данный период биографии он посещал лекции писателя и философа Христиана Геллерта, а также познакомился со знаменитым искусствоведом Винкельманом.

Во время учебы у Гете появилось множество друзей, поскольку он был общительным и открытым человеком. Он ходил на разные светские мероприятия и часто участвовал в дискуссиях об искусстве.

Студент Гете ни в чем не имел нужды, поскольку ежемесячно получал от отца солидную сумму денег.

Однако именно тогда в его биографии происходит серьезная неприятность: у него обнаруживают туберкулез, в результате чего ему приходится вернуться домой, не закончив университет.

Гете-старшего очень расстроило то, что сын не получил диплома об образовании, в связи с чем отношения между ними серьезно натянулись.

Творчество Гете

Приехав домой, Иоганн Гете долгое время лечился от своей болезни. В этот период он написал комедию «Соучастники», ставшую первым серьезным произведением в его биографии.

В 1770 г. он отправляется в Страсбург, чтобы все-таки получить юридическое образование. Там он активно изучает филологию, а также проявляет интерес к химии и медицине.

Портрет Гёте в Кампанье кисти Тишбейна, 1787 г.

Позже Иоганн Гете познакомился с искусствоведом и богословом Иоганном Гердером, который положительно отозвался о перспективном ученике.

Однажды в Страсбурге он встретился с Фридерикой Брион и сразу же в нее влюбился. Писатель начал посвящать ей любовные стихи, признаваясь в своих чувствах.

Однако прошло совсем немного времени, и внезапно вспыхнувшая любовь угасла, а девушка перестала его интересовать, о чем он честно написал ей в своем письме.

Произведения Гете

В 1773 г. Иоганн Гете публикует пьесу «Гец фон Берлихинген с железною рукою», которая приносит ему определенную популярность.

Следующей возлюбленной Гете становится Шарлотта Буфф, которую он увидел на балу. Но девушка не проявляла к нему никакого интереса, в связи с чем он впал в депрессию.

«Страдания юного Вертера»

Однако именно благодаря своему тяжелому душевному состояние, Иоганну Гете удалось написать великолепный роман «Страдания юного Вертера», в котором Буфф была прототипом главной героини.

В сюжете романа повествовалось о молодом человеке, покончившем жизнь самоубийством по причине неразделенной любви.

Это произведение имело большой успех, однако после его публикации в Германии было зафиксировано множество случаев суицида на почве безответной любви.

Интересен факт, что в некоторых немецких городах эта книга была запрещена по причине ее негативного влияния на молодые умы.

«Фауст»

В период 1774-1832 гг. Иоганн Гете писал свою бессмертную философскую драму «Фауст», ставшую одним из самых известных произведений в его биографии.

До сих пор «Фауст» считается вершиной немецкой поэзии. Над этим произведением писатель трудился почти 60 лет, доводя до совершенства каждую фразу.

Первый фрагмент «Фауста» был опубликован в 1808 г., а целиком книгу начали издавать только в 1832 г. Трагедия была переведена на многие языки мира и стала классикой еще при жизни Гете.

Наиболее известный перевод «Фауста» на русский язык был выполнен Борисом Пастернаком.

Интересен факт, что Лев Толстой резко негативно относился к большинству произведений Гете, а вот Владимир Ленин наоборот – называл «Фауст» одной из самых любимых своих книг.

«Лесной царь»

В 1782 г. из-под пера Гете выходит баллада «Лесной царь», написанная в стиле народного эпоса. В ней повествуется о некоем могущественном существе, которое умертвило ребенка.

Поэт описывает отца с сыном, скачущих на коне через лес. Сыну кажется, что его манит к себе лесной царь; отец же объясняет ему, что это все ему мерещится.

В конце сын кричит о том, что лесной царь нагнал его. Когда они, наконец, приезжают домой, отец обнаруживает, что ребенок мертв.

Баллада «Лесной царь» несколько раз переводилась на русский язык. Наиболее известны русские переводы Василия Жуковского (см. интересные факты о Жуковском) и Афанасия Фета.

Личная жизнь

Иоганн Гете был гениальным человеком, способным овладевать любыми знаниями. Вместе с этим он был достаточно странной и загадочной личностью.

Ряд биографов считают, что Генрих Фауст из его поэмы, имел многие черты характера, присущие самому Гете.

На протяжении всей жизни Гете пользовался большой популярностью у женщин, в результате чего у него было множество любовных связей.

Однако, несмотря на это, его единственной любовью стала модистка Кристиана Вульпиус, вместе с которой он прожил 30 лет. Интересен факт, что его избранница не обладала особой привлекательностью, хотя и была добродушной и искренней девушкой.

Их встреча произошла совершенно случайно. Однажды Кристиана передала Иоганну Гете письмо. Этой мимолетной встречи оказалось достаточно, чтобы покорить сердце Гете. Он предложил ей поселиться в его усадьбе, на что Вульпиус дала свое согласие.

Бывшие любовницы писателя посчитали оскорблением выбор Иоганна, который вместо них предпочел какую-то крестьянку. Однако ему было абсолютно все равно.

В 1806 г. Иоганн и Кристиана поженились, после чего у них родилось пятеро детей. Дети, родившиеся после старшего сына Августа, не выжили: один ребенок родился мертвым, остальные умерли в течение нескольких недель.

У Гете были разные хобби. Наиболее известное из них – коллекционирование. Также он серьезно увлекался минералами (в его честь назван минерал гётит).

Смерть

Во время одной из прогулок, Иоганн Гете серьезно простудился. С каждым днем болезнь прогрессировала и в конечном итоге стала причиной смерти великого писателя.

Иоганн Вольфганг фон Гете умер 22 марта 1832 г., в возрасте 82 лет. Его последними словами были: «Пожалуйста, закройте окно».

Фото Гете

В конце посмотрите фото Иоганна Гете. Точнее говоря, фото художественных портретов Гете, написанных маслом.

Гравюра работы Иоганна Липса, 1791 г.

Памятник Гёте работы Фрица Шапера в берлинском Тиргартене

Если вам понравилась краткая биография Гете – поделитесь ею в социальных сетях. Если же вам нравятся биографии великих людей вообще, и интересные истории из их жизни в частности – подписывайтесь на сайт InteresnyeFakty.org. С нами всегда интересно!

Понравился пост? Нажми любую кнопку:

Интересные факты:

Йоганн Вольфганг фон Гете — Вікіпедія

Йоганн-Вольфганг фон Гете
Johann Wolfgang von Goethe
Ім’я при народженні	нім. Johann Wolfgang von Goethe
Народився	28 серпня 1749(1749-08-28) Франкфурт-на-Майні, Священна Римська імперія
Помер	22 березня 1832(1832-03-22) (82 роки) Ваймар, Священна Римська імперія ·гострий інфаркт міокарда
Поховання	Веймарська герцогська усипальня
Країна	Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське
Національність	німець
Діяльність	поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст
Сфера роботи	анатомія і метеорологія
Alma mater	Лейпцизький університет (1768) і Страсбурзький університет (1771)
Мова творів	німецька
Напрямок	романтизм
Magnum opus	«Фауст»
Членство	Леопольдина, Academy of Useful Scienced, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Прусська академія наук, Німецький археологічний інститут, масонство, Ілюмінати, Zentral-Dombauverein zu Köln von 1842d, Сілезьке товариство патріотичної культуриd, Варшавське товариство друзів наукd, Російська академія наук і Сілезьке товариство патріотичної культуриd[1]
Конфесія	лютеранство
Рід	Гете[d]
Батько	Йоганн Каспар Гете
Мати	Катаріна Елізабет Гете
Родичі	Peter im Baumgartend
Брати, сестри	Корнелія Шлоссер
У шлюбі з	Крістіана Вульпіус
Діти	Август фон Гете
Автограф
Нагороди
Йоганн Вольфганг фон Гете у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Йо́ганн-Во́льфганг фон Ге́те або Йо́ганн-Во́льфґанґ фон Ґе́те^[3] (нім. Johann Wolfgang von Goethe, МФА: [ˈjoːhan ˈvɔlfɡaŋ fɔn ˈɡøːtə] ( прослухати); 28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Ваймар) — німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст.

Вважається засновником сучасної німецької літератури, лідер романтичного руху «Буря і натиск». У галузі ботаніки вважається засновником порівняльної морфології рослин. Його роботи містять епічні та ліричні вірші, написані в різних стилях: прозу та віршові драми, мемуари, автобіографію, літературну та естетичну критику, трактати з ботаніки, анатомії, чотири романи. Крім того, відомі численні літературні та наукові фрагменти, понад 10000 листів і близько 3000 малюнків.

Він був одним із перших учасників літературного руху «Бурі і натиску». Протягом перших десяти років у Веймарі Гете був членом таємної ради герцога, засідав у військових і дорожних комісіях, наглядав за повторним відкриттям срібних копалень у сусідньому місті Ільменау і здійснив ряд адміністративних реформ в університеті Єни. Він також узяв участь у плануванні ботанічного парку Веймара й відновленні Палацу дожів, що в 1998 році потрапив у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Перша його велика наукова робота про метаморфози рослин була опублікована в 1788 році після повернення Гете з турне Італією. В 1791 році був призначений директором театру у Веймарі, а в 1794 році познайомився з відомим драматургом, істориком і філософом Фрідріхом Шиллером. У цей період Гете опублікував свій другий роман «Wilhelm Meisters Lehrjahre» і в 1808 році — першу частину найзнаменитішої драми «Фауст». Його бесіди та велика кількість спільних починань із Шиллером, Фіхте, Гердером, Александром фон Гумбольдтом, Вільгельмом фон Гумбольдтом і Фрідріхом Шлегелем протягом 1790-х років мали спільну назву — «веймарський класицизм».

Цей велетень був міністром у карликовій німецькій державі. Він ніколи не міг рухатися вільно. Про сидячого на троні Юпітера Фідія в Олімпії казали, що якби він колись раптом встав, він проломив би головою дах храму. Таким самим було становище Гете у Веймарі: якби він колись раптом повстав зі свого нерухомого спокою і випростався, то він пробив би державний дах або, що ще ймовірніше, розбив би собі ним голову. (Генріх Гейне)

Він був яскравим прикладом того, як античні ідеали збагачували сучасну культуру. (Ентоні Графтон)

Будинок у Франкфурті-на-Майні, у якому народився Гете Йоганн Каспар Гете, мініатюра Георга Фрідріха Шмолля, 1775

Йоганн Вольфганг фон Гете народився в старому німецькому торговельному місті Франкфурті-на-Майні в сім’ї заможного бюргера Йоганна Каспара Гете (1710—1782), імперського радника, колишнього адвоката. Мати — Катерина Елізабет Гете (уроджена Текстор; 1731—1808). Батько Гете був педантичною, вимогливою, не емоційною, але чесною людиною. Від нього сину передалася тяга до знань. Мати прищепила синові любов до творення оповідей, була для нього прикладом сердечної теплоти та мудрості. Одним із прямих предків Гете по матері (у десятому поколінні) був видатний німецький художник XVI століття Лукас Кранах Старший (1472—1553), про що сам поет не знав.^[4]

Гарно обставлений будинок мав велику бібліотеку, завдяки якій письменник рано познайомився з «Іліадою» Гомера, з «Метаморфозами» Овідія, прочитав в оригіналі твори Вергілія. Його батько був із тих, хто, не задовольнивши свої амбіції, намагався дати дітям більше можливостей і дати їм повноцінну освіту.

В 1765 році Йоганн вступив до Лейпцизького університету, свою вищу освіту завершив у Страсбурзькому університеті в 1770 році, де захистив дисертацію на звання доктора права.

У Франкфурті Гете серйозно захворів. За півтора року, проведеного в ліжку через декілька рецидивів, його стосунки з батьком значно погіршилися.

Зустріч з Гердером, який ознайомив Гете зі своїми поглядами на поезію й культуру, була переломним моментом у творчості Гете. Він знайомиться з молодими письменниками (Ленцом, Вагнером), у ньому прокидається зацікавлення народною поезією, уплив якої відчувається у вірші «Heidenröslein» («Степова рожечка») та ін., а також зацікавлення Оссіаном, Гомером, Шекспіром. Він у захваті від пам’яток готики — «Von deutscher Baukunst D. M. Erwini a Steinbach» (про німецьке мистецтво будування Ервіна фон Штайнбаха, 1771). Наступні роки минають в інтенсивній літературній праці.

В 1775 році Гете був запрошений до Карла Августа, герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху. Він став першим міністром герцога, отримав титул таємного радника. Дослідник творчості Гете М. М. Вільмонт так пояснив мотиви цього вчинку: «Від’їжджаючи до Веймара, Гете плекав надію домогтися радикального поліпшення суспільних відносин хоча б на невеликому клаптику німецької землі, у володіннях Карла-Августа, для того, щоб цей клаптик землі послугував зразком для всієї країни, і проведені там реформи стали б прологом загальнонаціональної перебудови німецького життя».^[4] Переконавшися, що це було утопією, Гете поступово обмежує свою державну службу, залишаючи за собою лише театр і навчальні заклади. Таким чином Гете оселився у Веймарі, де й провів решту свого життя.

1806 року Йоганн одружився з Крістіаною Вульпіус. До того часу вони вже мали кількох дітей.

6 березня 1832 року Гете застудився під час заміської прогулянки в екіпажі, а 22 березня помер у Веймарі. 26 березня труну з тілом Гете помістили в герцогську усипальницю поруч з прахом Шиллера.^[4]

Буря і натиск[ред. | ред. код]

У перших віршах й драмах Гете відчувався деякий вплив наслідувальної салонної літератури. В 1770—1775 рр. він захоплювався демократичною естетикою Йоганна Готфріда Гердера, був тісно пов’язаний із рухом «Буря і натиск», боровся за національну самобутність німецької літератури.

Лірика Гете цього періоду життєрадісна, близька до народної поезії, сповнена пантеїстичних настроїв («Побачення і розлука», «Дика троянда», «Травнева пісня», «Вечірня пісня художника» та ін.). В уривку «Прометей» (1773) виражений протест проти тиранії та релігійних догм, особливо вагомий в умовах «ганебної політичної і соціальної епохи», яку переживала

до 265-річчя з дня народження

До уваги користувачів представляємо книжкові та періодичні видання про життя, літературну спадщину, переклади та відбиток творчості у мистецтві великого німецького поета, драматурга, романіста, перекладача, літературного критика, мистецтвознавця, режисера, актора, вченого, державного діяча Гете Йоганна Вольфганга.


Твори Гете мовою оригіналу Goetbe, J.W. Gedichte. – Leipzig: Verlag Philipp Reclam jun, 1969. – 236 s. Goethe, J.W. Yedichte. – Moskau: Progress, 1980. – 503 p. Предлагаемый читателю сборник включает лучшие образцы лирических произведений классика немецкой литературы Иоганна Вольфганга Гете, начиная с ранних его стихов и кончая произведениями последних лет жизни. В сборнике представлены любовные и анакреонтические стихи, пейзажная поэзия, философская и дидактическая лирика, баллады, подражания восточной поэзии, изречения в стихах, эпиграммы. Издание сопровождается предисловием, а также историко-литературными и лингвистическими комментариями.

Goethe, J.W. Faust: Eine Tragodie /Zweiter Teil – Leipzig: Verlag Philipp Reclam jun., 1975. – 254 s. Gorthe, J.W. Die Leiden. Des jungen Werthers. Gedichte = Гете, И.В. Страдания юного Вертера: роман. Избранная лирика: кн. для чтения на нем. яз. – СПб.: КОРОНА принт, КАРО, 2005. – 256 с.: ил. – (Originallektűre). В книгу включены роман и лирические стихотворения классика немецкой литературы. Книга представляет собой неадаптированный текст для чтения с необходимыми комментариями и словарем. Для учащихся старших классов языковых школ, вузов, курсов иностранных языков и самостоятельного чтения.

Deutsches Lesebuch: Von Luther bis Liebknecht. – Leipzig:Verl. Philipp Rec-lam Jun., 1982. – 577 s.

Goethe / Tradujo y adapto Luis Yarcia Rives-Madrid: Prensa Espanola, 1971: 135 p.: ill. (Los Yigantes la nueva biblioteca para todos).
Книга для чтения на немеком языке. Включает прозу, поэзию, эссе, письма.

Твори Гете в перекладах

Пастернак, Б. Иоганн Вольфганг Гете «Посвящение» // Пастернак Б. JI. Собрание починений в 5-ти т. Т. 2. Стихотворения 1931-1959; переводы / редкол.: А. Вознесенский, Д. Лихачев, Д. Мамлеев и др.; сост. и коммент. Е. Пастернак и К. Поливанова. – М.: Худож. лит., 1989. – 703 с.

В том входят поэтические произведения Б.Л. Пастернака 1931 —1959 гг. (Стихотворения из книги «На ранних поездах», «Когда разгуляется»), а также избранные переводы. – С. 603-605. Гете, Й. В. Избранное. – М.: Просвещение, 1963. – 512 с. Гете, Й.В. Избранные произведения в 2-х томах. Т. 1 / пер. с нем.; сост. И. Солодуниной; вступ, ст. Н. Вильмонта. – М.: Правда, 1985. – 704 с. В том первый «Избранных произведений» Иоганна Вольфганга Гете (1749-1832), великого национального поэта и писателя Германии, включены избранная лирика, которую Гете писал на протяжении своей долгой жизни, драмы в стихах и прозе («Ифигения в Тавриде», «Торквато Тассо», «Эгмонт») и эпическая поэма «Рейнеке- лис». Гете, Й. В. Из моей жизни поэзия и правда / пер. с нем. Н. Ман. – М.: Худож. лит., 1969. – 608 с. Гете, И.В. Лирика = Goethe, J.W. lyric / пер. з нім. М. Терещенка. – К.: Держлітвидав, 1949. – 136 с. Гете, Й. В. Лирика /пер. с нем. – М.: Худож. лит., 1966. – 184 с. Гете, И. Страдания юного Вертера. Роман в письмах /оформл. художника А. Белюкина. – М., Мол. гвардия, 1973. – 400 с., с илл. – («Тебе в дорогу, романтик»). Книга открываться литературным портретом писателя, написанным лауреатом Ленинской премии Мариэттой Шагинян. С творческим путем Гете читателя познакомит очерк доктора филологических наук Сергея Тураева. История несчастной любви молодого Вертера приобретает в романе большой социальный смысл и трагическое звучание. В начале 1974 года исполнится 200 лет со дня опубликования этого романа. В книгу вошли также первая часть «Фауста» — одного из самых глубоких и совершенных произведений мировой литературы, и цикл стихотворений. Сцены из «Фауста» даны в переводах разных поэтов. Гете, Й. В. Фауст. Трагедия / пер. з нім. М. Лукаш. – К.: Дніпро, 1981. – 540 с. Гете, Й. В. Фауст /пер. с нем. И. Холодковского. – Минск: Просвещение, 1956. – 332 с. Жуковский В. А. Баллады. Наль и Дамаянти. Рустем и Зораб. Дневники. Письма. Воспоминания современников /сост., прим. И. М. Семенко.— М.: Правда, 1987.— 480 с. В сборник произведений выдающегося поэта, одного из основателей русского романтизма В.А. Жуковского (1783-1852) вошли баллады, поэмы «Наль и Дамаянти», «Рустем и Зораб», избранная часть его эпистолярного наследия, выдержки из дневников, а также воспоминания о нем современников. Тютчев, Ф.И. Саконтала, Приветствие духа, «Из Вильяма Мейстера», «Звучат, как древле, пред тобою…», Ночные мысли: переводы из Гете // Тютчев, Ф.И. Стихотворения / Ф.И. Тютчев, А.А. Фет; [сост. и вступ. статья Н. Скатова]. – М.: Худож. лит., 1988. – С. 42, 44, 47, 67-71. – (Б-ка юношества). Лермонтов, М.Ю. Из Гете //Лермонтов, М.Ю. Собрание сочинений. В 4-х томах. Т. І. Стихотворения. 1828-1841 / вступ. ст. и примеч. И.Л. Андронникова. – М.: Худож. лит, 1975. – С. 68. Фет, А.А. Из Гете // Фет, А.А. Стихотворения, поэмы, переводы / сост., вступ. ст. и коммент. А. Тархова. – М.: Правда, 1985. – С. 331-398. Франко, І. «Фауст» Гете // Франко, І. Зібрання творів в 50 томах. Т. 13. Поетичні переклади та переспіви. – К.: Наук. думка, 1978. – С. – 174.  Goethe, J.W. Meeres Stille. Wanderers Nachtlied: пер. з нім. укр. поетів І. Діброва, А. Полежаєва, М. Бажана, І. Качуровського, Г. Кочура, О. Жомніра, М. Фатюка, І. Діброва, І. Харитонова та М.Ю. Лермонтова //Харитонов, І. Зіставні переклади поезій: навчальний посібник до курсів стилістики та перекладу. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. — С. 205-211. Навчальний посібник до курсів стилістики (розділ «Інтерпретація тексту») та перекладу призначений для студентів факультетів іноземних мов та філологічних факультетів вищих навчальних закладів України. У книзі висвітлено головні принципи перекладу поезій та проблеми зіставного перекладознавства. Посібник також містить переклади (зазвичай не лише українською мовою) поетичних творів з романських, германських, слов’янських мов та завдання до семінарських занять, в т.ч. присввячуэться й перекладам Гете.

Літературознавчі матеріали

Аникст, А. Гете и Фауст: От замысла к свершению. – М.: Книга, 1983. – 271 с., ил. – (Судьбы книг). «Фауст» был спутником всей жизни Гете. Случай редчайший в истории мировой литературы: великое произведение немецкого поэта создавалось в течение шестидесяти лет. Биография книги прослежена от самых ее истоков — от зарождения замысла до первых публикаций. Воссозданы жизненные впечатления и со­бытия, которые отразились в трагедии, трудные этапы ее станов­ления, роль Шиллера и Эккермана в ее завершении. Автор привлекает неизвестные в нашей стране материалы. Широко представлены раздумья и признания самого Гете, отклики современников. Аникст, А.А. Творческий путь Гете. – М.: Худож. лит., 1986. – 544 с. Монография А. Аникста представляет собой обобщающий труд о творчестве великого немецкого писателя. В книге анализируются литературно-эстетические и общественно-политические взгляды Гете, разбираются все наиболее значительные его произведения. Рассчитана на специалистов-литературоведов, студентов и аспирантов, а также на широкие круги читателей, интересующихся классической зарубежной литературой. Людвиг, Э. Гете / пер. с нем. Е. Закс. – М.: Мол. гвардия, 1965. – Вып. 13. – 606 с. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий основана в 1933 г. М. Горьким). Гиривенко, А.Н. Немецкая литература от древности до наших дней = Deutsche Literatur von den Anfangen bis zur Gegenwart: Словарь-справочник. — М.: Флинта: Наука, 2003. — 104 с. В издании кратко изложены основные сведения о немецких авторах и отдельных наиболее значительных произведениях. Материал сгруппирован по крупнейшим культурно-историческим эпохам, отразившим многовековую историю развития немецкой литературы. Для преподавателей вузов, аспирантов, студентов-филологов, школьников, а также для всех, кто интересуется историей зарубежной литературы.

Морева M., Солодовникова В.И., Апраксимова О.П. Литература — зеркало мира: учеб.-метод. пособие по нем. лит. для уч. 10-11-х классов ий / М. Морева, В.И. Солодовникова, О.П.  Апраксимова. –  Ростов-на-Дону: БАРО-ПРЕСС, 2002. —112 с.

Учебное пособие по немецкой литературе рассчитано на преподавателей немецкого языка, учащихся старших классов школ, лицеев, гимназии и студентов языковых вузов. Пособие знакомит читателей с описанием эпох, с краткими биографиями писателей и поэтов, с их произведениями. Пособие способствует расширению культурного кругозора и интеллектуального развития учащихся. Кессель, Л.М. Гете и «Западно-восточный диван». – М.: Наука, 1973. – 120 с.  «Западно-восточный диван» — наиболее значитель­ное после «Фауста» произведение Гете. Многие ис­следователи рассматривали западно-восточную лирику Гете лишь как остроумную поэтическую игру с восточ­ными масками. Автор отрицает распространенный взгляд на «Диван» как на книгу интимной лирики, лишь инкрустированную восточными мотивами. В книге вскрыта глубокая органичность обращения Гете к восточным поэтам. Хрестоматия по немецкой литературе XIX века: учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. № 2103 «Иностр. яз.» / сост. Н.О. Гучинская, Б.Е. Чистова. — М.: Просвещение, 1984. –  335 с. Хрестоматия является учебным пособием по курсу немецкой литерату­ры XIX века. В ней представлены основные направления литературы Гер­мании прошлого столетия. Аппарат книги состоит из вступительной статьи,, биографических справок и историко-литературного комментария.



Література про життя та творчість Й.В. Гете іноземними мовами


Goetbe, J.W. Gedichte. – Leipzig: Verlag Philipp Reclam jun, 1969. – 236 s. Lexikon deutsch-sprachiger Schriftsteller Von den Anfängen bis zum Ausgang des 19. Jahrhunderts / Neubearbeitet von Kurt Böttcher (Leitung und Gesamtredaktion): [энциклопедия немецкоговорящих писателей ХІХ столетия]. – Leipzing: VEB Bibliographisches Institut, 1987. – 656 s. Goethe, J.W. Leben und werk. Biudserie weimar nationale forschungs-und gedenkstatten der klassischen deutscen literature, 1973. – 82 s.

Literatur: Dichter, Statten, Episoden: Tourist-Fuhrer/H. Greiner-Mai mit W. Schneider und H. H  Miller. – 2Auf1. – Berlin;Leipzing:Tourist – Ver1.,1988. – 280s.







Література з періодичних видань

1. Gudina, O. W. Geflϋgelte Worte aus den Werken von Goethe: “Faust”: [о жизни и творчестве Гете на нем. яз.; «крылатые выражения» из произведения Гете] // Иностранные языки в школе. – 1999. – №6. – С.76-77.
2. Gudina, O. W. Joann Wolfgang Goethe”: [о жизни и творчестве Гете на нем. яз.] // Иностранные языки в школе. – 1999. – №5. – С.80-85. – (Zam 250.  Geburstag von Johann Wolfgang Goethe).
3. Gudina, O. W. Johann Wolfgang Goethe ( 1749-1832): [о жизни и творчестве Гете на нем. яз.] // Иностранные языки в школе. – 1999. – №4. – С.90-94. – (Zam 250. Geburstag von J.W. Goethe).
4. Бругер, С. П. «Уривки єдиної великої сповіді…»: конспект уроку по вивченню трагедії Й.В. Гете «Фауст» 9 клас // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1998. – №8. – С 22-23.
5. Будня, Г. Транспонування гетевських образів у світовому мистецтві: урок розвитку зв’язного мовлення за трагедією  «Фауст» // Всесвітня література в серед. навч. закладах України. – 2009. – №10. – С.36-39.
6. Гладишев, В. Й.В. Гете та І. Франко про світову літературу // Всесвітня література в серед. навч. закладах Украіни. – 2007. – №1. – С.5-6. – Бібліогр. – С.6. – (З редакційної пошти).
7. Гревцева, Т.  «Вільшаний король» Й.В. Гете у класі з вивченням англійської мови // Всесвітня література та культура в середніх навч. закладах України. – 2011. –№3. – С.8. – (Енергетика оригіналу).
8. Гресь, Л.І. Гете та його трагедія «Фауст»: урок з елементами інсценізації 9 клас // Зарубіжна література в навч. закладах. – 2004. – №8. – С 30-31
9. Гуменюк, В.І. Жити в гармонії з природою: інтегрований урок: романтичні твори поетів Й.В. Гете, В.Жуковського і композитора Ф. Шуберта / Всесвітня література та культура. – 2005. – № 3. – С. 37-40.
10. Ков’ях, Т. В. «Я гарною була, і в тім причина смерті…»: поема Т.Г. Шевченка «Катерина» і трагедія Й. В. Гете «Фауст»: компаративний аналіз 9 клас  //Зарубіжна література в навч. закладах. – 1998. – №2. – С.2-4 – (До ювілею великого Кобзаря).
11. Коваленко, В. П’ятикласникам про поетичний пейзаж: урок за поезіями Алкмана, Гете, Лермонтова // Всесвітня література та культура в серед. навч. закладах Украіни. – 2010. – №2. – С.37-40.
12. Лімборський, І.В. Йоганн-Вольфганг Гете й Україна // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1999. – №9. – С 55-56. – (Західноєвропейські просвітителі та українська література).
13. Людина в баладах Ф. Шіллера та Й. Гете: урок-семінар до вивчення балади Ф. Шіллера «Рукавичка» 8 клас // Зарубіжна література в школах України. – 2005. – №11. – С. 56-62.
14. Маслюк, О. Фауст як матриця людини невпинного пошуку: урок-осмислення образу головного героя однойменної трагедії Й.В. Гете // Всесвітня література в серед. навч. закладах України. – 2008. – №3. – С.47-50.
15. Матвіїшин, В. Г. Світова література у перекладацькій та творчій діяльності Івана Франка // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2008. – №5. – С. 16-23.
16. Мосійчук, І. А. «Щоб поета зрозуміти…»: урок позакласного читання з вивчення поезій Й. В. Гете 9 клас // Зарубіжна література в навч. закладах. – 2000. – №11. – С 14-16.
17. Наша хрестоматія: оригінали та переклади:[твори Гете мовою оригіналу  та варіанти їх перекладів] // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1998. – №2. – С.32 – 35.
18. Нестуля, Л. Федір Шаляпін у ролі Мефістофеля // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1999. – №6. – С.34-35.
19. Фокіна, І. Втілення вічних літературних образів у музиці: інтегрований урок (світова література, музика, німецька мова) за трагедією Й. В.Гете «Фауст» та однойменною оперою Ш.Гуно / І.Фокіна, Н. Шатайло // Всесвітня література в серед. навч. закладах Украіни. – 2011. – №6. – С.42 – 44.
20. ЦІко, І. Мої Вільшані королі: урок розвитку зв’язного  мовлення за баладою Й.В. Гете 9 клас  // Зарубіжна література в школах України. – 2005. – №5. – С. 30-34.
21. Шалагінов, Б. Б Історія одного бунту: про Підгрунтя легенди, покладеної в основу трагедії Й. В. Гете «Фауст» // Всесвітня література в серед. навч. закладах Украіни. – 2000. – №12. – С.26 – 29.
22. Шалагінов, Б. Б.   Данте, Шекспір, Вольтер, Гете, Толстой «панують над умами мільйонів людей, які за все своє життя не прочитали жодного рядка з’їхних творів»: про роль та значення курсу «Зарубіжна література» в школі // Всесвітня література в серед. навч. закладах України. – 2006. – №11. – С.4 – 6.

Матеріал підготовлений фахівцями відділу літератури іноземними мовами.

Йоганн Вольфганг Гете — біографія, факти з життя

Йоганн Вольфганг Гете span>
Йоганн Вольфганг Гете народився 28 серпня 1749 у Франкфурті-на-Майні. Батько його був юристом, мав чин імперського радника, мати була знатною дворянкою. Йоганн рано почав читати, до семи років вже знав латинь і грецький. У 16 років Гете вирушає в Лейпцизький університет, на юридичний факультет.

Навчання на юриста його не привернула, провідним інтересом Гете була література і мистецтво, і незабаром він їде додому. Потім він стає студентом Страсбурзького університету. Там, в силу своєї допитливості, Гете захоплюється медициною, багато читає, вивчає природничі науки.

У 1769 році Гете видає першу книгу своїх віршів. Незабаром він стає одним з ідеологів літературного руху «Буря і натиск», що став популярним у Німеччині, яке вважало головним завданням автора створення в образі героя вольової, сильної особистості.

У 1771 році Гете закінчив університет і отримав диплом доктора права. З 1771 по 1775 роки Йоганн Гете займається юридичною практикою. У той же час він видає свої твори: роман «Страждання молодого Вертера» (1772), історичну драму «Гец фон Берліхінген» (1773).

У листопада 1775 року Гете приїжджає в Веймар за запрошенням герцога Карла серпня, де стає одним з його керівників. У Веймарі Гете знайомиться з Ф.Шиллера, що в підсумку виявилося плідним для розвитку німецької літератури.

Йоганн Гете не любив великосвітських прийомів, ніколи не був ні в Парижі, ні в Лондоні. Його дружиною стала не дворянська особа, а звичайна квіткарка Христіана Вульпіус.

У 1795 — 1796 роках Гете пише роман «Роки навчання Вільгельма Мейстера». У 1808 році виходить перша частина трагедії «Фауст» — вершини творчості Гете. Над її продовженням Йоганн Гете працював до кінця свого життя.

Разом з тим Гете був не тільки великим письменником і поетом, а й натуралістом. Їм було виконано ряд робіт з порівняльної морфології рослин і тварин, по фізиці, геології і мінералогії, медицині.

Помер Йоганн Вольфганг Гете 22 березня 1832 року. Він увійшов в історію як найбільший поет і універсальний геній німецької літератури.

Більше ніж просто поет | Велика Епоха

«28 серпня 1749 року, коли годинник пробив дванадцяту, я з’явився на світ у Франкфурті-на-Майні», — писав Гете у своїй автобіографії «Поезія і правда». Початок його життя не був легким: акушерка подумала, що віна народися мертвим. Ця подія мала також і позитивні наслідки, оскільки після цієї помилки акушерки, як згодом писав сам Гете, його дід відкрив підготовчі курси для акушерок.

Гете не був вундеркіндом. Як і більшість дітей, він відрізнявся допитливістю і життєрадісністю. Вже з раннього дитинства він почав цікавитися літературою, яку жадібно поглинав із книжкових полиць свого батька.

Уже в ранньому віці він знав, що має створити щось виняткове: «Що стосується мене, то я виразно усвідомлював, що повинен створити щось особливе; проте, як саме я маю це здійснити, мені не було відомо… Але я не заперечую, що, коли я думав про бажане щастя, в моїй уяві з’являвся образ лаврового вінка, який прикрашає голову поета».

Юрист, художник і поет

За волею свого батька він вивчав право в Лейпцигу, проте ця професія не могла зробити його щасливим. Заняття з права наводили на нього нудьгу. Таким чином, Іоганн Вольфганг Гете зацікавився лекціями з поезії Крістіана Фюрхтегота Геллерта. Проте його професор не оцінив цього захоплення.

Потім, протягом трьох років, він брав уроки малювання у художника Адама Фрідріха Озера. Навчання в Лейпцигу настільки стомлювало його, що у нього почалася психологічна криза й проблеми із здоров’ям, які мало не примусили його повернутися в рідний дім у Франкфурті.

Свої перші опубліковані вірші Гете написав у 16 років. Вони були присвячені господарській дочці Анні Катаріні Шенкопф на прізвисько Кетхен, яка була старшою за нього на три роки. Вона була його першим великим коханням, яке, проте, згасло два роки потому. Його роман «Страждання юного Вертера» приніс 23-річному авторові першу славу. В цьому творі є певні автобіографічні риси. В романі описується нерозділене кохання, що стане для Вертера фатальним. Хоча ця історія не повністю повторює життя Гете, в ній багато паралелей. Так, в цьому романі мовиться про Лотте (її насправді звали Шарлоттою). Шарлотта Буф, в яку він закохався, була заміжньою, а отже була недоступною. За словами його сучасника Хотхольда Ефрайма Лессінга, спочатку в романі не було цинічного закінчення, яке Гете дописав через кілька тижнів. «Страждання юного Вертера» після першої публікації всього за кілька років були перекладені багатьма європейськими мовами. Перше видання роману вийшло восени 1774 року і було представлене на книжковому ярмарку в Лейпцигу, де відразу ж стало бестселером.

Мислитель

Гете займався не тільки літературою і живописом, але і природознавством, особливо вченням про колір. Його книга «Про кольорознавство» вийшла в 1810 році. На відміну від звичайної теорії Ньютона про спектральні кольори, Гете вважав, що світло не складається з окремих кольорів. Під час занять пейзажним живописом в Італії він відкрив для себе багато чого. Наприклад, те, що «колір потрібно спочатку відчути як фізичний прояв безпосередньо в природі, перш ніж створювати витвори мистецтва».

Хоча його детально розроблене вчення про світло не мало великого резонансу, й учені-сучасники дискутували щодо обох теорій, він наполягав на своїй правоті і, разом із тим, на помилковості теорії Ньютона.

Любов до Італії

Батько Гете вважав, що його син повинен відвідати Вецлар і Регенсбург, а також Відень і тільки тоді — Італію. Проте перед цим потрібно побачити Париж, оскільки після відвідання Італії ніщо вже не буде здатне викликати сильнішого захоплення.

І для Гете в зрілому віці це і справді було так. Близькому другові Екерману він одного разу сказав, що лише в Римі він по-справжньому відчув, що означає бути людиною, і що ні від якої подорожі він не мав більшої радості. Він шукав спокою, щоб працювати, особливо, щоб закінчити «Фауста» — один із найбільш видатних творів німецької літератури.

У Римі є будинок Гете, де він жив разом з іншими письменниками й художниками під час свого перебування в Італії. На той час він проживав під ім’ям художника Мюллера (так він міг вислизнути з-під уваги публіки).

Життя у Веймарі

На запрошення саксонського герцога Карла-Августа в 1775 році Гете приїхав до Веймара, де виконував урядову роботою на різних постах. Тут згодом він зустрів свою майбутню дружину Крістіану Вульпіус. У 1789 році народився його син Август, який єдиний вижив із п’яти дітей. Гете жив, одружувався і помер у Веймарі. Третє сталося 22 березня 1832 року через запалення легенів.

Минуло багато років відтоді, як Гете своєю діяльністю збагачував життя сучасників. Хоча багато що в мисленні людей, способі життя і формах виразу змінилося, його спадщина дає змогу зрозуміти щось, що пов’язує всіх нас — це пошуки істини.

Версія німецькою

Ґете Йоганн Вольфганг. Основні твори. Творчий шлях. Біографія

Ґете Йоганн Вольфганг (1749—1832) — німецький поет, прозаїк, драматург, філософ і державний діяч.

Найвідоміші твори: драма «Гец фон Берліхінген» (1773), трагедія «Іфігенія в Тавриді» (1787), роман «Страждання молодого Вертера» (1774), поема «Герман і Доротея» (1797), балади «Вільшаний король» (1782), «Коринфська наречена» (1797), поема «Фауст» (1808—1831).

Народився в м. Франкфурті-на-Майні у знатній родині, отримав ґрунтовну домашню освіту. Згодом вивчав право, медицину, філософію і літературу в Лейпцизькому і Страсбурзькому університетах. Володів французькою, італійською, давньогрецькою, латинською мовами, чудово їздив верхи. Досконало знався на каменях і металах. Початок творчого шляху Ґете пов’язаний із рухом «Буря і натиск» під проводом Г. Гердера. Прогресивна молодь, яка прагнула соціальних змін, заявляла про розрив зі старими традиціями, ставала на шлях новаторства в літературі. Всебічна освіченість Гердера, його високі помисли, талант захопили молодого Ґете. Під впливом Гердера Ґете вивчав німецький фольклор, опановував стилі народної поезії («Дика трояндочка»). Ранні твори — драма «Гец фон Берліхінген» (1773), віршований фрагмент «Прометей» (1773) — спрямовані проти феодальної відсталості Німеччини. У романі «Страждання молодого Вертера» (1774) відбилась особиста любовна драма автора. Роман про нерозділене кохання приніс світову славу Ґете. З 1775 р. поет живе у Веймарі. Герцог Карл Август запрошує молодого талановитого письменника на посаду радника Веймарського двору. Ґете погоджується, і незабаром Веймар стає осередком німецької культури. З часом письменника призначають першим міністром, у його руках зосередились влада, фінанси, промисловість. За роки служби Ґете майже нічого не пише (10 років), присвятивши себе державній службі. Згодом переконується, що досягти прогресивних змін неможливо. Розчарований, він покидає Веймар. Подорожує Італією, яка надихає поета на творчість своєю давньою культурою.

Ґете повертається до Веймара, але для того, щоб зайнятися літературною працею. Цей період творчості Ґете (кінець 80-х — початок 90-х років) дослідники називають «веймарським класицизмом». Для його творів характерні бунтарські мотиви, але водночас він проявляє і врівноваженість, стриманість. Героїчна драма «Егмонт» (1788) наповнена вільнодумством і гуманізмом, у драмі «Іфігенія в Тавриді» (вид. 1787), трагедії «Торквато Тассо» (вид. 1790) і деяких інших намітився компроміс з дійсністю. Суперечливим було також ставлення Ґете до французької революції XVIII ст. Романи «Роки навчання Вільгельма Мейстера» (вид. 1795—1796), «Роки мандрівок Вільгельма Мейстера» (вид. 1821—1829), трагедія «Фауст» (перша редакція 1773—1775, кінцева редакція 1808—1831) дають енциклопедичну картину німецької дійсності. У трагедії «Фауст» з великою філософською глибиною Ґете заявляє, що основою життя, запорукою прогресу і свободи є праця на благо народу. Ґете-гуманіст глибоко переконаний, що обов’язок кожної людини — вдосконалювати в міру своїх можливостей навколишній світ, прикрашати землю, не допускати насильства й несправедливості. Талант Ґете універсальний: він писав у різних жанрах, вільно відтворював історію різних історичних епох, майстерно розкривав внутрішній світ людини. Творчість Ґете — вершина німецької культури епохи Просвітництва.

Ґете Йоганн Вольфганг. Основні твори. Біографія і творчий шлях

Абай Кунанбаев Казахский писатель, поэт, лирик, общественный философ. Абай Кунанбаев родился в Казахстане в Семейской области, получил домашнее образование, а затем был послан.

Презентация на тему: «Абай Кунанбаев, казахский писатель, поэт, лирик, социальный философ. Абай Кунанбаев родился в Казахстане в Семейской области, получил домашнее образование, а затем отправил» — стенограмма презентации:

1 Абай Кунанбаев Казахский писатель, поэт, лирик, общественный философ.Абай Кунанбаев родился в Казахстане в провинции Семей, получил домашнее образование, а затем был отправлен в медресе, где выучил арабский и персидский языки и познакомился с восточной литературой и поэзией. В Семее он активно участвовал в интеллектуальной жизни города, изучал русскую и западную классику Пушкина, Гете и Байрона и впервые перевел многие из них на казахский язык. 1845–1904 гг.

2 Сочинения Абай посвятил многие свои произведения насилию над казахскими трудовыми правами e.г. «О мой казах! Мой бедный народ!». Ряд работ были посвящены молодежи: «Наши дети», «Только молодежь — счастливый цветок жизни». И настоящим сокровищем являются его стихи, выражающие его чувства и любовь к природе своей страны: «Осень», «Зима», «Осень» и др. Как талантливый переводчик Абай дал казахскому народу насладиться жемчужинами русской классической литературы. За 15 лет он перевел более 50 произведений русских писателей, таких как Пушкин, Лермонтов, Крылов и др. В литературное наследие Абая также входит ряд баллад, посвященных восточной и западной тематике.Среди таких художественных произведений, как «Мас’уд» (1887) и «Александр», «Насилие — насилие», сокровище — сокровище, жемчужина — жемчужина, наследие — грамотность.

3 Книга слов На творчество Кунанбаева повлияла его вера в человеческий разум. Его привлекало мышление западного Просвещения, и он вплетал критику казахской культуры в свои произведения, в первую очередь в свой сборник стихов под названием «Гарасоздер» (часто переводимый как «Книга слов»).Несмотря на то, что прошло много лет, сменилось несколько поколений со времен Абая, «Книга слов» актуальна сегодня как никогда, это наш ориентир в жизни. В эту книгу включены разные темы — история Казахстана, любовь к отечеству, культура, психология людей и философия жизни. Enlightenment — просвещение, образование, поколение — поколение

4 Eternal — бесконечный, disord — разногласие,
В своей удивительной Книге слов поэт выразил свои размышления на протяжении многих лет, свои поиски и открытия, беспокойство и отчаяние, печали и радость откровений, гнев и смирение.Его Книга слов — это глубокий путь к истине. Поэт неустанно напоминает, что люди имеют самую большую ценность в мире, и что они должны быть красивыми и гармонично совершенными. Их души также должны быть красивы, как и их разум, тело и чувства. Понимание реального мира и личной ответственности каждого в мире — вот чем занимался великий поэт для своего искусства и жизни. Абай объясняет, что мир вечен, един и гармоничен. Раздор, тоска, даже смерть не могут разрушить гармонию, потому что они естественны.Беспокойство-беспокойство, тревога, откровение — откровение, смирение — скромность Вечное — бесконечный, разногласие — разногласие,

5 Слово Тридцать Седьмое
Слово тридцать восемь Слово Тридцать Седьмое Пока вы ищете счастья, все желают вам добра; Но как только ты достигнешь этого, твой единственный доброжелатель — это ты сам. Пока ты добиваешься счастья, добра тебе желают все, но как только ты достигаешь цели, твой доброжелатель — лишь ты сам.Кто из нас не знал неприятностей? Только слабые теряют надежду. В этом мире нет ничего неизменного, и несчастья не могут длиться вечно. Разве обильная и цветущая весна не сменяет суровую зиму? Кому из нас не приходилось бывать в беде? Теряет надежду только слабый. Верно, что в мире нет ничего вводного, но ведь и зло не вечно. Разве после суровой зимы, не приходит полноводная цветущая весна?

6 Word Fifteen Слово Пятнадцатое
Если вы хотите, чтобы вас причисляли к интеллигентным, то спрашивайте себя раз в день, раз в неделю или хотя бы раз в месяц: «Как я живу?» Сделал ли я что-нибудь для улучшения своего обучения, своей мирской жизни или своей будущей жизни? Придется ли мне потом проглотить горькие отбросы сожаления? Слово Пятнадцатое Желаешь быть в числе умных людей, спрашивай себя раз в день, раз в неделю, или хотя бы раз в месяц: как ты живешь? Сделал ли ты что-нибудь полезное для своего образования, для земной или потусторонней жизни, не придется ли тебе потом испить горечь сожаления? Или же ты и сам не заметил, не помнишь, как и чем жил?

7 Word Nineteen Слово Девятнадцатое
Ребенок разумным существом не рождается.Только слушая и наблюдая, исследуя все на ощупь и пробуя на вкус, он узнает, что хорошо, а что плохо. Чем больше ребенок видит и слышит, тем больше он знает. Слово Девятнадцатое Дитя человеческое не рождается на свет разумным. Только слушая, созерцая, пробуя все на ощупь и на вкус, оно начинает познавать разницу между хорошим и плохим. Чем больше видит и слышит дитя, тем больше узнает.

8 Слово Четвертое Слово Тридцать три Слово Тридцать Третье
Лишь слабые духом уйдут в себя, предадутся горьким мыслям, не находя ни малейшего утешения Слово Четвертое Только слабые духом могут затвориться в себе, предаваясь горьким раздумьям, не находя утешения .Слово тридцать третье Если вы хотите разбогатеть, научитесь ремеслу. Богатство со временем уменьшается, а умение — нет. Слово Тридцать Третье Хочешь быть богатым — учись ремеслу. Богатство со временем иссякает, а умение — нет.

9 Великий степной поэт, непонятый своим народом, остался один, лицом к лицу с Богом. Все его силы были посвящены просвещению своего народа, но люди ценили только чарующие мелодии его песен, не постигали глубинной сути его мыслей, не следовали его мудрым советам.Это было началом и концом трагедии Абая. Похоронен недалеко от зимовки в долине Жидебай, недалеко от гор Чингиз.

.

Английский (Топики / Сочинения): иностранные языки в нашей жизни — Иностранные языки в нашей жизни

После ознакомления с содержанием Топика (Сочинения) по теме «О себе» Советуем каждому из вас обратить внимание на дополнительные материалы. Большинство из наших топиков содержат дополнительные вопросы по тексту и наиболее интересные слова текста. Отвечая на не сложные вопросы по тексту вы максимально осмыслить содержание Топика (Сочинения) и если вам необходимо написать собственное Сочинение по теме «О себе» у вас возникнет минимум сложностей.

. Если у вас есть вопросы по прочтению отдельных слов, вы можете дважды нажать на непонятное слово в нижнем левом углу в форме перевода есть кнопка, которая позволит вам услышать собственное произношение слова. Или вы можете пройти к разделу Правила Чтения Английского Языка и найти ответ на возникший вопрос.

---

Иностранные языки в нашей жизни

Выучить иностранный язык — непростая задача.В наше время особенно важно знать иностранные языки.
Некоторые люди изучают языки, потому что они нужны им для работы, другие уезжают за границу, для третьих изучение иностранных языков — это хобби. Каждый, кто знает иностранные языки, может общаться с людьми из других стран, читать зарубежных авторов в оригинале, что расширяет кругозор.
Я изучаю английский язык. Это долгий и медленный процесс, требующий много времени и усилий. Более 300 миллионов человек говорят на нем как на родном.
Носители английского языка проживают в Великобритании, Соединенных Штатах Америки, Австралии и Новой Зеландии. Английский — один из официальных языков Организации Объединенных Наций и других политических организаций.
Английский язык — прекрасный язык. Это язык великой литературы. Это язык Уильяма Шекспира, Чарльза Диккенса и других. Половина мировой научной литературы на английском языке. Это язык компьютерных технологий.
Великий немецкий поэт Гете однажды сказал: «Тот, кто не знает иностранного языка, не знает своего».Поэтому, чтобы понять себя и окружающую среду, нужно изучать иностранные языки.
Я считаю, что знание английского языка сегодня абсолютно необходимо каждому образованному человеку, каждому хорошему специалисту.

Иностранные языки в нашей жизни

Изучение иностранного языка — нелегкое дело. Сегодня особенно важно знать иностранные языки.
Некоторые люди изучают языки, потому что это необходимо для работы, другие — потому что они много путешествуют, для остальных это просто хобби.Все, кто знает иностранные языки, могут общаться с людьми из других стран, читать иностранных авторов в оригинале, что делает кругозор шире.
Я учу английский язык. Это долгий и медленный процесс, который отнимает много времени и усилий. Более 300 миллионов человек говорят на нем, как на родном языке.
Носители языка живут в Великобритании, США. Австралии и Новой Зеландии. Английский — официальный язык.
Английский язык прекрасен. Это язык великой литературы. Это язык Уильяма Шекспира, Чарльза Диккенса и других. Половина научной литературы мира на английском языке. Это язык компьютерных технологий.
Великий немецкий поэт Гете однажды сказал: «Кто не знает иностранных языков — не знает и своего языка». Поэтому, чтобы понимать себя и окружающих, необходимо изучать иностранные языки.
Я думаю, что знать английский сегодня необходимо каждому образованному человеку и хорошему специалисту.

---

Вопросы:

1. Легко ли выучить иностранный язык?
2. Почему люди изучают иностранные языки?
3. Знаете ли вы иностранный язык?
4. Где живут носители английского языка?
5. Что вы можете сказать об английском языке?

Словарь:

автор — автор
outlook — кругозор
официальный — официальный
родной язык — родной язык
усилие — усилие

.